Рішення № 30414414, 20.03.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2/260/45/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді - Бескровної О.Л.

при секретарі - Стрижак О.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Фінк О.Є.

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Оникс», третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної і моральної шкоди, зазначивши в обґрунтування позовних вимог наступне. 06.12.2010 року о 18.20 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗАЗ 110307 д/н.НОМЕР_1 по вул. Рослого на перехресті з вул. Кірова у м.Донецьку рухався по другорядній дорозі, не переконався у безпеці руху і скоїв зіткнення з автомобілем NISSAN ALMERA CLASSIK, д/н. НОМЕР_2, що належить йому на праві приватної власності, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні ушкодження. 31.12.2010 року постановою Ленінського районного суду м.Донецька ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказав, що такими протиправними діям ОСОБА_3, який працює головним інженером ТОВ ПКФ «Оникс», завдав йому матеріальної шкоди. Відповідно до висновку №32/01 експертно-товарознавчого дослідження від 24.01.2011 року, вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 60 315,78 грн. Крім того, відповідно до висновку експертного дослідження №2721/27 від 13.09.2011 року загальна вартість матеріальної шкоди складає 81175,08 грн. Також зазначив, що ним були витрачені грошові кошти у розмірі 23,27 грн. за направлення телеграми з повідомленням для виклику відповідача для участі у проведенні експертизи, у розмірі 1238,16 грн. за проведення експертного дослідження автомобіля. Зауважив, що страховою компанією ЗАО «УАСК «Аска» йому сплачено страхове відшкодування у розмірі 25755 грн., що значно менше ніж нарахована матеріальна шкода. Крім того, вказав, що йому внаслідок ДТП було завдано моральної шкоди, яка обумовлюється порушенням його нормального життєвого устрою, переживаннями і оцінена ним у 15 000 грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 56658 грн. 24 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 15 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 716 грн. 82 коп.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, позовні вимоги і їх обґрунтування підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові. Просив суд при визначенні суми відшкодування позивачеві шкоди, керуватися висновком автотоварознавчої експертизи №5328\27 від 15.02.2013 року.

Представник відповідача, Фінк О.Е., у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Вказала, що дійсно ОСОБА_3, якого постановою Ленінського районного суду м.Донецька визнано винним у скоєнні ДТП, що мало місце 06.12.2010р., знаходиться у трудових відносинах з ТОВ ВКФ «Оникс» і займає посаду головного інженера. Тривалість його робочого часу складає вісім годин на день з 09.00 год. по 18.00 год. при п'ятиденному робочому тижні. При цьому, робота головного інженера припускає ненормований робочий день у разі виробничої потреби. Так, автомобіль ЗАЗ 1103, д/н. НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ ВКФ «Онікс». Даний автомобіль був наданий ОСОБА_3 у службове користування. Підставою для управління автомобілем є путьовий лист службового автомобіля ЗАЗ 110307, д/н. НОМЕР_1, який складається кожного дня. 06.12.2010 року ОСОБА_3 керував автомобілем ЗАЗ 1103, д/н. НОМЕР_1 на підставі путьового листа серії АТ № 011739 від 06.12.2010р. Проте, у час, коли сталася ДТП, ОСОБА_3 знаходився на шляху додому, тобто після закінчення робочого часу. Крім того, у його трудові обов»язки не входить виконання роботи водія легкового автомобіля і тому на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не виконував ні своїх трудових обов»язків, ні інших будь-яких доручень адміністрації ТОВ ВКФ «Онікс». І тому, той факт, що автомобіль, яким керував ОСОБА_3 під час скоєння ним ДТП, не може бути підставою для відшкодування завданої шкоди відповідачем по справі. Крім того зауважила, що позивачем значно завищена сума матеріальних збитків, вважає її нічим необґрунтованою, оскільки після шестимісячної експлуатації транспортного засобу позивача була проведена експертиза, на яку ОСОБА_4 приїхав саме на цьому автомобілі NISSAN ALMERA CLASSIK, д/н. НОМЕР_2.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову також заперечував, вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 значно завищена сума завданих матеріальних збитків. Вказав, що дійсно працює на посаді головного інженера ТОВ ВКФ «Оникс» з 02.08.2004 року і на день ДТП продовжував там працювати. Його робочий день триває з 08.00 год. і до 17.00 год., дорожньо-транспортна пригода сталася о 18.20 год. 06 жовтня 2010 року по дорозі додому. Зазначив, що службовий автомобіль ЗАЗ 110307, д/н. НОМЕР_1 відповідно до договору з підприємством знаходився у нього вдома на той випадок, що він у будь-який час при екстреній ситуації на підприємстві зможе приїхати на роботу. Проведене ОСОБА_4 експертне дослідження після спливу шести місяців, під час якого він також був присутній і на підставі якого позивачем підраховано матеріальну шкоду, вважає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_4 на вказаному автомобілі приїхав на експертизу, що дає підстави зробити висновок проте, що автомобіль позивача NISSAN ALMERA CLASSIK, д/н. НОМЕР_2 перебував у експлуатації шість місяців, а тому зазначена у висновку експерта за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи від 07.06.2011 року сума матеріальних збитків, на його погляд, є необ'єктивною і значно завищеною.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 06.12.2010 року о 18.20 год. по вул. Рослого на перехресті з вул. Кірова у м.Донецьку мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю третьої особи ОСОБА_3, який керував автомобілем ЗАЗ 110307 д/н.НОМЕР_1, та позивача ОСОБА_4, який керував автомобілем NISSAN ALMERA CLASSIK, д/н. НОМЕР_2. Як наслідок, у даній дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні ушкодження.

31.12.2010 року постановою Ленінського районного суду м.Донецька ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 3)

Як встановлено з висновку експерта № 5328/27 автотоварознавчої експертизи від 15.02.2013р., проведеної на підставі ухвали суду, власнику автомобіля NISSAN ALMERA CLASSIK, д/н. НОМЕР_2, ОСОБА_4, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдана матеріальна шкода у розмірі 77703 грн. 46 коп. (а.с. 86-99)

У відповідності зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не по її провині.

Згідно ч.5 ст. 1187 ГК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв»язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Так, на думку суду, є безпідставними доводи представника відповідача ТОВ ВКФ «Оникс» з приводу того, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не виконував ні своїх трудових обов»язків, ні інші будь-які доручення адміністрації ТОВ ВКФ «Онікс» оскільки знаходився на шляху додому, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки слідчої комісії ТОВ ВКФ «Оникс» за фактом настання нещасного випадку невиробничого характеру, дорожньо-транспортна пригода мала місце на шляху повернення ОСОБА_3 з робочого місця додому (а.с. 76-80)

Судом також встановлено, що ОСОБА_3, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, керував автомобілем ЗАЗ 1103, д/н. НОМЕР_1 на підставі дорожнього листа № 011739 від 06.12.2010р. виданого йому ТОВ ВКФ «Оникс» як головному інженеру з ненормованим режимом роботи і вказаний автомобіль знаходився у його розпорядженні 24 години на добу (а.с. 68, 75)

Ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини: 1) в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; 2) чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

Таким чином, на думку суду, відповідач ТОВ ВКФ «Оникс» як власник автомобіля, яким керував ОСОБА_3 і з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, має відповідати за дії свого працівника і повинно відшкодувати завдану ним шкоду позивачу.

Відповідно до платіжних доручень №4089 від 24.02.2011р., №4041 від 28.02.2011р., №4217 від 01.03.2011р., №4071 від 02.03.2011р. та №4364 від 03.03.2011р. на підставі договору страхування від 06.04.2010р. ЗАТ «УАСК АСКА», яким відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 25755 грн. відповідно до вимог ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 31-35)

Згідно вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)

Суд не погоджується з заявленим позивачем розміром матеріальної шкоди у сумі 56658 грн. 24 коп., оскільки з урахування виплаченого позивачу страхового відшкодування та загального розміру матеріальної шкоди, яка встановлена з висновку експерта № 5328/27 від 15.02.2013р. і складає 77703 грн. 46 коп., та витрат, сплачених позивачем на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1238 грн. 16 коп., виклику для його проведення відповідача у розмірі 23 грн. 27 коп. (а.с.3), матеріальна шкода, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 53209 грн. 90 коп.

Суд також критично ставить до тверджень представника відповідача та третьої особи з приводу того, що автомобіль позивача експлуатувався після дорожньо-транспортної пригоди до проведення оцінки завданої шкоди і деякі пошкодження ним були отриманні під час такої експлуатації, з наступних підстав.

Так, поставленні за клопотанням представника відповідача питання на вирішення експертизи щодо експлуатації автомобіля і механізму отримання ним відповідних ушкоджень, залишені без виконання з причини неможливості проведення такого дослідження (а.с. 100) Будь - яких інших належних доказів відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК у підтвердження вказаних обставин відповідачем надано не було.

Обговорюючи питання про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінив у 15 000 грн., суд керувався положеннями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», врахував дискомфорт, який створився внаслідок отриманих ОСОБА_4 емоційних переживань, зміною життєвих відносин та звичайного образу життя, на підставі ст.1167 ЦК України обмежується стягненням з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди - 4 000 грн., тим самим задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Як наслідок, на підставі ст.88 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 639 грн. 40 коп.

На підставі ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187, 1194; постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»; постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», керуючись ст.ст.10,11,42, 60,79, 84, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Оникс», третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Оникс», код 02074346, р/р. 26005132876000 в ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул. Куйбишева, 200, на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 53209 грн. 90 коп., моральної шкоди - 4000 грн., судові витрати - 639 грн. 40 коп., а всього - 57849 грн. 30 коп. (п»ятдесят сім тисяч вісімсот сорок дев»ять гривень 30 коп.)

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: