Постанова № 30406200, 26.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р. Справа №805/778/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 30 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Матвієнко С.Р. (довіреність від 20.02.2013 року № 28), Гедимин В.В. (довіреність від 20.02.2013 року № 27), Фесенка Є.О. (довіреність від 21.03.2013 року № 44), відповідача - Чернявської О.Д. (довіреність від 01.08.2012 року № 23/464), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» до Східної митниці про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2012 року та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 700010000/2012/000022/1,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (далі - ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної митниці (відповідач) про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2012 року та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 700010000/2012/000022/1.

Позивач 18.02.2013 року через канцелярію суду надав доповнення до позовної заяви, якою збільшив позовні вимоги та додатково просив зобов'язати Східну митницю повернути ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» суму у розмірі 636 801,49 грн. (а.с. 101-107 т.1).

У ході судового розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача вказаної вище суми, а тому ухвалою суду від 26.03.2013 року залишено без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання Східної митниці повернути суму у розмірі 636 801,49 грн. (а.с. 68 т.2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні ввізного товару (флюс DALMAX 66 SM) відповідачем неправомірно визначена митна вартість цього товару за другорядним резервним методом, яку позивач вважає завищеною, адже позивачем надані відповідачу всі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару за першим методом - за ціною договору. У зв'язку з цим, позивач у судовому порядку просить визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2012 року та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 700010000/2012/000022/1.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що заявлена митна вартість значно нижча за порівнянням з цінами на подібні та аналогічні товари, митне оформлення яких вже здійснено. Крім того, згідно специфікації № 17 до зовнішньоекономічного контракту між позивачем та його постачальником вартість товару визначена як орієнтовна, а калькуляція ціни 1 тони товару щодо вартості комерційних витрат від 13.11.2012 року, у яких враховано витрати на пакування, транспортування та комісійну винагороду, не підтверджує вартість транспортних витрат на доставку товару залізничним транспортом згідно з інформацією, наведеною в листі ТОВ «Група «Магнезит» від 19.12.2012 року. Отже наведені дані не дають можливості підтвердити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору. Таким чином, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги, а тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців публічне акціонерне товариство «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» зареєстрований в ЄДР 14.11.1996 року за № 1 256 120 0000 000121, ідентифікаційний код - 00191787, місцезнаходження 84695, Донецька область, м. Горлівка, вул. Карла Маркса, буд. 2.

Згідно Довідки АБ № 563541 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД -2010 (класифікація видів економічної діяльності): 23.20 Виробництво вогнетривких виробів, 41.10 Організація будівництва будівель, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 86.21 Загальна медична практика.

Свою господарську діяльність ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» здійснює згідно зі Статутом (в новій редакції), затвердженою загальними зборами акціонерів, оформлених протоколом № 22 від 27.04.2012 року.

З наявних у справі матеріалів та пояснень сторін судом встановлено, що між ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (Покупець) та компанією «Dalmond Trade House Ltd» (Кіпр, Нікосія) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.03.2012 року № DTN-070-12 купівлі-продажу вогнетривкової продукції виробництва ТОВ «Група «Магнезіт» (Росія, Челябінська область) в асортименті, ціною за одиницю товару, загальною вартістю товару згідно додаткам до цього контракту. За умовами цього контракту оплата товару здійснюється в доларах США та/або в євро банківським переводом на рахунок Продавця. Строк дії Контракту з дати його підписання сторонами до 31.01.2014 року (т.1 а.с. 8-16).

Згідно додатку (Специфікації) № 17 до контракту від 15.03.2012 року № DTN-070-12 судом встановлено, що протягом листопада-грудня 2012 року Продавець поставить Покупцю флюс магнезіальновапняковий крупнозернистий ТТ 72664728-474-2012: марки DALMAX 66SM за ціною 121 дол. США за 1 тону. Країна походження товару - Росія, Челябінська область, м. Сатка; вантажовідправник - ТОВ «Група «Магнезит»; умови поставки - залізничним транспортом на умовах DAP - станція Пантелеймонівка (Україна) (Інкотермс-2010). Планована кількість поставляємого товару - 3200 тони, у зв'язку з чим загальна вартість товару орієнтовно становить 387 200,00 дол. США (3200 т. х 121 дол. США) (т.1 а.с. 17).

З пояснень позивача та матеріалів справи судом встановлено, що компанія «Dalmond Trade House Ltd» (Кіпр, Нікосія) є комісіонером на підставі договору комісії від 23.12.2011 року № DTN-090-11, укладеному з комітентом - ТОВ «Група «Магнезит» (Росія, Челябінська область, м. Сатка). За умовами цього договору Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе обов'язок за винагороду здійснювати від свого імені, але за рахунок та інтересах Комітенту правочини з продажу вогнетривкової продукції, що виробляється або реалізується Комітентом в даний час та наступному, згідно Заявкам (Специфікаціям) до цього договору.

14.12.2012 року ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» подало до Східної митниці декларацію митної вартості № 700010000/2012/003684, якою задекларовано імпорт товару - флюc магнезіальновапняковий крупнозернистий ТТ 72664728-474-2012: марки DALMAX 66SM, виробництво ТОВ «Група «Магнезит» Росія (далі - товар, флюс DALMAX 66SM), за кодом товару 38249065 у кількості 403,35 т. за ціною 121,00 дол. США за 1 т. на умовах поставки DAP (згідно ІНКОТЕРМС 2010) - станція Пантелеймонівка на загальну митну вартість 48805,35 дол. США або 390 101,16 грн. згідно курсу НБУ 7,993 грн. за 1 дол. США (т. 1 а.с. 171-177).

До зазначеної ВМД для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 15.03.2012 року № DTN-070-12 з додатком № 7 від 13.11.2012 року; залізничні накладні від 23.11.2012 року № АС330463, від 26.11.2012 року № АС330484, від 23.11.2012 року № АС330464, від 26.11.2012 року № 330485, від 28.11.2012 року № АС330521, від 28.11.2012 року № АС330520; сертифікати якості від 22.11.2012 року № 004675, від 22.11.2012 року № 004676, від 23.11.2012 року № 004692, від 23.11.2012 року № 004693, від 26.11.2012 року № 4726, від 26.11.2012 року № 4727; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 04.12.2012 року № 5034; інвойси від 23.11.2012 року № 2400171395, від 26.11.2012 року № 2400171462, від 27.11.2012 року № 2400171555; пакувальні листи від 22.11.2012 року № 80267294, від 22.11.2012 року № 80267295, від 23.11.2012 року № 80267413, від 23.11.2012 року № 80267414, від 26.11.2012 року № 80267628, від 26.11.2012 року № 80267629; сертифікати походження загальної форми від 23.11.2012 року № 2026 009523 1014604, від 26.11.2012 року № 2026 009 529 1014609, від 27.11.2012 року № 2026 009 536 1014615; рахунки-фактури від 23.11.2012 року № 2400171395, від 26.11.2012 року № 2400171562, від 27.11.2012 року № 2400171555; копії митних декларацій країни відправлення від 23.11.2012 року № 10504060/261112/0001824, від 27.11.2012 року № 10504060/271112/0001836; інструкція по застосуванню і призначенням № б/н від 27.11.2012 року; технічні вимоги до ТТ 72664728-474-2012 від 09.11.2012 року; поправка від 16.11.2012 року до технічних вимог до ТТ 72664728-474-2012 від 09.11.2012 року (т.1 а.с. 8-56).

Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, у митниці виникли сумніви в правильності визначення митної вартості за першим методом ціною договору, що розрахована позивачем за зазначеною ВМД. Так, у специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 15.03.2012 року № DTN-070-12 зазначено, що визначена вартість товару є орієнтовною. Також лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 04.12.2012 року № 5034 носить консультаційний характер та свідчить лише про те, що рівень ціни відповідає рівню ціни виробника. Разом з тим, рівень цін може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон'юнктурі на ринку тощо. Крім того, ПАТ «Пентелеймонівський вогнетривкий завод» входить до структури групи «Магнезит» (Росія) з січня 2012 року. Таким чином, позивач та ТОВ «Група «Магнезит» відповідно до ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вважаються пов'язаними між собою особами.

З огляду на таке, відповідач на декларації у графі «Для відміток митного органу» відмітив, що у зв'язку з тим, що надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, відповідно до з ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України необхідно надати наступні документи: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; прайс-лист виробника товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних товарів та/або подібних товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні експорту товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивач на зазначену вимогу надав відповідачу наступні документи: договір комісії від 23.11.2011 року № DTN-090-12 з додатком до нього за № 17; виписка з прайс-листа виробника товару ТОВ «Група «Магнезит» від 19.12.2012 року; лист ТОВ «Група «Магнезит» про вартість в країнах експорту флюсу марки DALMAX 66SM та інших ідентичних товарів від 19.12.2012 року № 19122012/LD-02; довідкова інформація про вартість залізничного тарифу від 19.12.2012 року № 19122012/LD-01; калькуляція виробника товару ТОВ «Група «Магнезит» від 13.11.2012 року № 390/075; пояснення до калькуляції від 13.11.2012 року № 391/075; обґрунтування по застосуванню магнезіальноізвесткових флюсів марки DALMAX 66SM від 11.12.2012 року № 09/5454; тимчасова технологічна інструкція ВТИ 299-ФЛ-62-2012 «Виробництво флюсів магнезіальних брикетованих марки ПФМ»; витрати на виробництво флюсів магнезіальних брикетованих марки ПФМ.

Як слідує з пояснення відповідача, листом ТОВ «Група «Магнезит» від 19.12.2012 року № 19122012/LD-01 повідомлено, що вартість транспортних витрат на доставку флюсів залізничним транспортом до станції Пантелеймонівка складає 32,00 дол. США за 1 тону. Разом з тим, згідно з калькуляцією ціни 1 тони флюсу марки DALMAX 66SM від 13.11.2012 року № 390/070 комерційні витрати складають лише 7,68 дол. США за 1 тону. При цьому, у письмовому поясненні до цієї калькуляції зазначено, що у комерційних витратах враховано витрати на пакування, транспортування, комерційна винагорода. Твердження позивача, що витрати визначено пропорційно частці маржинального доходу цього продукту в загальній сумі маржинального доходу у якості підтвердження заявленої митної вартості не прийнялось до уваги Східної митниці, оскільки, як зазначає відповідач, виходячи зі ст. 210 Податкового кодексу України вказаний показник може характеризувати лише фінансовий стан підприємства, в той час як вартість товару для митних цілей має базуватися на вартості прямих витрат на виробництво таких товарів.

Також відповідач зазначив, що відповідно до умов договору комісії від 23.12.2011 року № DTN-090-12 комітент (ТОВ «Група «Магнезит») має відшкодувати комісіонеру (компанія Dalmond Trade House Ltd») витрати, пов'язані з виконанням доручень комітента та виплачувати комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 5 % від вартості відвантаженої продукції, вказаної в рахунку-фактурі, та додатково комісіонеру може бути виплачена комісійна винагорода за делькредере у розмірі 2%. Отже сума комісійної винагороди відповідно до умов поставки DAP (згідно Інкотермс-2010) вже має бути включена до ціни товару, однак, як вказує відповідач, позивачем не надано жодного достовірного доказу, який би підтверджував фактичне її включення до ціни товару. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем ціна імпортованого товару розрахована на умовах поставки FCA, тобто, до цієї ціни не включено витрати на транспортування, здійснення оформлення у країні експорту, на посередницькі послуги.

Крім того, позивач не надав митному органу витребувані документи, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Приймаючи до уваги наведене, Східна митниця вважає, що декларантом не виконано вимоги ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Документи надано не в повному обсязі, а подані документи не містять всіх відомостей, які б підтверджували числове значення складових митної вартості товару та його ціну.

Водночас, відповідач також посилається на інвойс від 24.09.2012 року № 2400167292, де вартість подібного товару, виробником якого також є ТОВ «Група «Магнезит» (Росія), за умовами поставки DAP (згідно Інкотермс-2010) становить 295.00 дол. США за 1 тону (т.1 а.с. 169).

Східною митницею проведеною з декларантом процедуру консультації згідно з ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України з метою визначення основи вартості імпортованого товару, під час якої митний орган та декларант мали б здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією. Проте, відповідач вказав, що така інформація відсутня як у декларанта, так і у митного органу.

За результатом цієї консультації визначено застосувати другорядний резервний метод, та заявлена митна вартість встановлена у розмірі 295,00 дол. США за 1 тону.

Таким чином відповідачем відмовлено позивачу в прийнятті ВМД від 14.12.2012 року № 700010000/2012/003684, у зв'язку з чим прийняті спірні картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2012 року та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 700010000/2012/000022/1 (т.1 а.с. 79-80, 81-84).

Зважаючи на зазначене, з метою недопущення простою та виникнення збитків, позивачем збільшена митна вартість заявленого до розмитнення товару та надано відповідачу іншу ВМД від 25.12.2012 року № 700010000/2012/003824, у якій визначена скоригована митна вартість флюсу DALMAX 66SM (т.1 а.с. 178).

При перерахуванні митної вартості товару за цією ВМД різниця платежу збільшилась на суму в розмірі 636 801,49 грн.

Разом з тим, позивач не погодився з позицією митного органу щодо визначення другорядного резервного методу митної вартості імпортованого товару за сумою на рівні 295,00 дол. США за 1 т., вважає її завищеною та необґрунтованою, що виступило зокрема підставою для звернення до суду.

Як вже зазначено вище за текстом даної постанови, флюс DALMAX 66SM придбані позивачем за зовнішньоекономічним контрактом від 15.03.2012 року № DTN-070-12, укладеному з компанією «Dalmond Trade House Ltd» (Кіпр, Нікосія), який діяв від свого імені. Але, водночас компанія «Dalmond Trade House Ltd» є комісіонером згідно договору комісії від 23.12.2011 року № DTN-090-11, який укладений з комітентом - ТОВ «Група «Магнезит» (Росія, Челябінська область, м. Сатка).

З пояснення позивача судом встановлено, що компанія «Dalmond Trade House Ltd» тривалий час була дистриб'ютором вогнетривкової продукції виробництва ТОВ «Група «Магнезит» на території всього миру згідно контракту за № DTN-177-08. Разом з тим, було виявлено ряд недоліків, які негативно вплинули на споживачів. У зв'язку з цим було прийняте рішення про зміну статусу компанії «Dalmond Trade House Ltd» з дистриб'ютора на комісіонера.

В межах договору комісії від 23.12.2011 року № DTN-090-11 Комісіонер відповідає за пошук споживачів, встановлення і підтримання ділових зв'язків, просування продукції та укладання контрактів зі споживачами від власного імені. Отже згідно зазначеному договору комісії поставка вогнетривкової продукції виробництва ТОВ «Група «Магнезит» на адресу споживачів здійснюється виключно через компанію «Dalmond Trade House Ltd».

Комісійна винагорода включена до ціни товару, що слідує з договору комісії та підтверджується звітами комісіонера про виконання доручення (т.2 а.с. 23-26).

Ціну товару встановлює саме виробник ТОВ «Група «Магнезит», виходячи зі собівартості, витрат та транспортування товару та поточної вартості та попиту продукції на ринку (т.2 а.с. 7-8).

Так, згідно п. 4.5 та п. 4.6 договору комісії від 23.12.2011 року № DTN-090-11 (пряма мова): «4.5 Цены на реализуемый Товар, устанавливается Комитентом в одностороннем порядке с учетом коньюктуры рынка, при этом Комитент может установить допустимые пределы отклонения цены, в которых Комиссионер самостоятельно по согласованию с контрагентом определяет цену на Товар. 4.6 Комиссионер не вправе, без соответствующих указаний Комитента выходить за допустимые пределы отклонения цены при ее согласовании с контрагентом. Окончательная цена указывается в Заявках (Спецификациях) к настоящему договору.» (т.1 а.с. 59).

До матеріалів справи позивачем наданий лист ТОВ «Група «Магнезит» від 13.11.2012 року № 391/075, який також надавався позивачем до Східної митниці. З зазначеного листа слідує, що у відповідності до облікової політики ТОВ «Група «Магнезит» облік комерційних витрат здійснюється наступним чином. Витрати, що пов'язані з реалізацією продукції (у тому числі: сертифікація, пакування, витрати по договору комісії, транспортні витрати тощо) обліковуються на рахунку 44 «Витрати на реалізацію». Комерційні витрати розподіляються між групами продукції відсотково долі маржинального доходу від кожного об'єкту калькулювання в загальній сумі маржинального доходу.

Таким чином, при реалізації флюсу DALMAX 66SM витрати та пакування, транспортування, комісійну винагороду були враховані у складі комерційних доходів поточного місяця та відображені в калькуляції ціни відсотково долі маржинального доходу цієї продукції в загальній сумі маржинального доходу та склали 7,68 дол. США за 1 тону (т.2 а.с. 3).

Також позивач зазначив, що ТОВ «Група «Магнезіт», ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» та компанія «Dalmond Trade House Ltd» входять до складу формального об'єднання виробничих площадок і трейдерів «Група «Магнезіт». При цьому, підприємства не являються ні власниками, ні засновниками, ні володіють будь-якими долями в статутному капіталі один одного (т.2 а.с. 6, 7-8).

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Згідно з п. 4 та п. 5 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року від 15.04.1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.

Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

З огляду на наведені норми та докази, які містяться у справі зазначені вище підприємства не є пов'язаними особами, що спростовує твердження відповідача, що ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» та виробник імпортованого товару ТОВ «Група «Магнезіт» являються такими особами.

Як пояснив позивач, він надав відповідачу два листи щодо розшифровки собівартості 1 тони флюсу DALMAX 66SM та калькуляції 1 тони цього ж товару. Ці листи були підготовлені позивачем 13.11.2012 року за одним номером - № 390/075 (т.2 а.с. 10-11).

Відповідач вважає, що різна інформація, але за одним й тим же вихідним номером та одною датою, надана позивачем митному органу з метою введення в оману стосовно дійсної вартості товарів.

Суд дослідив зазначені листи та встановив, що на підтвердження встановленої виробником ціни за 1 т. флюсу DALMAX 66SM у розмірі 121,00 дол. США, позивач надав калькуляцію, з якої вбачається, що формування цієї ціни складається з такого: сировина та основні матеріали - 56,22 дол. США, переробні витрати - 32,44 дол. США, заробітна плата та нарахування - 0,62 дол. США, загальновиробничі витрати - 12,93 дол. США, комерційні витрати - 7,68 дол. США, загальногосподарчі витрати - 5,01 дол. США, прибуток - 6,10 дол. США. В другому листі надана інформація щодо собівартості 1 тони імпортованого товару, до складу якої не включений прибуток.

Отже вбачається, що собівартість 1 т. флюсу DALMAX 66SM (без урахування прибутку) становить 114,00 дол. США, ціна реалізації (собівартість з урахуванням прибутку) - 121,00 дол. США.

Суд встановив, що інформація у зазначених листах від 13.11.2012 року за № 390/075 за своїм змістом є відмінною одна від одної, пояснює як складові самих витрат, так і складові з витрат та прибутку за одиницю (1 тону) товару. Зазначення одної дати та одного номеру не впливають саме на зміст листів, при цьому, доказування декларантом митної вартості імпортованого товару не залежить від номеру листів та поточної дати документу.

Крім того, позивач зауважує проти того, що відповідачу підставою для визначення митної вартості флюсу DALMAX 66SM виступив інвойс від 24.09.2012 року № 2400167292, у якому вартість подібного товару (виробник - ТОВ «Група «Магнезит», Росія, покупець - ПрАТ «ДЕМЗ») становить 295 дол. США за 1 тону (т.1 а.с. 169).

Так, позивач зазначає, що виробником вогнетривкової продукції ТОВ «Група «Магнезіт» 05.10.2012 року згідно митної декларації № 700140000/2012/020902 (т.2 а.с. 12-14) було відвантажено на адресу ПрАТ «ДЕМЗ» (Україна, м. Донецьк) флюс обпалений магнезіальновапнистий у вигляді гранул ТТ 72664728-075-2008 марки DALSLAG PL66 за митною вартістю 295 дол. США за 1 т., який відповідач вважає подібним товаром.

Згідно інформації, наведеної в цієї декларації, зазначений товар призначається для згущення шлаку при виробництві сталі; виготовляється в суміші сирого магнезиту, сирого доломіту, каустичного магнезиту з додаванням сидеритового концентрату шляхом обпалення в печах, що обертаються, з подальшим відсівом кондиційної фракції; поставляється в мішках (т.2 а.с. 14).

Відповідно до ВМД від 14.12.2012 року № 700010000/2012/003684 (першої декларації) та ВМД від 25.12.20102 року № 700010000/2012/003824 (другої декларації) позивачем отримано від виробника ТОВ «Група «Магнезіт» флюс магнезіальновапняковий крупнозернистий ТТ 72664728-474-2012 марки DALMAX 66SM, який одержаний з суміші сирого магнезиту, каустичного магнезиту та руди залізної сидеритової шляхом обпалення в печах, що обертаються за температурою 1750-1780 град.С, не містить зв'язувальних компонентів, призначений для подальшого перероблення при виробництві магнезіальних флюсів різного хімічного складу.

Отже вбачається, що флюси марки DALSLAG PL66 та марки DALMAX 66SM є різними за своїм хімічним складом та застосуванням у виробництві.

При цьому, виходячи з наведеної інформації вбачається, що флюс марки DALSLAG PL66 є готовою продукцією, який додається для згущення шлаку при виробництві сталі, а флюс марки DALMAX 66SM - це сировина, з якої виробляються магнезіальні флюси різного хімічного складу.

З пояснення позивача слідує, що флюс марки DALMAX 66SM використовують як основний матеріал для виготовлення засобом брикетування крупнокускового флюса. У своєму дрібнофракційному вигляді даний флюс не може бути використаний безпосередньо в сталеплавильному виробництві для згущення шлаку, що є основною функцією магнезіальних флюсів, оскільки це негативно впливає на роботі металургійного обладнання (забиванню фільтрів відхідних газів конвертера). Таким чином, цей матеріал - сировину (флюс марки DALMAX 66SM) необхідно брикетувати до оптимальних розмірів - 30-60 мм., тобто, в ході виробничого процесу виготовляється готова продукція для подальшого використання в сталеплавильному виробництві (т.2 а.с. 16).

Використання флюсу марки DALMAX 66SM для виготовлення флюсів магнезіальних брикетованих марки ПФМ (аналогу флюсу DALSLAG) підтверджується також письмовою інформацією щодо витрат на виробництво зазначених флюсів (т.2 а.с. 15).

Враховуючи наведене, судом встановлено, що флюс марки DALMAX 66SM не є подібним товаром відносно флюсу марки DALSLAG PL66, оскільки ці продукції є різними не тільки за своїм хімічним складом, але і різними за своїм виглядом та використанням, а саме: флюс марки DALMAX 66SM є дрібнофракційним (порошкоподібним) та використовується як сировина для виготовлення готової продукції; флюс марки DALSLAG PL66 вже є готовою продукцією.

Отже ціна на одиницю (1 тону) таких продукцій буде відрізнятися, що зокрема підтверджується випискою від 19.12.2012 року з прайс-листа на оптово-відпускні ціни на вогнетривкову продукцію (флюси) ТОВ «Група «Магнезіт» (т.1 а.с. 64).

Щодо не надання позивачем митному органу виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України та довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, то судом встановлено, що відповідачу була надана письмова інформація (лист від 17.12.2012 року № 09/5754), у якій пояснено, що імпортований товар поставляється на адресу ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» вперше. Тому до 03.12.2012 року підприємство не імпортувало та не реалізовувало на території України ідентичні або подібні товари. Додатково повідомлено, що флюс марки DALMAX 66SM придбавається позивачем як сировина для використання у власному виробництві та не призначений для перепродажу третім особам.

Також позивачем наданий відповідачу лист від 19.12.2012 року № 19122012/LD-02 ТОВ «Група «Магнезит» щодо довідкової інформації про вартість флюсу марки DALMAX 66SM до якого додано витяг з прайс-листа, у якому ціни вказані на умовах поставки FCA станція Річна (Росія) згідно Інкотермс-2010. У зазначеному витягу з прайс-листа наведені оптові ціни за 1 тону (без ПДВ) навалом та в МКР. Так, вбачається, що оптова ціна флюсу марки DALMAX 66SM поставкою навалом встановлена на рівні 89,00 дол. США за 1 т. При цьому, з цього прайс-листа вбачається також ціна на флюс марки DALSLAG PL66: поставка навалом - за ціною 239,00 дол. США за 1 т., поставка в МКР - 254,00 дол. США за 1. т.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що всі надані позивачем відповідачу документи, перелік яких наданий вище за текстом цієї постанови, а також письмові пояснення в обґрунтування заявленої митної вартості імпортованого товару - флюсу марки DALMAX 66SM за першим методом визначення такої вартості у розмірі 121,00 дол. США за 1 тону є аргументованими та повністю підтверджують правомірність зазначеної митної вартості товару.

У контексті з наведеним суд вважає за необхідне відмітити, що системний аналіз норм Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках відноситься до виключної компетенції митних органів.

Разом з тим, відповідач не дослідив належним чином та безпідставно не взяв до уваги надані позивачем документи та пояснення.

З огляду на зазначене вбачається, що одним із головних етапів митного оформлення імпортних товарів є підтвердження митному органу їх митної вартості.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

За приписами ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводи

вся розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів митниця посилалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару.

Разом з тим, дослідив матеріали справи суд не знайшов обґрунтованих підстав у доказ зазначеного відповідачем, оскільки позивач у повному обсязі документально підтвердив правомірність заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору.

Відповідно до приписів ст. 57 визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

При цьому цією статтею встановлені обмеження щодо цього методу. Так, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Декларант або уповноважена ним особа зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомостей про митну вартість, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У судовому засіданні представник відповідача зазначав, що застосування митницею другорядного резервного методу обґрунтовується ненаданням позивачем всіх документів, що мали б підтвердити заявлену митну вартість товару.

При цьому, як встановлено судом, представник відповідача посилався перш за все на раніше здійснену поставку флюсу іншому суб'єкту господарювання, яка в принципі слугувала підвищенню митним органом митної вартості імпортованого товару (з 121,00 дол. США за 1 тону до 295,00 дол. США). Проте, у ході судового розгляду даної справи судом доведено, що флюси (що взятий до уваги відповідачем та імпортований позивачем) є різними продукціями як за своїм хімічним складом, так і за своїм видом (сировина та готова продукція), що безпосередньо впливає на застосування цих флюсів у виробництві, та відповідно на ціну їх реалізації.

Проаналізувавши наведене та матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем надані відповідачу всі належні документи, які підтверджують заявлену митну вартість флюсу марки DALMAX 66SM, що узгоджується з вимогами Митного кодексу України.

З огляду на наведене, на думку суду спірні картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2012 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 700010000/2012/000022/1, прийняті відповідачем необґрунтовано, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, обраний позивачем у позовній заяві.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог, на користь позивача також підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» до Східної митниці про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2012 року та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 700010000/2012/000022/1 - задовольнити повністю.

Скасувати картку відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2012 року.

Скасувати рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 року № 700010000/2012/000022/1 .

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (84695, м. Горлівка Донецької області, вул.. К. Маркса, 2; ідентифікаційний код юридичної особи 00191787; п/р 26008301550301 у філії «Центрально-міське відділення Промінвестбанку у м. Горлівка», МФО 334464) судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 26 березня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.