Ухвала суду № 30406441, 28.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 р.Справа № 2а-606/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Кравця О.О. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.02.2012 р. № 0001122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 452326,38 грн., з яких за основним платежем на 389496,50 грн. та штрафними санкціями - на 62829,88 грн., мотивуючи його тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч нормам податкового законодавства та без урахування положень Цивільного Кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні першої інстанції підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечувала проти позову, просила відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Суд першої інстанції своєю постановою від 12 червня 2012 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.02.2012 р. № 0001122301.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" зареєстровано 24.05.2002 р. виконавчим комітетом Херсонської міської ради, із 28.05.2002 р. перебуває на обліку платників податків.

В період з 15.12.2011 р. по 19.12.2011 р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Светотехника-Херсон" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Завод електротехнічних виробів" за квітень 2011 року та з ПП "Крим-Світло" за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2011 р. № 4439/23-5/32021854.

Перевіркою встановлено порушення:

1) ч.1-3, 5-6 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "Светотехника-Херсон" при придбанні товарів у постачальників ТОВ "Завод електротехнічних виробів" у квітні 2011 року та ПП "Крим-Світло" у серпні 2011 року.

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 389496,50 грн., в тому числі:

- за квітень 2011 року в сумі 138180,95 грн.;

- за серпень 2011 року в сумі 251315,55 грн.

Такий висновок Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби зроблений при вивченні господарської діяльності позивача з контрагентами-постачальниками електротехнічної продукції - у квітні 2011 року з ТОВ "Завод електротехнічних виробів", у серпні 2011 року з ПП "Крим-Світло".

Під час проведення перевірки ревізором були використані акти ДПІ у м. Сімферополі від 14.07.2011 р. № 8901/23-4/36478629 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Завод електротехнічних виробів" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень 2011 року", від 10.11.2011 р. № 14498/23-4/34211815 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Крим-Світло" з питань взаємовідносин з ТОВ "Светотехника-Херсон" за серпень 2011 року".

Даними актами встановлено відсутність у ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємства не знаходяться за місцезнаходженням, у зв'язку з чим правочини у квітні, серпні 2011 року визнано нікчемними.

На підставі висновків акту перевірки позивача було складено спірне податкове повідомлення-рішення 08.02.2012 р. № 0001122301, яким ТОВ "Светотехника-Херсон" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 452326,38 грн., в тому числі за основним платежем на 389496,50 грн., за штрафними санкціями на 62829,88 грн.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

За приписами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Колегія суддів погоджується із зазначенням суду першої інстанції, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини господарської діяльності позивача.

ТОВ "Светотехника-Херсон" укладено з ТОВ "Завод електротехнічних виробів" договір № 04/01 від 04.01.2011 р. на придбання електротехнічної продукції, згідно якого позивачем у квітні 2011 р. отримано електротехнічні товари на суму 829086 грн., у тому числі ПДВ - 138181 грн.

01.09.2010 р. між позивачем та ПП "Крим-Світло" укладено договір б/н, згідно якого ТОВ "Светотехника-Херсон" поставлено електротехнічні вироби на загальну суму 1507893,30 грн., у тому числі ПДВ 251315,55 грн.

Факт поставки електротехнічних виробів підтверджений видатковим та податковими, товарно-транспортними накладними.

Згідно представлених для перевірки позивачем товарно-транспортних накладних транспортування товару від ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" здійснювалося за рахунок ТОВ "Светотехника-Херсон" автомобілями НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, Мерседес 1317, р.н. НОМЕР_3, водій ОСОБА_6, ГАЗ-СПІ 33021 р.н. НОМЕР_4, водій ОСОБА_7

Допитаний у судовому засіданні першої інстанції свідок ОСОБА_6 підтвердив факт перевезення товару від ПП "Крим-Світло" на склад ТОВ "Светотехника-Херсон".

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Товар (електротехнічна продукція), отриманий від ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло", в подальшому реалізовано позивачем іншим суб'єктам, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків.

ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" у деклараціях з ПДВ за квітень, серпень 2011р. у складі податкових зобов'язань відобразили ПДВ по операціях із позивачем у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, є необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагентів - ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло".

Факт того, що ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" на момент здійснення поставок позивачу мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані платником податку на додану вартість встановлено ДПІ в актах від 14.07.11 № 8901/23-4/36478629, від 10.11.2011 р. № 14498/23-4/34211815.

При здійсненні господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальників - ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" на момент придбання у них товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Вивчення наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі -Закон N 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні першої інстанції первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцями ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло", вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" є дійсними.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби не надала належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані докази, не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Слід зазначити, що Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби у акті перевірки посилається на порушення позивачем ч.5 ст. 203 ЦК України, що зумовило його нікчемність.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частина 5 статі 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Вказуючи на порушення позивачем ч.5 ст.203 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочинів мети реального настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, податковий орган фактично стверджує, що позивач та ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" під час вчинення правочину (підписання угоди) не мали наміру щодо його реального виконання.

З матеріалів справи встановлено, що податковим органом у акті перевірки визнано виконання умов договору зі сторони позивача - оплата проведена у повному обсязі у безготівковому порядку.

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що оскільки нікчемність вчинених позивачем правочинів з ТОВ "Завод електротехнічних виробів", ПП "Крим-Світло" по придбанню товару відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Светотехника-Херсон" є обґрунтованими на такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя О.О. Кравець суддя Д.В. Запорожан