Рішення № 30406651, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/1877/13 02.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс», м. Київ

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр», м. Київ

2. Київська міська державна адміністрація

Про стягнення 65 735,06 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Марковська В.В. - пред. по довір.

Від відповідача Костяний І.С. - пред. по довір.

Від третіх осіб не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 65 735,06 грн. заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за спожиту теплову енергію за Договором № 330960 від 17.01.2006р., посилаючись на порушення відповідачем, як споживачем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/1877/13 та призначено судове засідання на 28.02.2013р.

15.02.2013р. від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, до якого додано докази направлення належному відповідачу копії позовної заяви з додатками до неї.

25.02.2013р. від третьої особи 2. (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення по справі. Також, третя особа 2. просила розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 28.02.2013р. представником відповідача (КПЕРЖФ «Житло-сервіс») було надано відзив на позовну заяву в якому останній позов не визнає, зазначаючи, що Договір № 330960 від 17.01.2006р. не відноситься до КП «Житло-сервіс», оскільки в реєстрі договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді вищезазначений Договір відсутній.

В судовому засіданні 28.02.2013р. представник позивача підтримав клопотання про заміну неналежного відповідача та просив замінити Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс», у зв'язку з тим, що при виготовленні позовної заяви позивач невірно зазначив відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2013р. та замінено неналежного відповідача - Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс».

19.03.2013р. від представника третьої особи 2. (КП ГІОЦ) надійшли письмові пояснення, до яких додано довідку про рух коштів.

20.03.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, провадження у справі просив припинити, оскільки, борг був повністю сплачений 06.03.2013р., а також надав докази, що підтверджують факт оплати.

В судовому засіданні 20.03.2013р. представник позивача надав докази, що підтверджують факт направлення на адресу відповідача позовної заяви та всіх додатків до неї.

В судовому засіданні 20.03.2013р. було оголошено перерву до 02.04.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Треті особи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення, з яких вбачається, що треті особи отримали ухвали суду.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних підтримав, щодо основного боргу підтвердив оплату та проти припинення провадження в цій частині не заперечував.

Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, та просив провадження по справі припинити повністю.

В судовому засіданні 02.04.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2006р. між сторонами було укладено Договір № 330960, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, як постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу, як споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Заступником директора Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» Гончаровим Є.Д., який діє н підставі «Положення про СВП «Енергозбут Кииївенерго» та від відповідача - Директором Хахудою Є.І., яки діє на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.3.1. позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язалася постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем, як споживачем, для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі згідно з Додатком 2 до Договору.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011р. затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватися в період дії договору.

Пунктом 9 Додатку 2 до Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2010р. по 01.12.2012р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 60 459,73 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем була сплачена основна заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 905 від 06.03.2013р. на суму 65 735,06 грн.

Відповідач вказав у платіжному дорученні № 905 від 06.03.2013р. в призначенні платежу: «Опл. заборгованості за теп. енергію зг. договору № 330960 від 17.01.06р. за період 01.11.10р. по 01.12.12р. в. т. ч. ПДВ 20% 10 955,84 грн.».

Враховуючи викладене, відповідач просив суд припинити провадження у справі оскільки борг та санкції були повністю оплачені. Позивач не заперечував щодо сплаченої суми боргу, проте заперечував щодо припинення провадження у справі в частині санкцій, оскільки, відповідач не уточнив призначення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача становить 60 459,73 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач не уточнив призначення платежу, позивач інакше як заборгованість, отриману суму зарахувати не може. Надлишок отриманих коштів буде зараховуватись в майбутній період. Відповідач уточнення платежу не надав, суд також позбавлений права самостійно змінити призначення платежу. За таких обставин не має правових підстав вважати санкції сплаченими.

Враховуючи викладене суд припиняє провадження в частині основного боргу в сумі 60 459,73 грн., відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі 3 062,49 грн. та збитки від інфляції у розмірі 2 212,84 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 60 459,73 грн. припинити.

2. В решті вимог позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» (04053, м. Київ, пров. Бехтерєвський, буд. 14; 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, б. 8, код ЄДРПОУ 30167045) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, три відсотка річних у розмірі - 3 062 (три тисячі шістдесят дві) грн. 49 коп., збитки від інфляції у розмірі - 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 84 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 04 квітня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук