Рішення № 3040670, 02.02.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2009 р.

Справа № 2/26-7/145-13/137

Господарський суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Шкіндера П.А., судді Кобецької С.М. та судді Рочняк О.В.

при секретарі судового засідання Кучмі І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ЗАТ "Лукор", вул. Промислова, 6, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: ВАТ "Оріана", вул.Євшана,9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 2 061 862грн.97коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Дітковська С.А. - юрист, довіреність №26/1-200 від 29.12.07

від відповідача: Сорохтей В.М. - начальник юридичного відділу, довіреність №01/95 від 15.04.08

У засіданні брали участь: Журавльова Н.І. - прокурор

встановив: заявлено позов про відшкодування збитків понесених ЗАТ "Лукор" по виконанню договору відповідального зберігання етилену переданого ВАТ "Оріана" в сумі 2 061 862 грн.97 коп.

Рішенням господарського суду від 09.06.06р. (суддя Круглова О.М.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 577 771грн.03коп. - боргу, 15 778грн. - державного мита та 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог - позов залишено без розгляду.

Непогоджуючись з вищевказаним рішенням суду, першим заступником прокурора Івано-Франківської області даний процесуальний докумен оскаржено в апеляційному та касаційному порядках, за результатами розгляду яких рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.06р. залишено без змін (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.06 та постанова Вищого господарського суду України від 14.12.06), після чого - оскаржено в Верховному суді України.

Постановою Верховного суду України від 29.05.2007 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 14.12.06, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.06 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.06 по даній справі та матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування вказаних вище судових рішень послужили обставини недоведеності знаходження на зберіганні, чи його відсутності (повної чи часткової), у ЗАТ "Лукор" переданого ВАТ "Оріана" етилену.

На підставі постанови Верховного суду України від 29.05.07р. та розпорядження заступника голови господарського суду Івано-Франківської області справу передано на новий розгляд та ухвалою суду від 15.06.07р. - призначено до розгляду.

В ході розгляду справи, з метою всебічного, повного та об"єктивного вирішення спору, а також з врахуванням недоведеності обставин щодо наявності на зберіганні позивача переданого відповідачем етилену, ухвалою суду від 11.11.08р. зобов"язано сторін провести інвентаризацію щодо встановлення факту наявності чи відсуності етилену, який знаходиться на зберіганні у ЗАТ "Лукор", та за результатами проведення - подати суду акт інвентаризації та докази щодо знаходження вказаного етилену та його кількості.

10 грудня 2008 року позивачем по справі подано заяву про збільшення позовних вимог на суму 5 481 743грн.34коп. та просить суд стягнути з ВАТ "Оріана" на його користь 7 543 606грн.31коп., з яких: 5 467 335грн.54коп. - основної суми заборгованості за період з 01.01.05 по 30.11.08р., 1 747 771грн.70коп. - інфляційних витрат, 328 499грн.07коп. - 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищенаведене предметом розгляду даної справи є відшкодування збитків понесених ЗАТ "Лукор" по виконанню договору відповідального зберігання етилену переданого ВАТ "Оріана" в сумі 7 543 606грн.31коп., з яких: 5 467 335грн.54коп. - основної суми заборгованості за період з 01.01.05 по 30.11.08р., 1 747 771грн.70коп. - інфляційних витрат, 328 499грн.07коп. - 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у заяві про збільшення позовних вимог, мотивуючи неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання від 01.10.02р., пролонгований угодою від 02.01.04р., щодо вивезення майна, що перебувало на відповідальному зберіганні. Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду від 20.01.09р. подав суду клопотання №1 від 02.02.09 (вх.№650) з додатками до нього про долучення до матеріалів справи акту інвентаризації від 29.01.09р. по результатах проведення інвентаризації щодо встановлення факту наявності етилену, який знаходиться на зберіганні у ЗАТ "Лукор", та доказів щодо знаходження вказаного етилену та його кількості.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність, вказуючи при цьому на перебування в ізотермічних резервуарах Е-1 та Е-2 етилену ТзОВ "Карпатнафтохім" та стверджуючи втратою ТзОВ "Лукор" етилену, визначеного згідно договору відповідального зберігання від 01.10.02р., пролонгований угодою від 02.01.04р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази по справі та надавши їм належної правової оцінки, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 жовтня 2002 року між сторонами по справі укладено договір відповідального зберігання, за яким відкрите акціонерне товариство "Оріана" (по договору - депонент) передало, а закрите акціонерне товариство "Лукор" (по договору - охоронець) прийняло на відповідальне зберігання продукцію, що зазначена в акті приймання-передачі (додатку №1), що є невід"ємною частиною договору.

Згідно п.2.1 вказаного договору позивач зобов"язувався приймати всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в період дії договору (відповідно до п.6.1. - до 31.12.02).

Відповідно до угоди від 20.01.04р. сторони продовжили термін дії вищезазначеного договору до 31.12.04р., встановивши новий розмір плати за зберігання майна в сумі 116 326грн.29коп. щомісячно.

Як випливає із матеріалів справи, на момент укладення додаткової угоди відповідачу частково повернуто передане на зберігання майно, зокрема, визначено в пп.1, 3-7, 11, 12 акту прийому-передачі, в результаті чого, на зберіганні залишилось майно, визначене в пп.2, 8-10,13-21 вказаного акту (зокрема, етилен у кількості 795, 781тонн вартістю 1 782 134грн.35коп.), плата за яке і була визначена сторонами у додатковій угоді від 20.01.04р.

В порушення п.3.1.2. Договору по закінченні його дії відповідачем не вивезено майно, передане на зберігання.

З врахуванням вказаного вище, позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 09.12.04 №01/566, яким повідомлялось, що термін дії Договору закінчується і надалі продовжуватись не буде та пропонувалось у термін до 31.01.05 вивезти продукцію, передану на зберігання згідно Договору від 01.10.02, після чого листом №26/1-144 від 22.06.06р. позивачем по справі запропоновано відповідачу укласти договір зберігання продукції в новій редакції або забрати майно. Однак, жодних дій з боку відповідача у відповідь на вказані листи не вчинялись.

Як встановлено ст.948 ЦК України відповідач по закінченню терміну дії договору зобов»язаний забрати річ.

Відповідно до ст.946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов"язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

З оглянутих матеріалів справи та пояснень позивача зобов»язання по оплаті на вимогу позивача №26юр-98/390 від 24.11.05 та №26/1-144 від 22.06.06р. відповідачем не виконано.

Як вбачається із клопотання ВАТ "Оріана" №01/14 від 02.02.09 та пояснень представника відповідача в судовому засіданні в обгрунтування своїх заперечень відповідач по справі посилається на відсутність етилену в ізотермічних резервуарах Е-1 та Е-2 етилену ТзОВ "Карпатнафтохім", мотивуючи його втратою ТзОВ "Лукор". Свої твердження ВАТ "Оріана" мотивує тим, що позивачем передано цехи, де зберігається передана на зберігання продукція, до Статутного фонду новоствореного підприємства "Карпатнафтохім", в зв"язку з чим виключається можливість надання ним послуг по зберіганню майна. Крім того, в своїх запереченнях відповідач по справі посилається на той факт, що зберігати етилен в окремій ізотермічній ємності без роботи компресорів (саме ізотермічного відділення ТзОВ "Карпатнафтохім") технічно не можливо.

Відповідно до ст.33 ГПК Україн кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Щодо вказаних вище тверджень відповідача, - вони не заслуговують на увагу, виходить з наступного.

Передача приміщення, де зберігається продукція, до Статутного фонду іншій особі не перешкоджає позивачу вчинити дії по зберіганню майна, прийнятого ним на зберігання, оскільки обов"язок зберігання майна відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України лежить на зберігачу до моменту передачі його поклажодавцеві. Крім того, Закон не ставить в залежність обов"язок зберігання продукції з наявністю у охоронця права власності на приміщення, де зберігається продукція.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається відсутність належних доказів в обгрунтування заперечень відповідача по суті позовних вимог.

Окрім того, вказані вище заперечення відповідача спростовуються долученим до матеріалів справи актом інвентаризації від 29.01.09 з додатками до нього (результатами аналізів, інвентаризаційними описами нафти і нафтопродуктів за серпень-грудень 2008р. та січень 2009р., балансом по етилену і пропілену, сальдовими відомостями), з огляду яких підтверджується факт наявності станом на 29.01.09р. в ізотермічному резервуарі поз.Е-1 інв.№23210 1 006,56 тонн етилену в тому числі 795,781тн етилену власності ВАТ "Оріана".

Таким чином, враховуючи вимоги ст.946 Цивільного кодексу України та п.3.2 договору відповідального зберігання від 01.10.02р., пролонгований угодою від 02.01.04р., у відповідача за період з 01.01.05р. по 30.11.08р. виникла заборгованість на суму 5 467 335грн.54коп.

Окрім того, згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вищевказаної норми закону та у відповідності до поданих розрахунків позивачем по справі нараховано 1 747 771грн.70коп. - інфляційних втрат та 328 499грн.07коп. - 3% річних.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 7 543 606грн.31коп.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати по справі відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Відповідно до п.а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито по розгляду заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, п.а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 625, 936,946, 948 ЦК України, ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ВАТ "Оріана" (вул.Євшана,9, м.Калуш, Івано-Франківська область, код 05743160) на користь ЗАТ "Лукор" (вул.Промислова,4, м.Калуш, Івано-Франківська область, код 31256759) - 5 467 335грн.54коп - основного боргу, 1 747 771грн.70коп. інфляційних втрат, 328 499грн.07коп. - 3% річних, 25 500грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського Процесуального Кодексу України.

Головуючий суддя Шкіндер Павло Анатолійович

Суддя Кобецька Світлана Миколаївна

Суддя Рочняк Олександра Вікторівна

рішення підписано ___ Виготовлено в АС "Діловодство суду"

___О.В.Кудлейчук