Постанова № 30409299, 25.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

25 березня 2013 року Справа № 814/1052/13-а

м. Миколаїв

15:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХНОЛОГІЇ", доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, за участю представників: від позивача: Шередек С.М. від відповідача: Бойко О.В., Коцеруба О.М. проскасування податкових повідомлень - рішень, На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0002742301 від 28.11.12 про визначення грошового зобов'язання ТОВ «Гідротехнології» з податку на прибуток на суму 397141 гривень та №0002752301 від 28.11.12 про визначення грошового зобов'язання ТОВ «Гідротехнології» з податку на додану вартість в сумі 434263 гривень.

3. В решті позову відмовити.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2013 р. справа № 814/1052/13-а

м. Миколаїв

15:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гідротехнології»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби за участю представників: від позивача: Шередек С.М. від відповідача: Бойко О.В., Коцеруба О.М. про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також штрафні санкції з податку за розміщення відходів.

Відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідротехнології» зареєстроване в якості юридичної особи 23.10.07 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Основним видом діяльності ТОВ «Гідротехнології» є будівництво житлових і нежитлових будівель.

В період з 22.10.12 по 09.11.12 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва провела планову виїзну перевірку ТОВ «Гідротехнології» з питань дотримання вимог валютного законодавства, про що було складено Акт №3468/22-200/35512443.

Під час перевірки податківці встановили 5 правопорушень, з них 4 по взаємовідносинам з ППП «ОнЛайн-Ф», ТОВ «Альянс-Строй», ТОВ «Астеріт Плюс» та ТОВ «Л.Б.К.», що вплинуло на показники податкового кредиту та формування валових витрат та призвело в свою чергу до нарахувань з податку на додану вартість та на прибуток. Ще одне порушення стосувалось неподання підприємством декларації з екологічного податку, що мало наслідком застосування штрафної санкції.

28.11.12 уповноваженою особою відповідача були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002742301 про визначення грошового зобов'язання ТОВ «Гідротехнології» з податку на прибуток на суму 397141 гривень та №0002752301 про визначення грошового зобов'язання ТОВ «Гідротехнології» з податку на додану вартість в сумі 434263 гривень, а також №0002772301 про визначення штрафу за екологічним податком у сумі 510 гривень (арк.спр.55-57).

Суд досліджував аргументи та докази сторін стосовно кожного епізоду окремо.

1. Відповідно до договорів підряду №2510/7п від 25.10.11 та №1503/7п від 15.03.12 з ТОВСП «Нібулон» ТОВ «Гідротехнології» виконував роботи з посилення конструкцій причальної стінки причалу набережної з операційної акваторію перевантажувального терміналу з відвантаження зернових та олійних культур річковим транспортом у м. Нова Одеса та перевантажувального терміналу в с. Чирське Переслав-Хмельницького району Київської області (арк.спр.150, 155, 161).

Під час виконання робіт з облаштування причалів у позивача виникла потреба в залученні до цих будівельних робіт спеціального обладнання - віброзанурювача Muller MS-25 з гідростанцією (арк.спр.83), у зв'язку з чим ним було укладено договір №01/01 від 03.01.12 з ППП «ОнЛайн-Ф» на використання зазначеного механізму (арк.спр.84).

Протягом січня-квітня 2012 року ППП «ОнЛайн-Ф» виконувало будівельні роботи за допомогою віброзанурювача на перевантажувальному терміналі у м. Нова Одеса Миколаївської області та протягом квітня 2012 року на перевантажувальному терміналі в с. Чирське Переслав-Хмельницького району Київської області.

Всього за послуги віброзанурювача позивач сплатив ППП «ОнЛайн-Ф» 1815500 гривень, з них 302584 гривень податку на додану вартість.

Під час перевірки податківці не погодилися з можливістю врахування зазначених коштів у валових витратах та податковому кредиті, оскільки, на їх думку, немає розумної ділової мети використання під час зазначених будівельних робіт саме метод машинного занурювання у ґрунт і витягування з нього паль (шпунтів, труб тощо) за допомогою вібрації віброзанурювача Muller MS-25, а зазначені роботи можливо було виконати роторним методом буріння, як це і передбачалось первинним кошторисом за договором з ТОВСП «Нібулон» (арк.спр.22).

На наявність мети отримання лише податкової вигоди від договору з ППП «ОнЛайн-Ф», на думку ревізорів, вказує також ті обставини, що кількість відпрацьованих машиногодин віброзанурювача протягом січня-квітня 2012 року не співпадає з табелями робочого часу працівників ТОВ «Гідротехнології», а крім того, кількість машиногодин за квітень 2012 року взагалі перевищує кількість днів у місяці і дорівнює 39 суткам.

Суд не може погодитись з такою аргументацією відповідача.

По-перше, навіть самі податківці не заперечують податкову правоздатність контрагента ППП «ОнЛайн-Ф», який під час зустрічної перевірки повністю підтвердив отримання податку на додану вартість від позивача та відобразив його у своєму податковому обліку, що підтверджено Довідкою від 04.07.12. Також, ревізорами навіть не піддається сумніву постачання ППП «ОнЛайн-Ф» запчастин, труб електрозварювальних, тяг анкерних та ін. на суму 5502068,27 гривень, з них ПДВ 1219428,06 гривень, які під час перевірки з податкового кредиту не зняті.

За умови, що ППП «ОнЛайн-Ф» є сумлінним платником податків (з чим погоджуються податківці) укладання договорів з метою отримання «податкової вигоди» у вигляді мінімізації оподаткування позбавлено будь-якого сенсу, оскільки сплачені ТОВ «Гідротехнології» кошти враховані у власному податковому обліку як кредит та витрати, одночасно стають доходом та податковим зобов'язанням у податковому обліку ППП «ОнЛайн-Ф». Ніяких втрат бюджет у такому випадку не несе.

По-друге, міркування ревізорів про доцільність вибору того чи іншого способу буріння ґрунту на дні річці, виходять за межі компетенції податкової перевірки. Права вибору того чи іншого способу проведення робіт є виключної компетенцією їх виконавця, тобто ТОВ «Гідротехнології», який мав керуватися під час цього будь-якими іншими власними мотивами (безпеки робіт, технології, дотримання строків виконання контракту та ін.), а не лише мотивом зменшення витрат.

По-третє, під час порівняння табелів робочого часу ТОВ «Гідротехнології» з актами виконаних робіт, ревізорами не враховано, що робітники позивача не працювали на віброзанурювачі, а всі роботи за допомогою цього механізму виконувалися працівниками ППП «ОнЛайн-Ф». Саме за надання послуг віброзанурювача з урахуванням кількості відпрацьованих механізмом і сплачував позивач своєму контрагенту. Тому зазначене порівняння табелів робочого часу є недоречним та не може нічого доводити та спростовувати.

По-четверте, у висновку ревізора про роботу віброзанурювача у квітні 2012 р. 39 суток на підставі обрахунку кількості відпрацьованих механізмом машиногодин відповідно до актів прийнятих робіт, не враховано ту обставину, що саме у квітні 2012 року послуги надавалися двома віброзанурювачами на різних об'єктах у м. Нова Одеса та в Переслав-Хмельницькому районі Київської області. Використання двох механізмів передбачено договором (арк.спр.87). Крім того, те, що механізми використовувалися у квітні одночасно в м. Нова Одеса та Переслав-Хмельницькому районі вказує також два Акта виконаних робіт та дві податкові накладні (арк.спр.96,98, 97,99). При цьому, ці податкові накладні №7 та №6 з зазначенням місць виконання робіт віброзанурювачем були зареєстровані податковим органом ще на час їх видання, що в свою чергу унеможливлює маніпулювання позивачем документами у цьому випадку.

Таким чином, обраховані ревізором 39 суток роботи віброзанурювача складаються з роботи двох механізмів і ніяким чином не піддається сумніву реальність господарської операції.

По-п'яте, відповідно до ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, Кодексом вимагається три умови для отримання підприємством права на податковий кредит: 1) реальне проведення господарської операції, 2) підтвердження проведення операції належними документами, 3) контрагент на користь якому сплачено податок у ціни товару (послуги) є зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У цьому випадку, всі ці три умови дотримані позивачем: ППП «ОнЛайн-Ф» є зареєстрованим платником податку на додану вартість, у позивача мається весь пакет первинних документів (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні), реальність господарської операції у суду не викликає сумніву.

По-шосте, відповідно до ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Враховуючи, що зазначені послуги з роботи віброзанурювачі входять у склад собівартості будівельних робіт, які ТОВ «Гідротехнології» виконувало на замовлення ТОВСП «Нібулон» та за які отримувало оподаткований дохід, вони повинні бути враховані і як витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

В цій частині позов задовольнити.

2. 11.05.12 ТОВ «Гідротехнології» укладено договір поставки з ТОВ «Л.Б.К.» на постачання останнім матеріалів і сировини (щебінь, бетон) (арк.спр.123). На виконання зазначеного договору ТОВ «Гідротехнології» сплатило на користь ТОВ «Л.Б.К.» близько 500000 гривень, з них 95660 гривень податку на додану вартість (арк.спр.129-132).

На зазначену суму ТОВ «Л.Б.К.» видав позивачу податкові накладні №56, №57, №62, №63, №65 та №68 (арк.спр.133-138).

Разом з тим, ТОВ «Л.Б.К.» не поставило на адресу позивача товар відповідно до договору, а після отримання коштів зникло зі своєї адреси.

З цього приводу ТОВ «Гідротехнології» звернулося зі скаргою до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (арк.спр.120) та до міліції (арк.спр.286, 287). За цим фактом слідчим Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (шахрайство) (арк.спр.283).

Зі ст.198 ПК України випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного сплати податку на його користь покупцем, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

3-4. Відповідно до договору від 28.09.10 ТОВ «Гідротехнології» купив у ТОВ «Альянс-Строй» гусеничний кран РДК-250-2 (арк.спр.112).

За цей технологічний транспортний засіб позивач сплатив ТОВ «Альянс-Строй» 30960 гривень, з них ПДВ 5160 гривень (арк.спр.114, 115). В свою чергу продавець видав позивачу податкову накладну №45 на суму ПДВ 5160 гривень (арк.спр.116).

Після цього, позивачем придбано у ТОВ «Астеріт плюс» запасних частин для ремонту гусеничного крану РДК-250-2 на суму 24033 гривень, з них ПДВ 4005,50 гривень (арк.спр.117). Про що продавцем також була видана податкова накладна №19 на суму ПДВ 4005,5 гривень (арк.спр.118).

01.10.10 гусеничний кран РДК-250-2 прийнятий на баланс ТОВ «Гідротехнології» та введений у експлуатацію (арк.спр.257). 28.09.12 Теруправлінням Дергірпромнагляду у Миколаївський області видано Свідоцтво про реєстрацію крану РДК-250-2 (арк.спр.258).

Податківці не визнають права позивача на податковий кредит та витрати за сплаченими коштами за гусеничний кран та запасні частини для нього, оскільки підприємства ТОВ «Альянс-Строй» та ТОВ «Астеріт плюс» на час перевірки позивача не знаходяться за своїм власним місцезнаходженням та у ланцюгах постачальників мають сумнівні підприємства, які підозрюються в участі у схемах з мінімізації оподаткування.

З обставин викладених вище, суд також не погоджується з таким тлумаченням податківцями ст.138, 185 ПК України, та вважає, що за умови наявності всіх первинних документів та реальності господарської операції (наявний гусеничний кран тому яскраве свідчення), платник податків не повинен відповідати за порушення законодавства його контрагентами.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В цій частині позов також задовольнити.

5. Відповідно до ст.250.9 Податкового кодексу України, якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Гідротехнології» протягом 2011 року подавало декларацію за 3 квартал, а за 1, 2 та 4 квартал декларацію не подавало (арк.спр.35).

Інформацію про відсутність у них викидів позивач надав до податкового органу лише у листопаді 2011 року (арк.спр.265), хоча відповідно до ст.250.9 ПК України повинен був це зробити на початку звітного року, тобто ще у січні 2011 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до ТОВ «Гідротехнології» штрафні санкції за неподання податкових декларацій з екологічного податку за 1, 2 та 4 квартал 2011 року.

В цій частині позову відмовити.

Позов задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0002742301 від 28.11.12 про визначення грошового зобов'язання ТОВ «Гідротехнології» з податку на прибуток на суму 397141 гривень та №0002752301 від 28.11.12 про визначення грошового зобов'язання ТОВ «Гідротехнології» з податку на додану вартість в сумі 434263 гривень.

3. В решті позову відмовити.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28.03.13

Суддя В.В. Біоносенко