Рішення № 30406077, 14.03.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/21011/12

пр. № 2/759/1792/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та компенсацію моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та компенсацію моральної шкоди, а саме стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату при звільненні та за лікарняні (соцстрах) в розмірі 3376,15 грн.; стягнути з Відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки до дня подання позовної заяви в розмірі 9916,13 грн.; стягнути з Відповідача на користь позивача за оплату витягу в розмірі 57,40 грн., та за сплату комісії в розмірі 6,00 грн.; стягнути з Відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00грн.; покласти на відповідача всі судові витрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він з 19 грудня 2011 року по 18 жовтня 2012 року працював на посаді начальника відділу юридично-правової роботи АУП в Державному підприємстві дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок», посадовий оклад складав 2980,00грн. При розрахунку в день звільнення йому не виплатили заробітну плату за період з березня 2012 року по жовтень 2012 року, загальна сума заборгованості складає 25700,81грн., отже на день звернення до суду з позовом заборгованість складає 37705,05грн., з них 25700,81грн. заборгованість із заробітної плати, 9916,30грн., середній заробіток за весь час затримки, а також 2088,11грн. за лікарняні (соцстрах). Крім того, суттєва недоплата заробітної плати протягом грудня 2011 - жовтня 2012 років поспіль поставила позивача в скрутне матеріальне становище, оскільки до працевлаштування на підприємство, останньому була зроблена операція, в зв'язку із невиплатою заробітної плати позивач вимушений шукати додаткових засобів до існування, чим йому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в 20000,00грн.

В судових засіданнях позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, в останній редакції уточненої позовної заяви, в зв'язку із частковим погашенням заборгованості із виплати заробітної плати відповідачем, а саме залишилась заборгованість по заробітній платі за періоди 01 вересня 2012 року у сумі 510,77грн., 01 жовтня 2012 року у сумі 777,27грн., та за вересень 2012 року по лікарняним листкам за рахунок фонду (соцстрах) 2088,11грн., позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату при звільненні та за лікарняні (соцстрах) в розмірі 3376,15 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки до дня подання позовної заяви в розмірі 9916,13 грн.; стягнути з Відповідача на користь позивача за оплату витягу в розмірі 57,40 грн., та за сплату комісії в розмірі 6,00 грн.; стягнути з Відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00грн.; покласти на відповідача всі судові витрати.

Позивач підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зазначивши, що ним зменшено розмір невиплаченої заробітної плати, оскільки відповідачем частково заборгованість з виплати заробітної плати погашена.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову посилаючись на його необґрунтованість та на ту обставину, що з вини позивача на кошти підприємства накладено арешт, оскільки останній не належним чином виконував свої обов'язки, кошти у підприємства відсутні, в зв'язку із арештом рахунків підприємства, позивачу заборгованість із заробітної плати погашено під час розгляду справи судом, також вказував на ту обставину, що кошти за лікарняні виплачує соцстрах, крім того вказував на безпідставність вимоги, щодо стягнення моральної шкоди, просив в позові відмовити.

Суд заслухавши пояснення сторін, досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені обставини, оцінюючи їх в сукупності та співставленні, бере до уваги наступне.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підтверджується цивільна правосуб'єктність відповідача - Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок», ідентифікаційний код - 054022987 (а.с. 27-28).

Згідно записів до трудової книжки ОСОБА_1, позивача 19 грудня 2011 року прийнято на посаду т.в.о. начальника відділу юридично-правової роботи АУП в Державне підприємство «Укрдорзв'язок», 18 січня 2012 року призначений на посаду начальника відділу юридично-правової роботи апарату управління (а.с. 15- 19).

18 жовтня 2012 року наказом № 78-к про припинення трудового договору звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу юридично-правової роботи АУП за власним бажанням (а.с. 5), тобто позивач з 18 жовтня 2012 року фактично припинив трудові відносини з відповідачем.

Позивач у період з 06 вересня 2012 року по 25 вересня 2012 року перебував на лікарняному, в зв'язку із тимчасовою втратою працездатності згідно листка непрацездатності від 26 вересня 2012 року серії АВЗ № 905737 (а.с. 13).

Листом Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01 лютого 2013 року № 07-137 ОСОБА_1 повідомлено, що кошти за період непрацездатності з 06 вересня 2012 року по 25 вересня 2012 року у сумі 3190,38грн. (у тому числі за рахунок коштів фонду - 2506,73грн. за 11 днів непрацездатності) за листком непрацездатності позивача перераховано Святошинською дирекцією 17 жовтня 2012 року на окремий поточний рахунок ДП «Укрдорзв'язок» для виплати працівникам (а.с. 39).

На час звільнення позивача з підприємства заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 складала 27236,79грн. згідно розрахунку заборгованості (а.с. 6), яка проведена на підставі розрахункових листків по заробітній платі (а.с. 8-11).

Представником відповідача контррозрахунку суми заборгованості із виплати заробітної плати та доказів, що підтверджували її виплату працівнику при звільнені суду не надано.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

11 грудня 2012 року позивачем надіслано лист-вимогу до ДП «Укрдорзв'язок», про виплату заборгованості по заробітній платі (а.с. 3), яку відповідачем отримано 13 грудня 2012 року згідно відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 4), але відповідач на вказану вимогу ніяким чином не відреагував, відповіді не надав, що не спростовано представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати позивачу є обґрунтованими, оскільки вина відповідача по невиплаті заробітної плати працівникові при звільненні підтверджується наявними доказами, а тому позивачу підлягають відшкодуванню його середній заробіток за весь час затримки.

Одночасно з викладеним, вина підприємства із несвоєчасної виплати заробітної плати, підтверджується діями відповідача, а саме здійсненням виплати заборгованості із заробітної плати під час розгляду справи в суді, факт проведення виплати представником відповідача не заперечувався, тому дії відповідача є конклюдивними, тобто розцінюються судом як визнання вини.

Отже, посилання представника відповідача на те, що у підприємства немає коштів, в зв'язку з накладеним арештом на рахунки підприємства, не заслуговують на увагу суду, оскільки це не звільняє роботодавця від відповідальності за здійснення своєчасного розрахунку з працівником, який звільнився.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією викладену в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом з тим, суд вказує на безпідставність посилань представника відповідача, щодо не проведення розрахунків за лікарняним (соцстрах), оскільки згідно листа Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти за період непрацездатності позивача з 06 вересня 2012 року по 25 вересня 2012 року у сумі 3190,38грн перераховано на розрахунковий рахунок ДП «Укрдорзв'язок», а отже вказані кошти має виплатити саме відповідач, доказів в спростування вказаної обставини представником відповідача не надано.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що позивач - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «Укрдорзв'язок», але останній при звільненні працівника не виплатив всю заборгованість із заробітної плати, а виплатив лише частину під час розгляду справи в суді, зважаючи, що вина відповідача доведена під час судового розгляду, з огляду на те, що позивач здійснив розрахунок середнього заробітку за весь період затримки, який складається із середньої вартості заробітку за один робочий день - 202,37грн. та затримка розрахунку склала 49 робочих днів, то 49 робочих днів* 202,37грн.=9916,30грн., а відповідачем не заперечувався розмір розрахунку заборгованості із заробітної плати та розмір розрахунку середнього заробітку за весь період затримки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати при звільненні та за лікарняні (соцстрах) в розмірі, а також стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня подання позовної заяви підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ДП «Укрдорзв'язок» моральної шкоди обґрунтованими виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач посилається на ту обставину, що в грудні 2011 року його було прооперовано, що підтверджується епикризом № 11413 (а.с. 34), а після операційний період потребує ліків на що необхідні гроші, які відповідач не виплатив своєчасно, в результаті чого ОСОБА_1 був вимушений додатково докладати зусиль, щоб отримати гроші на ліки, які як він вказує отримував у батьків, брати кредит в банку, такими діями відповідач поставив його у скрутне матеріальне становище, а також вказував на те, що відповідач не надав йому довідку про нараховану але не виплачену заробітню плату, в зв'язку з чим він вимушений докладати додаткових зусиль на захист порушених трудових прав. Вказані обставини, спричинили втрату нормальних життєвих зв'язків із сім'єю, позбавили фактичної можливості утримувати сім'ю, чим завдано йому моральних та душевних страждань.

Оскільки позивачем не надано належних доказів, щодо завдання матеріальних збитків в зв'язку з лікуванням, а також договорів на отримання останнім кредиту на які вказує позивач, проте в діях відповідача наявна вина, щодо не проведення своєчасного розрахунку із невиплаченої заробітної плати та вбачається причиново - наслідковий зв'язок в бездіяльності відповідача із завданими душевними стражданнями позивачу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду України згідно п. 13 Постанови пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

У відповідності до ч. 1 ст. ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При визначенні розміру сплати судового збору суд враховує положення ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про оплату праці», 47, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 63, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок», що знаходиться за адресою: 03179, м. Київ-179, вул. Чалого, З, (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05422987, р/р 26007020419001 в ПАТ « Укрінбанк», МФО 300142), на користь ОСОБА_1, проживаючого: 01135, АДРЕСА_1, невиплачену заробітну плату при звільненні та за лікарняні (соцстрах) в розмірі 3376,15 грн., середній заробіток за весь час затримки до дня подання позовної заяви в розмірі 9916,13 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00грн., судові витрати в розмірі 286,80грн., а всього стягнути 14579 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять)грн. 08коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок», що знаходиться за адресою: 03179, м. Київ-179, вул. Чалого, З, (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05422987, р/р 26007020419001 в ПАТ « Укрінбанк», МФО 300142), судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :