Рішення № 30410982, 03.04.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2157/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2013 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі: Гоноболіній О.І.

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради Запорізької області про стягнення належних працівникові при звільненні сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у березні 2013 року звернулася до Бердянського міськрайонного суду з позовом до комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради Запорізької області, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3315,70 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.01.2013 року по 05.03.2013 року в сумі 2851,07 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 153 грн. В обґрунтування позову зазначила, що з 03.05.2008 року по 21.01.2013 року вона працювала у відповідача майстром приватного сектору, звільнена за скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України. На день звільнення з роботи відповідач, в порушення ст..ст.116, 47 КЗпП України, не здійснив з нею повного розрахунку в сумі 3315,70 грн.. Оскільки підприємство не провело з нею остаточного розрахунку у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, вона на підставі ст.117 КЗпП має право на отримання від підприємства середнього заробітку України за час затримки розрахунку, який становить 2851,07 грн. за 31 день затримки, розрахований, виходячи із середньоденної заробітної плати 91,97 грн. Своїми діями підприємство завдало їй моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона не має впевненості у завтрашньому дні, у неї немає постійної роботи та заробітку. Вона відчуває себе приниженою через те, що змушена звертатися до суду для отримання чесно заробленої заробітної плати. Свою моральну шкоду оцінює у 1000,00 грн.

У судовому засіданні позивач підтримала позов із зазначених у ньому підстав, просила його задовольнити, додатково пояснивши, що має інвалідність 3 групи, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК, проте за відсутності коштів не має змоги належним чином лікуватися, що завдає їй моральних страждань.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, тому суд на підставі ст.ст.169, 224-226 ЦПК України за згодою позивача вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній даних в заочному порядку.

Третя особа також до суду не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, свою згоду на участь у справі суду не направив.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач працювала на комунальному шляхово-експлуатаційному підприємстві Бердянської міської ради Запорізької області майстром приватного сектору з 03.05.2008 р. по 21.01.2013 року, була звільнена за скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно наданої відповідачем довідки №84 від 11.02.2013 року, станом на 05.02.2013 року заборгованість підприємства по заробітній платі складає 3315,70 грн., Судом встановлено, що в день звільнення з позивачем не проведеного повного розрахунку належних їй сум.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що позивачу не виплачена заробітна плата в строки, передбачені законодавством, чим порушені її конституційні права на оплату праці, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 3315,70 грн., яка підлягає виплаті за вирахуванням відповідних податків та обов'язкових платежів, передбачених законом.

Згідно позовної заяви, суму середнього заробітку в розмірі 2851,07 грн. позивач розрахувала, виходячи із середньоденної заробітної плати 91,97 грн. помноженої на кількість робочих днів затримки: ( 91,97 х 31 =2851,07).

Розрахунок суми середнього заробітку зроблений позивачем правильно, згідно з п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100, виходячи з того, що позивач, згідно довідки №16 від 28.02.2013 року мала шестиденний робочий тиждень при одному вихідному дні - неділі. Спору про розмір належних їй сум при звільненні немає, тому і в цій частині позов слід задовольнити повністю.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З вище викладених обставин суд дійшов чітко встановлених фактів, що, починаючи з листопада 2012 року, відповідач порушував вимоги ст.115 КЗпП України щодо виплати заробітної плати, а з 21.01.2013 року не виплачує повного розрахунку при звільненні позивача. При цьому позивач за довідкою Бердянського міського центру зайнятості №982/07-07 від 27.03.2013 року, у лютому 2013 року отримала матеріальне забезпечення на період безробіття лише в розмірі 220,50 грн. через несплату відповідачем внесків до Пенсійного фонду.

Крім цього, до теперішнього часу позивачу не виплачені й інші кошти в сумі 4669,79 грн., що становлять нараховану заробітну плату, стягнуті з відповідача за судовим наказом від 02.01.2013 року по іншій цивільній справі. Будучи інвалідом третьої групи, позивач, не маючи належного матеріального забезпечення, позбавлена можливості нормального лікування та свого утримання, а тому суд вбачає, що вона дійсно має підстави вважати себе особою, щодо якої не дотримано основоположних прав та свобод, гарантованих ст..ст.43, 48 Конституції України, що привело до виникнення у неї душевних страждань.

Проте з огляду на характер порушених прав , їх тривалості та формі завданих душевних страждань, часткової недоведеності підстав моральної шкоди, суд вважає, що сума компенсації за отримані душевні страждання підлягає зменшенню до 500,00 грн., яка буде відповідати тяжкості наслідків порушення прав позивача, формі провини відповідача та принципу справедливості та розумності.

В інший частині позов щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає не доведений і тому в його задоволені слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 79 ЦПК до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 229,40 грн., оскільки позивач звільнена від його сплати при поданні позову до суду, а також витрати на правову допомогу в сумі 153 грн., підтверджені квитанцією юридичної консультації Бердянського району №1 від 05.03.2013 року. При цьому суд враховує, що сума коштів на правову допомогу становить лише 13% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 20113 року, а тому не перевищує граничного розміру, який може бути стягнути й судом, встановленого законодавством. При вирішенні питання про відшкодування витрат пов'язаних з правовою допомогою суд враховує дійсність витрат на складання позовної заяви, їх документальну підтвердженість, необхідність, розумність та обсяг роботи адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 62, 64, 79,84, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради Запорізької області (м.Бердянськ, вул. Свободи, буд. 46, код ЄДРПОУ 13616331) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 3315 (три тисячі триста п'ятнадцять) гривень 70 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2851 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна) гривня 07 копійок, моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень та витрати на правову допомогу в сумі 153 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Виплату заробітної плати провести за вирахуванням відповідних податків та обов'язкових платежів, передбачених законом.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць в сумі 2713,17 грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути з комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради Запорізької області в дохід держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів після отримання копії рішення.

Суддя: З. П. Пустовіт