Постанова № 30409520, 28.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5777/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника відповідача: Лабунець Юлії Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" до Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лайєн" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000121505 та №0000131505 від 27 листопада 2012 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 06 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про відкладення розгляду у зв'язку із відрядженням до м. Києва. Разом з тим, до вказаної заяви представником позивача не долучено доказів на підтвердження вказаних обставин, а також доказів, що у ТОВ "Лайєн" є лише один представник, та не має іншої можливості звернутись за правовою допомогою. Враховуючи викладене, колегія суддів відхилила клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи як необґрунтоване.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що державним податковим інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Вінницької ОДПІ на підставі п. 200.11 ст. 200, п. 82.2 ст. 82 ПК України, п.п. 1 п. 5 "Переліку достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Лайєн" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 70583 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, відповідно до затвердженого плану перевірки, за наслідками якої складено акт №2896/15/31041555 від 15.11.2012 року (а. с. 13-22).

На підставі вищезазначеного акту, Вінницькою ОДПІ прийнято повідомлення-рішення №0000131505 форми "В2" (а. с. 11), яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у звітному періоді 8-й місяць 2012 року в розмірі 27150 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000121505 форми "В3" (а. с. 12), яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого за звітний період 8-й місяць 2012 року в розмірі 27150 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право, визначене п.200.6. ст. 200 Податкового кодексу України, є альтернативою платника податку реалізації ним права на бюджетне відшкодування, яка відповідно виключає можливість в подальшому бюджетного відшкодування відповідного залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Як встановлено Вінницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2012 року сума 27150 грн. відображена у рядку 20.2 декларації - "до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду"; згідно з декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року дана сума відображена у рядку 21.1 декларації - "значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного податкового періоду"; в подальшому позивач у податковій декларації за червень 2012 року декларує її у рядку 24 - "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду". За липень 2012 року дана сума в декларації внесена в рядок 21.2 - "значення рядка 24 декларації попереднього звітного податкового періоду"; а в серпні 2012 сума 27150 грн. вноситься в рядок 23.1.

Орган державної податкової служби, з позицією якого погодився суд першої інстанції, вважає, що платник податків, в якого виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за дотримання умов, передбачених п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зобов'язаний скористатись цим правом в тому податковому періоді, в якому воно виникло.

Відповідно до п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

П. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналізуючи вказані положення Податкового кодексу України можна дійти висновку, що законодавець не ставить для платника податків обов'язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключно в наступному податковому періоді. Натомість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок підтверджується також тим, що п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено право платника податку на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення, фактично сплаченого постачальникам товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах, тобто не лише в попередньому податковому періоді.

Крім того, ухвалюючи рішення по даній справі, апеляційний суд керується також положеннями п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо порушень позивачем п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України є необгрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Судові витрати, понесені позивачем за подання адміністративного позову та апеляційної скарги підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області №0000121505, №0000131505 від 27 листопада 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" судовий збір в сумі 407 (чотириста сім) грн. 25 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "02" квітня 2013 р. .

Головуючий Курко О. П.

Судді Ватаманюк Р.В.

Совгира Д. І.