Рішення № 30417653, 25.03.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 2/0109/2662/2012Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.№ провадження: 22-ц/190/1847/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"25" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Горбань В.В. Суддів:Летягіної О.В., Макарчук Л.В. При секретарі:Востріковій К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» про визнання наказів незаконними, стягнення заробітної плати, винагороди, вихідної допомоги, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

23 липня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» /далі - ДП РТПЦ АРК/ про визнання наказів незаконними, стягнення заробітної плати, винагороди, вихідної допомоги. Вимоги мотивовані тим, що вона з жовтня 2005 року працювала у ДП РТПЦ АРК, з травня 2009 року працювала на посаді головного бухгалтера. Наказом директора ДП РТПЦ АРК від 02.09.2011 року її було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 року визнано незаконним та скасовано наказ № 456/а від 02.09.2011 року ДП РТПЦ АРК про застосування до головного бухгалтера ОСОБА_6 стягнення у вигляді звільнення відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невиходом на роботу у період з 25.08.2011 року по 02.09.2011 року та ненадання документів, що підтверджують поважність причини неявки на роботу. Визнано незаконним та скасовано наказ № 50/к від 09.09.2011 року ДП РТПЦ АРК про звільнення з роботи головного бухгалтера ОСОБА_6 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини. Поновлено ОСОБА_6 на роботі у ДП РТПЦ АРК на посаді головного бухгалтера з 02.09.2011 року. Стягнуто з ДП РТПЦ Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_6 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.09.2011 року по 21.03.2012 року в розмірі 96 902,40 грн. без врахування обов'язкових відрахувань і платежів.

Наказом директора ДП РТПЦ АРК від 22.03.2012 року ОСОБА_6 поновлено на роботі на посаді головного бухгалтера ДП РТПЦ АРК з 02.09.2011 року. Наказом ДП РТПЦ АРК № 111/а від 28.03.2012 року з 22.03.2012 року їй встановлено оклад у розмірі 4115 грн. із збереженням надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 1674 грн. у місяць. Пунктом 1 наказу ДП РТПЦ АРК № 118/А від 02.04.2012 року з 02.04.2012 року з неї знято вищезазначену надбавку на підставі того, що вона знаходилася у відпустці та відсутня результативність її праці. Посилається на те, що на ДП РТПЦ АРК укладено колективний договір на 2010-2014 рр. Відповідно п. 1.6 Додатку № 7 Положення про встановлення надбавок робочим, керівникам та службовцям до Колективного договору ДП РТПЦ АРК на 2010-2014 рр. встановлення надбавок за високі досягнення у праці або їх відміна проводиться у період атестації працівників або у період між атестаціями адміністрацією по узгодженню з профспілковим комітетом. Вважає, що надбавка з неї була знята в порушення вимог ст.ст. 2, 22, 29 Закону України «Про оплату праці», ст. 103 КЗпП України. Також зазначає, що її не було попереджено не пізніше як за 2 місяці про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення до їх запровадження або зміни. В односторонньому порядку було здійснено перерахунок оплати праці та відраховано з її заробітної плати надбавку в розмірі 167,40 грн. 19.04.2012 року ДП РТПЦ АРК видано наказ № 141/А про виплату річного винагородження за підсумками роботи за 2011 рік відповідно до Колективного договору ДП РТПЦ АРК на 2010-2014 рр. Пунктом 3 наказу № 141/А від 19.04.2012 року її позбавлено виплати винагородження у зв'язку з порушенням трудової дисципліни та спричиненням матеріальної шкоди підприємству. З зазначеним наказом позивачку ознайомили 23.04.2012 року. Вважає наказ таким, що виданий в порушення ст. 97 КЗпП України та Колективного договору ДП РТПЦ АРК на 2010-2014 рр. За підрахунком позивачки їй повинно було бути виплачено винагороду за підсумками роботи за рік у розмірі 7236,25 грн. Зазначає, що у відповідача відсутні накази про порушення нею трудової дисципліни та спричинення матеріальної шкоди підприємству. Також зазначає, що ДП РТПЦ АРК їй не було виплачено премію за березень 2012 року. У п. 4 наказу ДП РТПЦ АРК № 150/А від 25.04.2012 року зазначено, у зв'язку з невиконанням завдань керівництва, незадовільне виконання робіт, невиконання вимог встановленого порядку, повну відсутність результатів праці їй знижено КТУ на 1,0 згідно п. 4, 9, 13 додатку № 3 до наказу № 200/а від 18.05.2011 року. З зазначеним наказом позивачка була ознайомлена 27.04.2012 року. Посилається на те, що у відповідача не було підстав для невиплати їй премії, оскільки такі підстави, що зазначені в наказі, не передбачені Колективним договором як підстави для невиплати премії. 27.04.2012 року позивачка подала заяву про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 27.04.2012 року, оскільки адміністрацією порушувалося законодавство про працю та Колективний договір. Наказом № 12/к від 27.04.2012 року вона звільнена з роботи. При звільненні з позивачкою не було проведено остаточного розрахунку в порушення вимог ст.ст. 116-117 КЗпП України. На підставі викладеного просить визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу ДП РТПЦ АРК № 118/А від 02.04.2012 року про зняття з ОСОБА_6 надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 1674 грн. у місяць з 02.04.2012 року. Стягнути з ДП РТПЦ АРК на її користь надбавку у розмірі 167,40 грн. Визнати незаконним та скасувати п. 3 наказу ДП РТПЦ АРК № 141/А від 19.04.2012 року. Стягнути з ДП РТПЦ АРК на її користь винагородження за підсумками роботи за рік у розмірі 7236,25 грн. Визнати незаконним та скасувати п. 4 наказу ДП РТПЦ АРК № 150/А від 25.04.2012 року. Стягнути з ДП РТПЦ АРК на її користь премію за березень 2012 року у розмірі 5789 грн. Стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у сумі 30304, 13 грн. Стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 28.04.2012 року по день постановлення рішення суду.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п. 1 наказу директора Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» від 02.04.2012 року № 118/А з моменту його видання. Визнано незаконним та скасовано п. 3 наказу директора Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» від 19.04.2012 року № 141/А в частині позбавлення ОСОБА_6 виплати винагороди за 2011 рік. Визнано незаконним та скасовано п. 4 наказу директора Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» від 25.04.2012 року № 150/А. Стягнуто з Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на користь ОСОБА_6 5956 грн. 40 коп. заробітної плати /із них 167 грн. 40 коп. - надбавка за високі досягнення у праці; 5789 грн. - премія/, 7236 грн. 25 коп. винагороди за підсумками роботи за 2011 рік, 30304 грн. 13 коп. вихідної допомоги, 70463 грн. 25 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 113960 грн. 03 коп. Стягнуто з Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на користь держави 1140 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ДП «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на користь позивачки вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактично трудовий договір із ОСОБА_6 було припинено внаслідок порушення ДП «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» законодавства про працю та колективного договору, тому на користь позивачки на підставі ст. 44 КЗпП України слід стягнути вихідну допомогу в розмірі 30304 грн. 13 коп.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_6 перебувала в трудових відносинах з ДП «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» з 2005 року. Наказом № 197/9 від 19.05.2009 року була переведена на посаду головного бухгалтера ДП «РТПЦ АР Крим».

Наказом ДП РТПЦ АРК від 02.09.2011 року № 50/к ОСОБА_6 було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 року визнано незаконним та скасовано наказ № 50/к від 02.09.2011 року Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим». Поновлено ОСОБА_6 на роботі у Державному підприємстві «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на посаді головного бухгалтера з 02.09.2011 року. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.09.2011 року по 21.03.2012 року в сумі 96902 грн. 40 коп. (а.с. 11-17).

Наказом директора ДП РТПЦ АРК № 104/А від 22.03.2012 року у виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 року ОСОБА_6 поновлено на роботі на посаді головного бухгалтера з 02.09.2011 року.

З табелю обліку робочого часу вбачається, що ОСОБА_6 приступила до виконання трудових обов'язків за посадою головного бухгалтера з 22 березня 2012 року і реально відпрацювала 4 робочих дні, після чого з 28 березня по 20 квітня 2012 року перебувала на лікарняному, а з 24 квітня по 26 квітня 2012 року знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати.

27 квітня 2012 року ОСОБА_6 подала заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з порушенням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору.

Наказом ДП РТПЦ АРК від 27.04.2012 року № 12/к головного бухгалтера ОСОБА_6 з 27.04.2012 року звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

При припиненні трудового договору за деякими підставами можлива виплата вихідної допомоги. Вихідна допомога - це грошова сума, виплачувана одноразово в передбачених законодавством про працю випадках у разі припинення трудового договору. Конкретний розмір та випадки виплати вихідної допомоги визначено у ст. 44 КЗпП України.

За змістом ст. 44 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, при припинення трудового договору з ним внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені положення ст. 44 КЗпП України, якою передбачено виплату вихідної допомоги тільки у разі припинення трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 було звільнено з роботи за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, вимоги про зміну формулювання причини звільнення під час розгляду справи ОСОБА_6 не заявлялися.

З огляду на наведене та встановивши, що ОСОБА_6 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України і останньою вимоги про зміну формулювання причин звільнення не заявлялися, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивачки про стягнення з ДП РТПЦ АРК на її користь вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України, у разі припинення трудового договору в зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

За таких обставини, оскільки рішення суду в частині стягнення вихідної допомоги ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування п. 1 наказу директора ДП РТПЦ АРК від 02.04.2012 року № 118/А; п. 3 наказу № 141/А від 19.04.2012 року; п. 4 наказу № 150/А від 25.04.2012 року, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2012 року директором ДП РТПЦ АРК на виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 21 березня 2012 року видано наказ № 111/А, за яким головному бухгалтеру ОСОБА_6 встановлено з 22 березня 2012 року посадовий оклад у розмірі 4115 грн. зі збереженням надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 1674 грн. у місяць (а.с. 20).

Згідно з п. 1 наказу ДП РТПЦ АРК № 118/А від 02.04.2012 року з 02.04.2012 року знята надбавка за високі досягнення у праці з головного бухгалтера ОСОБА_6 у розмірі 1674 грн. у місяць (а.с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного договору.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру оплати праці, до якої входять: основана заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки); додаткова заробітна плата, винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особи умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагороди за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсації за інші грошові і матеріальні виплати, які передбачені актами законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при вирішенні спорів про оплату премій, винагороди за підсумки роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначені умови і розміри цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або їх розмір може бути зменшений) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

З матеріалів справи вбачається, що умови праці працівників ДП РТПЦ АРК врегульовані колективним договором на 2010-2014 роки.

Так, даним колективним договором передбачено, що до структури заробітної плати працівників ДП РТПЦ АРК разом з іншим, входить надбавка за високі досягнення у праці, щомісячна премія. Крім того, за підсумки роботи за рік працівникам може бути виплачена винагорода.

Підстави, порядок надання, позбавлення вказаних виплат визначено додатками до зазначеного колективного договору.

Відповідно до п. 1.6 Положення про встановлення надбавок працівникам, керівникам та службовцям (додаток № 7 до колективного договору) встановлення надбавок за високі досягнення у праці або їх відміна (при погіршенні якості роботи) проводиться у період атестації працівників або у період між атестаціями адміністрацією по узгодженню з профспілковим комітетом.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання наказу директора ДП РТПЦ АРК № 118/А від 02.04.2012 року про зняття з головного бухгалтера ОСОБА_6 було рапорт в.о. заступника директора Кращенка С.В. та погодження профспілкового комітету, оформлене протоколом № 12 від 30.03.2012 року.

Так, зі змісту рапорту заступника директора Кращенка С.В. від 30.03.2012 року вбачається, що ним запропоновано переглянути умови виплати ОСОБА_6 надбавки за високі досягнення у праці у зв'язку зі зниженням якості показників виконання праці головним бухгалтером ОСОБА_6, які пов'язані з тим, що ОСОБА_6 знаходилася у щорічній відпустці в період з 03.06.2011 року по 24.08.2011 року строком 80 днів та в подальшому в додатковій учбовій відпустці строком 115 календарних днів (а.с. 104).

З протоколу засідання профспілкового комітету працівників ДП РТПЦ АРК № 12 від 30.03.2012 року вбачається, що профспілковим комітетом було погоджено зняття надбавки за високі досягнення у праці головному бухгалтеру ОСОБА_6 у зв'язку зі зниженням показників виконаної роботи, починаючи з 02.04.2012 року (а.с. 103).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що сам по собі факт знаходження ОСОБА_6 у щорічній відпустці з 03.06.2011 року по 24.08.2011 року суттєво відобразився на якості та показниках її роботи.

Що стосується посилання в рапорті заступника директора Кращенка С.В. на те, що ОСОБА_6 знаходилася у тривалій учбовій відпустці, то воно суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_6 не знаходилася в учбовій відпустці, а навпаки наказом № 50/к від 02.09.2011 року була звільнена з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України та рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21.03.2012 року була поновлена на роботі на посаді головного бухгалтера з 02.09.2011 року.

Згідно наказу ДП РТПЦ АРК № 104/А від 22.03.2012 року ОСОБА_6 була поновлена на роботі на посаді головного бухгалтера з 02.09.2011 року.

З огляду на наведене та встановивши, що відповідачем не надано доказів погіршення якості роботи позивачки як головного бухгалтера за час її роботи до звільнення і після її поновлення на роботі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_6 незаконно була знята надбавка за високі досягнення у праці з 02.04.2012 року та правильно ухвалив рішення про визнання незаконним і скасування п. 1 наказу № 118/а від 02.04.2012 року.

Таким чином, оскільки з позивачки незаконно була знята надбавка за високі досягнення у праці з 02.04.2012 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що на її користь підлягає стягненню з відповідача зазначена надбавка за квітень 2012 року в розмірі 167 грн. 40 коп.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з п. 3 наказу ДП РТПЦ АРК № 141/А від 19.04.2012 року ОСОБА_6 була позбавлена винагороди за підсумками роботи за 2011 рік (а.с. 77-78).

Відповідно до п. 6 Положення про порядок та умови виплати винагороди за підсумками роботи за рік (додаток № 9 до колективного договору) розмір винагороди може бути зменшений за рішенням адміністрації та погоджений з профспілковим комітетом, а також не виплачується у разі: догани по підприємству; порушення трудової дисципліни; спричинення матеріальної шкоди підприємству; появу на роботі у нетверезому стані; порушення громадського порядку.

Як убачається зі змісту п. 3 наказу № 141/А від 19.04.2012 року підставою позбавлення ОСОБА_6 винагороди за підсумками роботи за 2011 рік є порушення трудової дисципліни та спричинення матеріальної шкоди підприємству.

Позбавлення ОСОБА_6 винагороди за підсумками роботи за 2011 рік було погоджено профспілковим комітетом працівників ДП РТПЦ АРК.

Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету працівників ДП РТПЦ АРК № 15 від 19.04.2012 року слідує, що погоджено позбавлення винагороди за підсумками роботи за 2011 рік ОСОБА_6 - головного бухгалтера у зв'язку з порушенням трудової дисципліни і спричинення матеріальної шкоди підприємству, що встановлено на підставі рапортів в.о. начальника юридичного відділу Воробйової Н.В. та інженера з програмного забезпечення Корольова Д.В. (а.с. 82).

Так, у рапорті в.о. начальника юридичного відділу ДП РТПЦ АРК Воробйової Н.В. від 18.04.2012 року на ім'я директора ДП зазначено, що зниженням показників бухгалтерії ДП пов'язано з тривалим знаходженням ОСОБА_6 в щорічній відпустці, безвідповідальним відношенням до покладених на неї посадових обов'язків щодо здійснення керівництва бухгалтерією, спричинення шкоди підприємству шляхом незаконного використання, не за призначенням і не в інтересах підприємства, переданих ТМЦ, які належать підприємству, невиконання наказів директора підприємства, пов'язаних зі штатною структурою підприємства, що є порушенням трудової дисципліни і тягне за собою застосування санкції у виді позбавлення винагороди за підсумками роботи за рік (а.с. 80).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції проаналізувавши обставини, які були зазначені в рапорті, та були враховані профспілковим комітетом при вирішенні питання про надання згоди про позбавлення ОСОБА_6 винагороди за підсумками роботи за 2011 рік, дійшов правильного висновку, що зазначені обставини за відсутності наказів по підприємству про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної або матеріальної відповідальності не можуть свідчити про порушення позивачкою трудової дисципліни та спричинення матеріальної шкоди підприємству. Сам по собі факт знаходження позивачки в тривалій щорічні відпустці за наказом підприємства також не може свідчити про порушення трудової дисципліни.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 була позбавлена винагороди за підсумками роботи за 2011 рік безпідставно та дійшов правильного висновку про визнання незаконним та скасування п. 3 наказу № 141/А від 19.04.2012 року.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок та умови виплати винагороди за підсумками роботи за рік винагорода нараховується на оклад (місячну тарифну ставку) та постійні доплати і надбавки з урахуванням стажу роботи на підприємстві по коефіцієнтам: за стаж від 1до 5 років - 1; за стаж від 5 до 10 років - 1,25; за стаж від 10 до 20 років - 1,5; більше 20 років - 2.

Оскільки стаж роботи ОСОБА_6 на підприємстві складає більше 5 років, а посадовий оклад з урахуванням надбавки складає 5789 грн., то на користь позивачки підлягає стягненню винагорода за підсумки роботи за 2011 рік у розмірі 7236 грн. 25 коп. (4115 + 1627 х 1,25).

Згідно з пунктом 4 наказу ДП РТПЦ АРК № 150/А від 25.04.2012 року ОСОБА_6 була позбавлена премії за березень 2012 року (а.с. 89).

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що підставами позбавлення ОСОБА_6 премії за підсумками роботи за березень 2012 року є невиконання завдань керівництва, незадовільне виконання робіт, невиконання вимог встановленого порядку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені в наказі № 150/А від 25.04.2012 року підстави для позбавлення позивачки премії за підсумки роботи за березень 2012 року не знайшли свого підтвердження, тому відповідний наказ є незаконним і підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром премії за березень 2012 року, яка підлягає стягненню на користь позивачки

Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок і умови преміювання працівників РТПЦ АРК (додаток № 8 до колективного договору) премія виплачується протягом місяця наступного за звітним місяцем за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за звітний місяць.

Пунктом 2.1 Положення передбачено, що премія працівникам нараховується на заробітну плату, нараховану за посадовим окладом та тарифних ставок, за фактично відпрацьований час із урахуванням встановлених доплат та надбавок.

Згідно з пунктом 2.2 Положення працівникам, які відпрацювали неповний місяць, у зв'язку з призовом до армії, вступом у навчальний заклад, виходом на пенсію, звільненням у зв'язку зі скороченням штату, хворобою, премія нараховується за фактично відпрацьований час.

З табелю урахування робочого часу ОСОБА_6 фактично відпрацювала у березні 2012 року 4 дні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 підлягає нарахуванню премія за фактично відпрацьовані дні, тобто за 4 дні за березень 2012 року.

У засіданні суду представник відповідача значив, що на підприємстві премія нараховується в розмірі 20% від заробітку працівника з урахуванням посадового окладу та надбавок.

Представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції не спростував дані обставини і фактично не надав будь-яких доказів, які б спростували порядок нарахування премії на підприємстві.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню премія за березень 2012 року в розмірі 220 грн. 52 коп., виходячи з наступного розрахунку - 4115 грн. посадовий оклад + 1674 грн. - надбавка = 5789 грн. х 20% : 100 = 1157 грн. 80 коп. : 21 (робочі дні у березні) = 55 грн. 13 коп. х 4 відпрацьовані дні = 220 грн. 52 коп.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму премії за підсумками роботи за березень 2012 року з 5789 грн. до 220 грн. 52 коп.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно змісту позовної заяви, ОСОБА_6 звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача 167 грн. 40 коп. заборгованості із заробітної плати за квітень 2012 року, премії за підсумки роботи за березень 2012 року в сумі 5789 грн., винагороди за підсумками роботи за 2011 рік у сумі 7236 грн. 25 коп., вихідної допомоги при звільненні в сумі 30304 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку, що між сторонами у справі виник спір про розмір належних звільненому працівникові сум. При цьому визнав встановленим, що вимоги позивачки є обґрунтованими, тому ОСОБА_6 підлягає відшкодуванню середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день постановлення рішення в повному обсязі.

Між тим, переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачки про стягнення вихідної допомоги в сумі 30304 грн. 13 коп. та про необхідність зменшення премії за підсумки роботи за березень 2012 року з 5789 грн. до 220 грн. 52 коп.

Таким чином, установивши, що користь позивачки підлягає стягненню недоплачена заробітна плата за квітень 2012 року в сумі 167 грн. 40 коп., премія за підсумками роботи за березень 2012 року в сумі 220 грн. 52 коп., винагорода за підсумками роботи за 2011 рік у сумі 7236 грн. 25 коп., тобто вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, колегія суддів вважає, що у даному випадку розмір відшкодування за час затримки розрахунку підлягає визначенню з урахуванням суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середній заробіток позивачки визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами передбаченими Правилами обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року № 100, що обчислюється з виплат за два місяці, що передували звільненню.

За розрахунками колегії суду середній заробіток ОСОБА_6 складає 345 грн. 73 коп.(1438 грн. 05 коп. - заробітна плата за березень + 636 грн. 33 коп. - зарплата за квітень) : 6 (кількість фактично відпрацьованих днів).

Виходячи з правил ст. 117 КЗпП України та абзацу 2 пункту 20 постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" колегія суддів вважає, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню до суми 8651 грн. 89 коп., враховуючи принцип пропорційності сум компенсації заборгованій заробітній платі (43496 грн. 78 коп. - сума, яку позивачка ставила у заявлених вимогах - 100%, 7624 грн. 17 коп. (сума, яка підлягає стягненню) - х, тоді х = 17,5 % (7624,17 х 100 = 762417 : 43496,78); 49439 грн. 39 коп. (середній заробіток за затримку розрахунку - 345 грн. 73 коп. х 143 дні) - 100%, х - 17,5 %, тоді х = 8651 грн. 89 коп. (49439,39 х 17,5% = 865189 : 100).

Що стосується доводу апеляційної скарги відповідача про те, що останній на час звільнення позивачки не мав заборгованості із заробітної плати, тому відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він спростовується матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини.

Оскільки вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ДП РТПЦ АРК на користь держави пропорційно задоволеної частини позову.

Таким чином, рішення суду в частині визначення розміру премії за підсумки роботи за березень 2012 року та розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає на підставі ст. 309 ЦПК України зміні шляхом зменшення розміру премії з 5789 грн. до 220 грн. 52 коп., відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з 70463 грн. 25 коп. до 8651 грн. 89 коп.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2012 року в частині задоволення позову про стягнення вихідної допомоги в сумі 30304 грн. 13 коп. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2012 року змінити в частині стягнення премії, середнього заробітку за час затримки розрахунку та судового збору.

Абзац п'ятий і шостий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на користь ОСОБА_6 167 грн. 40 коп. заробітної плати, 220 грн. 52 коп. премії за березень 2012 року, 7236 грн. 25 коп. винагороди за підсумками роботи за 2011 рік, 8651 грн. 89 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку, а всього 16276 грн. 06 коп. (сума визначена без урахування обов'язкових внесків та платежів)».

«Стягнути з Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на користь держави судовий збір у сумі 162 грн. 76 коп. на рахунок - 31214206780002; Отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, Код отримувача ЄДРПОУ - 38040558; Банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь; Код /МФО/ банку отримувача 824026. Код класифікації доходів бюджету - 22030001. Призначення платежу - Судовий збір по справі за позовом ОСОБА_6, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, код ЄДРПОУ 05383075.

В решті оскаржуваної частини рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Горбань В.В. Летягіна О.В. Макарчук Л.В.