Постанова № 30418385, 12.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 804/72/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представників позивача Деркача В.О., Буряк Т.М.,

представника відповідача Коваленка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроперспектива» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроперспектива» (далі - ТОВ «Агроперспектива», позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпропетровська МДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011542 від 09.11.2012 року Дніпропетровської МДПІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Агроперспектива» відповідачем було складено акт перевірки № 525/15-0/32465836 від 25.10.2012 року, згідно висновку якого були встановлені порушення Цивільного кодексу України (ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996), Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - занижено ПДВ за вересень 2011 року на суму 166 666,70 грн. 09.11.2012 року Дніпропетровською МДПІ було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000011542 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166 666,70 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вказуючи на порушення процедури розгляду заперечень на акт перевірки, та як наслідок порушення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення №0000011542 від 09.11.2012 року. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем вже проводилась перевірка взаємовідносин ТОВ «Агроперспектива» з ПП «Віва Актив» за вересень 2011 року, в результаті якої зазначено, що встановлені порушення не призвели до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Позивачем також вказано на те, що висновок про нікчемність господарських договорів було винесено безпідставно, оскільки ТОВ «Агроперспектива», здійснюючи підприємницьку діяльність на власний розсуд з суб'єктами підприємницької діяльності, в подальшому досягло економічних результатів, які в установленому порядку були задекларовані. Зазначений правочин в судовому порядку не був визнаний недійсним, а, отже, податковий орган вийшов за межі своїх повноважень та діяв не у відповідності до чинного законодавства. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх наступним. Фактами, на підставі яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Агроперспектива» та ПП «Віва Актив» за вересень 2011 року є існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагента за операціями з постачання таких товарів/послуг, а саме: податкові зобов'язання ПП «Віва Актив» становлять 0,00 грн., а податковий кредит ТОВ «Агроперспектива» задекларовано в сумі 166 666,7 грн., тобто розбіжність становить 166 666,7 грн., загальна сума сформованого фіктивного «штучного» податкового кредиту ТОВ «Агроперспектива» становить 166 666,7 грн. ПДВ. Крім того, відповідач зазначає, що ПП «Віва Актив» - основний постачальник - з ознакою «фіктивності», віднесений до категорії високого ризику, стан «14» - визнано банкрутом. Від ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська отримано матеріали зустрічної звірки ПП «Віва Актив» від 30.08.2012 року № 240/222/36294909 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Праймагро», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, в яких, зокрема, встановлено, що ПП «Віва Актив» створено без фактичного здійснення господарської діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. В ході перевірки було встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться; фактів, які б могли свідчити про можливість здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, не встановлено; до перевірки не було надано жодних документів, що підтверджують факт здійснення операцій. З огляду на те, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції, перевіркою встановлено, що в діях позивача визначено спрямованість на незаконне та необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з ПДВ. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Агроперспектива» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Віва Актив» за вересень 2011 року на суму 166 666,67 грн.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Агроперспектива» зареєстровано Солонянською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 17.10.2003 року, перебуває на обліку платників податків у Дніпропетровській МДПІ, зареєстровано як сільськогосподарське підприємство, що є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ згідно свідоцтва № 100187186.

Дніпропетровською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агроперспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Віва Актив» (код ЄДРПОУ 36294909) за вересень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. За наслідком перевірки відповідачем 25.10.2012 року складено акт №525/15-0/32465836, в якому встановлено порушення ТОВ «Агроперспектива», а саме:

- встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Агроперспектива» та його контрагентом-постачальником ПП «Віва Актив» за вересень 2011 року;

- встановлення порушення ч. 5 ст. 203 ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах; ст. 1 Закону № 996; ст. 44 ГК України;

- на порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 ПК України ТОВ «Агроперспектива» занижено ПДВ за вересень 2011 року на суму 166 666,7 грн.

09.11.2012 року Дніпропетровською МДПІ на підставі акту №525/15-0/32465836 від 25.10.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 166 666,67 грн.

29.11.2012 року позивач звернувся зі скаргою в порядку адміністративного оскарження на податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 року № 0000011542 до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 10.12.2012 року № 30775/10/10-014 скаргу було залишено без розгляду, у зв'язку з порушенням строку звернення з відповідною скаргою, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Судом встановлено, що 20.10.2011 року позивачем подано до Дніпропетровської МДПІ податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року за скороченою формою для платників податків, які обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Згідно додатку 2 до податкової декларації - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, позивачем задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ, зокрема, по операціям з ПП «Віва Актив» (графа 20 розшифровки) в розмірі 166 666,67 грн.

01.09.2011 року між ТОВ «Агроперспектива» (покупець) та ПП «Віва Актив» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 166, згідно якого ПП «Віва Актив» зобов'язується в установлений строк передати у власність ТОВ «Агроперспектива» міндобриво NP12:52. Згідно п. 2.1 договору № 166 сума договору складає 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166 666,67 грн.

Згідно довідок відділу Держкомзему у Солонянському районі позивач є користувачем 398,16 га земель сільськогосподарського призначення - ріллі.

Факт виконання договору щодо поставки міндобрива NP12:52 у вересні 2011 року підтверджується дослідженими в судовому засіданні копіями накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, платіжного доручення, податкових накладних.

Висновок про нікчемність угоди з ПП «Віва Актив» зроблено відповідачем, зокрема, на підставі акту ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська від 30.08.2012 року № 240/222/36294909 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Віва Актив» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Праймагро», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року. Звіркою ПП «Віва Актив» вбачається відсутність факту реального вчинення господарських операцій з користувачами податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ПП «Віва Актив» у вересні 2011 року, та з контрагентами, які відображені у складі податкового кредиту ПП «Віва Актив» у вересні 2011 року.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «Агроперспектива» (покупець) та ПП «Віва Актив» (продавець) оформлена належним чином: договір купівлі-продажу підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Правочин з поставки позивачу міндобрива виконаний сторонами в повному обсязі. ТОВ «Агроперспектива» використано міндобрива NP12:52 у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ПП «Віва Актив» до ТОВ «Агроперспектива» мінерального добрива NP12:52, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська від 30.08.2012 року № 240/222/36294909 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Віва Актив» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Праймагро», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, оскільки висновки зазначеного акту не спростовують дійсність укладеного між ТОВ «Агроперспектива» та ПП «Віва Актив» правочину щодо поставки міндобрива NP12:52.

ПП «Віва Актив» виписано позивачу податкові накладні № 34 від 01.09.2011 року, № 100 від 09.09.2011 року, № 200 від 21.09.2011 року, № 275 від 30.09.2011 року. На час виписки податкової накладної ВВ «Віва Актив» було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечували представники сторін. ТОВ «Агроперспектива» за податковими накладними ПП «Віва Актив» включено ПДВ у сумі 166 666,67 грн. до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представниками відповідача не спростовано факт належного оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операції з ПП «Віва Актив». Також, в судовому засіданні не спростовано факт того, що на час виписки податкових накладних ПП «Віва Актив» було зареєстровано платником ПДВ.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Віва Актив».

Крім того, суд зазначає, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні Дніпропетровська МДПІ не здійснено донарахування ПДВ, а застосовано штрафні (фінансові санкції) у сумі 166 666,7 грн. на підставі п.123.2 ст. 123 ПК України.

Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Як було зазначено вище, позивач є сільськогосподарським підприємством, що обрало спеціальний режим оподаткування ПДВ. Спеціальний режим оподаткування не є податковою пільгою, внаслідок чого, застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) на підставі п.123.2 ст. 123 ПК України не є правомірним.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ТОВ «Агроперспектива» по операції з придбання товару від ПП «Віва Актив», встановлено помилковість застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій), що виключає правомірність винесення щодо позивача податкового повідомленням-рішенням № 0000011542 від 09.11.2012 року.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000011542 від 09.11.2012 року Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 березня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар