Рішення № 30410499, 29.03.2013, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 2010/3750/12

провадження 2/619/154/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2013 року Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді Калмикової Л.К.

при секретарі -Пономарьовій К.В.

за участю адвоката- ОСОБА_21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові вказує на те, що його батьку ОСОБА_3 на праві приватної власності належить:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого виконкомом Проходівської сільської Ради від 12.09.1990 р. (реєстр.№152);

- квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 05.03.2008 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстр.№358).

- квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2: в 2/3 частинах на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого 16.11.2004 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр.№9524), в 1/3 частині на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого 01.06.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5.(реєстр.№ 4679).

Його батько ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Енгельс Енгельського району Саратовської області згідно свідоцтва про народження, реєстр.№ 248. Батьками в свідоцтві вказані: ОСОБА_6, ОСОБА_2.

ОСОБА_6 та ОСОБА_2 прожили разом три роки і розлучились. Після розлучення відповідачка по справі ОСОБА_2 привезла свого сина в м.Купянськ-Узловий Харківської області та залишила свою малолітню дитину, тобто його батька, на свою матір ОСОБА_7 і поїхала в с.Орловка Бородуліхінського району Семипалатинської області Казахської СРСР, де працювала завідуючою медичного пункту.

Через деякий час домоволодіння бабусі стало непригодним і вона разом з онуком, тобто його батьком, переїхала в с.Приколотне Великобурлуцького району Харківської області до своєї дочки ОСОБА_8, де ОСОБА_3 в 1962 році і закінчив 10 класів Приколотнянської середньої школи.

З самого дитинства вихованням його батька займалася бабуся, тобто з трьох років доглядала та виховувала батька, повністю матеріально забезпечувала, оскільки рідна мати на той час поза шлюбом в с. Орловка Казахської СРСР народила доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, його бабуся ОСОБА_7 ще й матеріально надавала допомогу своїй дочці та онучці, замість того, щоб рідна мати надавала матеріальну допомогу своєму малолітньому сину.

В 1962 році він вступив до Харківського державного університету на механіко-математичний факультет, який закінчив в 1967 році, після цього працював вчителем математики в Курязькій виховній колонії Харківського управління МВС. В 1969 році його обрали секретарем Дергачівського райкому комсомолу, потім перевели на посаду заступника директора з учбово-виховної работи в Солоницівську середню школу, потім він був зарахований в лави Радянської армії, далі знову повернувся на свою посаду. В 1973 року переведений директором Дергачівської середньої школи-інтернату. В жовтні 1978 року був переведений завідуючим Дергачівським районним відділом народної освіти. В 1960 році був прийнятий до комсомолу, в 1969 році партійною організацією Курязької ВТК був прийнятий в лави Комуністичної партії. За час праці обирався депутатом Солоницівської селищної та Дергачівської районної ради Дергачівського району Харківської обл. В 1975 році був обраний кандидатом до членів Дергачівського райкому партії.

Весь цей час поряд з ним була його бабуся, а потім тітка. Матір він не бачив, вона ніколи не цікавилась ним, не допомагала йому, не виховувала, хоча мала таку можливість та знала, де знаходиться її син. Тобто він сам усього досягав, при цьому був позбавлений материнської підтримки та ласки.

В 1977 році бабуся його батька ОСОБА_7 померла. На той час його батькові виповнилося 32 роки, коли він вже був самостійний, мав роботу, житло. На похорони власної матері ОСОБА_2 навіть не приїхала.

В 1979-1980 році ОСОБА_2 разом з двома дочками: ОСОБА_9 та ОСОБА_11 переїхала проживати на квартиру свого сина, а його батька ОСОБА_3 в АДРЕСА_4, яку в подальшому його батько залишив своїй сестрі, а другій сестрі придбав земельну ділянку та побудував на ній житловий будинок з надвірними будівлями.

Все своє життя його батько присвятив йому та онучці, оскільки він же сам був позбавлений батьківської уваги та ласки, материнського тепла.

ІНФОРМАЦІЯ_4 його батько ОСОБА_3 помер, згідно свідоцтва про смерть, виданого Проходівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, реєстр.№6.

Його рідна мати не займалася похованням, не понесла ніяких матеріальних витрат, не переживала втрату сина, оскільки він для неї був чужим, а в свої 87 років переслідує тільки одну ціль - заволодіти майном сина, якого з самого дитинства в такий тяжкий час, як післявоєнні роки, коли процвітав голод та розруха, покинула його, і тільки дякуючи своїй бабусі він вижив, отримав освіту та досягнув в житті великих успіхів. І навіть коли він проходив військову службу - саме його бабуся, а не його рідна матір, отримала подяку за гарне виховання, що підтверджується листом редактора газети „Червоний воїн".

Спадкоємцями за законом першої черги є він та мати ОСОБА_2.

Вважає, що відповідачка не має права на спадкування майна після смерті сина.

Просить визнати ОСОБА_2 такою, що ухилялася від виконання обов'язків щодо утримання свого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті сина ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Надав пояснення аналогічні даним, які містяться в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала.

Пояснила, що з моменту народження - з 1945 р. по 1950 р. її син ОСОБА_3 постійно проживав з нею. З 1950 р. по 1952р. - з її матір»ю в с.Куп»янськ, з 1952 р. по 1959 р. - з нею, з 1959 р. по 1962 р. - з її матір»ю в с. Приколотне. В 1962р. він вступив на навчання до інституту. Його вихованням, утриманням займалась вона, тобто відповідачка. Вважає, що позов є необґрунтованим.

Представник відповідачки ОСОБА_2-ОСОБА_11 позов не визнав. Пояснив, що відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Таким чином, не встановлено факт перебування померлого у безпорадному стані, оскільки він був спроможний самостійно забезпечити умови свого життя без сторонньої допомоги.

Як роз'яснено у п. 6 вказаної постанови Пленуму слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Тобто, лише при одночасному настанні обставин - це потреба у спадкодавця у допомозі від спадкоємця і матеріальна й фізична змога спадкоємця надавати таку допомогу, і доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Доводи позивача про те, що відповідач ухилялася від надання допомоги померлому, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.

Разом з цим, позивач також не надав доказів про те, що померлий звертався до відповідача з проханням про надання йому будь-якої допомоги, і відповідач навмисно уникала обов'язку надавати підтримку та допомогу спадкодавцю на його вимогу, а тому відповідач вважає, що позивач в порушення положень ст. 60 ЦПК України не надав доказів на підтвердження цього факту, у зв'язку з чим в задоволені позову слід відмовити.

Суду не було надано жодного доказу у підтвердження того, що померлий через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані та потребував допомоги.

Представник відповідачки ОСОБА_2- ОСОБА_12 - рідна сестра ОСОБА_3 по матері - позов не визнала. Підтримала пояснення представника відповідача -ОСОБА_11

Заслухавши сторони, представників, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_17, ОСОБА_18, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно ст.1224 ч.3 п.2 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом

Відповідно до роз»яснень п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» правила абзацу 2 частини 3 ст.1224 ЦК України стосуються особи, яка зобов»язана була утримувати спадкодавця. Факт ухилення особи від виконання обов»язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов»язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов»язку.

Як встановлено судом, батько позивача ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Енгельс Енгельського району Саратовської області згідно свідоцтва про народження, реєстр.№ 248. Батьками ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва є: ОСОБА_6, ОСОБА_2.

ОСОБА_6 та ОСОБА_2 прожили разом до 1948 року і розлучились. Після розлучення в 1948 році відповідачка по справі ОСОБА_2 привезла свого сина ОСОБА_3 в м.Купянськ-Узловий Харківської області та залишила його на свою матір ОСОБА_7, а сама поїхала в с.Орловка Бородуліхінського району Семипалатинської області Казахської СРСР, де почала працювати.

Через деякий час ОСОБА_7 разом з онуком - батьком позивача переїхала в с.Приколотне Великобурлуцького району Харківської області до своєї дочки ОСОБА_8, де ОСОБА_3 в 1962 році закінчив 10 класів Приколотнянської середньої школи.

З самого дитинства вихованням батька позивача займалася його бабуся ОСОБА_7, повністю матеріально забезпечувала його. Рідна мати на той час поза шлюбом в с. Орловка Казахської СРСР народила доньку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Про те, що вихованням та утриманням ОСОБА_3 займалась його бабуся ОСОБА_7 свідчили в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_19, ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_13

Так, свідок ОСОБА_13, двоюрідна сестра ОСОБА_3, пояснила, що вихованням ОСОБА_3 з дитинства займалась його бабуся. Жили вони дуже бідно. Бабуся його носила в школу, тому що у нього не було взуття. Його мати жила в Казахстані, будь-якої допомоги не надавала. Все своє життя ОСОБА_7 присвятила своєму онуку. Він потім доглядав, лікував її, хоронив її. На її похорони дочка ОСОБА_2, а також на поминки не приїхала. Коли захворів ОСОБА_3, його доглядав його син - позивач, він його похоронив. За життя ОСОБА_3 допомагав матері, а також своїм сестрам по лінії матері ОСОБА_16 та ОСОБА_19.

Представник відповідача ОСОБА_12, а також свідок ОСОБА_16 дали протилежні показанням вищезазначених свідків показання про те, що ОСОБА_3 виховувала мати, допомагала йому, у них були гарні стосунки.

Крім того, свідок ОСОБА_16 пояснила, що за життя ОСОБА_3 хотів розпорядитися належним йому майном : ? частину хотів подарувати матері, ? частину - сину ОСОБА_22.

Проте, як зазначив в позові ОСОБА_1, його батько і так забезпечив свою матір, двох рідних сестер житлом, що представник відповідача ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_16 не спростували.

До пояснень представника відповідача ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_16 суд відноситься критично, поскільки вони є доньками відповідача ОСОБА_2 і ,таким чином, заінтересовані в результатах розгляду даної цивільної справи.

В 1962 році батько позивача вступив до Харківського державного університету, який закінчив в 1967 році, після чого працював вчителем математики в Курязькій виховній колонії Харківського УМВСУ.

В 1969 році ОСОБА_3 обрали секретарем Дергачівського райкому комсомолу, потім перевели на посаду заступника директора з навчально-виховної работи в Солоницівську середню школу, потім він, батько позивача, був зарахований в лави Радянської армії, далі знову повернувся на свою посаду. В 1973 році був переведений директором Дергачівської середньої школи-інтернату. В жовтні 1978 року був переведений завідуючим Дергачівським районним відділом народної освіти Харківської області . В 1960 році був прийнятий до комсомолу, в 1969 році партійною організацією Курязької ВТК був прийнятий в лави Комуністичної партії. За час праці обирався депутатом Солоницівської селищної та Дергачівської районної ради Дергачівського району Харківської області. В 1975 році був обраний кандидатом до членів Дергачівського райкому партії.

Суд відзначає, що коли ОСОБА_3 проходив військову службу - саме його бабуся, а не його рідна матір, отримала подяку за гарне виховання, що підтверджується листом редактора газети „Червоний воїн".

В 1977 році ОСОБА_7 померла. На той час батькові позивача виповнилося 32 роки, коли він був самостійний, мав роботу, житло. На похорони власної матері ОСОБА_2 не приїхала.

В 1979 році ОСОБА_2 разом з двома дочками ОСОБА_9 та ОСОБА_19 переїхала проживати на квартиру свого сина, а батька позивача ОСОБА_3 в АДРЕСА_4, яку в подальшому батько позивача залишив своїй сестрі, а другій сестрі придбав земельну ділянку та побудував на ній житловий будинок з надвірними будівлями.

Твердження позивача про те, що відповідачка ОСОБА_2 проживала окремо від свого сина ОСОБА_3 підтверджуються довідкою начальника управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської обл.. № 3120-02/11 від 12.11.2012р., згідно з якою ОСОБА_2 працювала в Казахській РСР:

-з 26.01.1948р.-24.07.1950р.-завідуюча Шадрухінським фельдшерським пунктом;

-20.07.1950р.-05.11.1952р.-медсестра в Будинку дитини;

-11.11.11952р.-31.03.1957р.-завідуюча фельдшерсько-акушерським пунктом Бородуліхінського району;

-01.04.1957р.-15.06.1979р.-завідуюча Орловським фельдшерським пунктом;

-16.07.1979р.-01.07.1992р.-завідуюча фельдшерсько-акушерським пунктом с. Подворки Дергачівського району Харківської обл.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в залі судового засідання під час розгляду даної справи відповідачка ОСОБА_2, знаходячись в похилому віці, в присутності інших, неприпустимо образила позивача ОСОБА_1 - людину, яка, з його пояснень а також пояснень свідків, щиро відносилась до її сина, а його батька, ОСОБА_3, займалась його лікуванням, доглядом, що нарівні з іншими встановленими судом фактами дає характеристику відповідачці ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, згідно свідоцтва про смерть, виданого Проходівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, реєстр.№6. Похованням, а до того лікуванням, піклуванням за ОСОБА_3 займався його син ОСОБА_2- позивач у справі.

Рідна мати ОСОБА_3 не займалася похованням, не понесла будь-яких матеріальніх витрат.

Таким чином, на підставі викладеного судом встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язків щодо утримання свого сина ОСОБА_3

При цьому суд враховує поведінку відповідачки ОСОБА_2: залишила у віці 3-х років свою малолітню дитину проживати з бабусею,в той час, як це були післявоєнні роки, при цьому усвідомлювала обов»язок щодо надання допомоги, необхідність допомоги для існування спадкодавця, враховуючи її вік -ІНФОРМАЦІЯ_3, освіту, наявність можливості для цього - постійно працювала, та свідоме невиконання ОСОБА_2 встановлених законом обов»язків по вихованню, утриманню, догляду за своєю дитиною.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.3 ст.1224 ЦК України ,ст.ст.10, 11, 27, 31, 57-60, 209, 212,215,256 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 такою, що ухилялася від виконання обов'язків щодо утримання свого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті сина ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір- 107,30 грн.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Харківської області через райсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу в 10 дневний строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Л.К.Калмикова