Постанова № 30406133, 29.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року № 813/278/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Колошкіна І.А., представника відповідача Полійчук С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012р. №0000562301,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012р. №0000562301. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань підтвердження відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження ПДВ на 1966,60грн. з підстав, що в ході проведеної зустрічної перевірки ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4, не підтверджено реальності поставок ФОП ОСОБА_4 своїм контрагентам, в тому числі, ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб», і як наслідок встановлений факт відсутності факту поставки товарів, в тому числі, і Підприємству, не ґрунтується на фактичних обставинах справи та спростовується первинними документами по факту придбання товару у ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» та документами по факту використання придбаного товару у господарській діяльності Підприємства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що в ході проведеної зустрічної перевірки ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4, що відображено у Довідці від 14.11.2012р. №1147/2207/35698449 в якій зазначено, що у ФОП ОСОБА_4, який поставляв ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» запчастини, відсутні можливості реального здійснення господарських операцій. З викладеного вище не вбачається можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб», і як наслідок встановлено відсутність факту поставки товарів, в тому числі, і Підприємству. Вважає, що фактичного відвантаження запчастин для Підприємства не було, а господарське зобов'язання виникло між Підприємством та ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» з метою уникнення сплати податків, тобто є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» зареєстроване як суб'єкт господарювання Державним реєстратором Радехівської районної державної адміністрації Львівської області 28.01.2009р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 02.02.2009р. за №442. На дату складання акта Підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Радехівському районі.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань підтвердження відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого занижено ПДВ на 1 966,60грн. за травень 2012 року, що викладено в Акті перевірки від 13.12.2012р. №41/22-00/36153189.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012р. №0000562301, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 1 966,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 983,30 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, ДПІ отримано Довідку від 14.11.2012р. №1147/2207/35698449 від ДПІ у Джержинському районі м.Харкова про результати проведеної зустрічної перевірки ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку. При досліджені наданих до перевірки ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» документів вбачається укладення договору постачання запчастин до промобладнання. До перевірки не були надані платіжні доручення та довіреності. Заборгованість відсутня. Перевіркою ФОП ОСОБА_4 Основянською МДПІ м.Харкова складено висновок щодо відсутні можливостей реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 Інформація про використання підприємцем у своїй діяльності офісних, виробничих, торгівельних, складських приміщень на момент складення акта перевірки відсутня, лише наявний легковий автомобіль. Підприємцем не надано копій бухгалтерської документації щодо взаєморозрахунків з ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб».

Як зазначено в акті перевірки від 13.12.2012р. №41/22-00/36153189, наведені дані можуть свідчити про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб».

ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» як Постачальником виписано видаткову та податкову накладні. Звіркою ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із Підприємством: встановлений факт відсутності поставки товарів Підприємству.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку що Підприємством в порушення вимог ПК України занижено ПДВ на 1 966,60грн. за травень 2012 року, з підстав, що укладені Підприємством з ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» угоди мають ознаки нікчемності.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується платіжним дорученням, рахунком-фактурою, податковою та видатковою накладними, вимогою, службовою запискою, декларацією про прийняття вантажу.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, між Підприємством (Покупець) та ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» (Продавець) укладено договір постачання в усній формі, предметом якого було поставка запчастин: зірочка Z-42 t 50,8.

На виконання умов Договору в усній формі ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» виписано рахунок-фактуру №0521103 від 21.05.2012р. на суму 11 799,60грн. в тому числі ПДВ 1 966,60грн. та який, як зазначено у ньому, дійсний до 27.05.2012р.; видаткову накладну від 24.05.2012р. №052403 на цю ж суму та в якій зазначено, що товар одержано представником Підприємства згідно Довіреності №295 від 23.05.2012р.; податкову накладну від 23.05.2012р. №26 номенклатура товарів в якій співпадає з назвою, кількістю та ціною товару, яка визначена в рахунку-фактурі та видатковій накладній: «зірочка Z-42 t 50,8» на загальну суму ПДВ 1 966,60грн., які віднесені Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації травня 2012 року, що підтверджено ДПІ в акті перевірки.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, оплата за товар була проведена згідно рахунку-фактури від 21.05.2012р. №0521103 на суму 11 799,60грн. в тому числі ПДВ 1 966,60грн. - 23.05.2012р.

Товар (зірочка Z-42 t 50,8) який був предметом Договору укладеного в усній формі, не обмежений в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за травень 2012 року надано податкову накладну, яка не мала недоліків та порядок заповнення якої, відповідає встановленому чинним на момент її виписки законодавством.

До матеріалів справи представником позивача долучено вимогу №0000001731 від 07.06.2012р. згідно якої вбачається, що згідно службової записки начальника цеху №1 від 06.06.2012р., який просив дозволу на виписку, в тому числі, двох зірочка Z-42 t 50,8 для заміни на спецтехніці, що погоджено старшим менеджером комерційної служби та генеральним директором Підприємства, 07.06.2012р. такі були видані на бурякопереробний цех, що підтверджується підписом посадової особи Бурбан ІР.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав, що згідно податкової перевірки контрагента НВФ «Восток-Пром-Снаб» -ФОП ОСОБА_4 встановлено, що у останнього відсутні можливості реального здійснення господарських операцій, оскільки інформація щодо використання підприємцем у своїй діяльності офісних, виробничих, торгівельних, складських приміщень на момент складення акта перевірки відсутня, не може братися до уваги, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Окрім того, встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з лютого 2009 року, купівля-продажу товару, який придбавався, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: виробництво та торгівля цукром та інше.

Транспортування придбаного, та як пояснив представник позивача, малогабаритного товару двох штук зірочок Z-42 t 50,8 від постачальника НВФ «Восток-Пром-Снаб» до Підприємства проводилось шляхом замовлення транспортних послуг у ТзОВ «Тайм» (кур'єрська доставка), про що свідчить декларація про прийняття товару від 24.05.2012р. та згідно якої вбачається, що поставлявся товар від НВФ «Восток-Пром-Снаб» (Відправника) на Підприємство (Одержувач) та який був виданий 28.05.2012р.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Слід зауважити, що в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємства та НВФ «Восток-Пром-Снаб» в травні 2012 року була покладена інформація податкового органу згідно якої, в ході проведеної зустрічної перевірки ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4 встановлено, що у ФОП ОСОБА_4, який поставляв ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» запчастини, відсутні можливості реального здійснення господарських операцій, що не може слугувати доказом укладення нікчемних правочинів.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за контрагента свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ПП НВФ «Восток-Пром-Снаб» двох штук зірочок Z-42 t 50,8 мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 114,70грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012р. №0000562301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» 114,70грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 03.04.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.