Постанова № 30404844, 11.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року Справа № 808/1398/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представників позивача: Кофанової Н.В., Ложешнік О.Ю.

представника відповідача: Єрмак Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до: Запорізької митниці

третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Запорізькій області

про: скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення надмірно сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться зазначений адміністративний позов.

Позивач просить з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо направлення запиту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення; визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000031/1 від 21.01.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00044; зобов'язати Запорізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту; Зобов'язати Запорізьку митницю скласти та надати Головному управлінню державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення публічному акціонерному товариству "Український графіт" (ЄДРПОУ 00196204) з Державного бюджету України, надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 6 283 грн. 42 коп., шляхом зарахування її на поточний рахунок публічного акціонерного товариства "Український графіт" (р/р26005386244 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00196204).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до вимог ст.. 53 Митного кодексу України до митного органу було подано необхідний перелік документів, однак відповідачем було безпідставно надіслано запит щодо надання додаткових документів. Позивач вважає, що всупереч вимогам Митного кодексу України митницею без жодної обґрунтованої причини витребовувались додаткові документи та вважає такі дії протиправними. Крім того, на думку позивача оскаржене рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства. В позові зазначають, що митний орган мав усі підстави упевнитися в дійсності задекларованої митної вартості товару за наявних документів (як первинно так і додатково наданих). Витребувавши весь перелік документів, відповідач не зазначив, для підтвердження яких обставин затребуються додаткові документи. В спірному випадку відповідач скористався методом №6 визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, не дослідивши усі обставини, що впливають на рівень цін. Зазначили також, що виходячи із заявленої 18.01.2013 контрактної вартості ПАТ «Український графіт» мало сплатити митні платежі у розмірі 460500,51 грн. В зв'язку з терміновою необхідністю випуску товарів у вільний обіг підприємство було вимушено сплатити 18.01.2013 митні платежі виходячи з відкоригованої митницею митної вартості товару в розмірі 466753,93 грн. У зв'язку з різницею між фактично сплаченим платежем та митним платежем та у зв'язку з неправомірним рішенням про визначення митної вартості товару просять, керуючись Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2001 та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226 зобов'язати Запорізьку митницю скласти та надати Головному управлінню державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення публічному акціонерному товариству "Український графіт" (ЄДРПОУ 00196204) з Державного бюджету України, надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 6 283 грн. 42 коп.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що Запорізькою митницею були проаналізовані документи подані до митного оформлення, що підтверджують митну вартість та встановлено, що вони містять розбіжності, а саме за умовами п. 4 Специфікації № 6 до контракту № 804/1323-818/226996/34 від 22.12.2011 передбачено надання страхового полісу та оригіналу пакувального листа, за фактом дані документи відсутні; в коносаменті зазначено інший номер Інвойсу, ніж той, що було надано для митного оформлення. Інспектором була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що попередні поставки ідентичного товару здійснювались за ціною 2,92 дол./кг. Декларантом була заявлена митна вартість товару - 2,88 дол./кг. Затребувані додаткові документи декларант надавати відмовився. Надані документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості не дають можливості митному органу остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 22.12.2011 між позивачем (покупець) та фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія) було укладено контракт № 804/1323-818/22696/34 відповідно до якого згідно специфікації № 6 від 15.11.2012 в січні 2013 було поставлено ПАТ «Укрграфіт» чергову партію обумовленого специфікацією товару - прокалений кальцинований нафтовий голковий кокс марки RX, в кількості 200000 кг., на умовах поставки - CIF UAпорт Одеса, про що свідчить надана суду копія контракту.

Згідно із п. 2 специфікації № 6 вартість товару становить 2162,00 EUR за одну метричну тону.

18 січня 2013 року позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару до Запорізької митниці було направлено електронною поштою вантажну митну декларацію № 112050000/2013, в якій зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною контракту.

В електронній базі ПАТ «Укрграфіт» декларації було присвоєно порядковий номер 4943. Відповідно до отриманого від митниці протоколу обробки електронного документа митницею присвоєно декларації № 112050000/2013/000744.

При поданні ВМД позивачем було надано наступні документи: картка обліку особи, що здійснила операцію за товаром № 112/2012/0000230; залізнична накладна № 415702; коносамент TYORCC 060 від 19.11.2012; інвойс № 101261А від 30.11.2012; контракт № 804/1323-818/22696/34 від 22.12.2011 з додатковою угодою від 15.05.2012;

Специфікація № 6 від 15.11.2012; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 16.10.2012;сертифікат якості від 15.11.2012.

18.01.2013 Запорізькою митницею були витребувані додаткові документи, а саме:

- копію митної декларації країни відправлення;

- каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

- відповідна бухгалтерська документація (бухгалтерські документи, згідно яких товар було знято з обліку зі складу відправника товару);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

18.01.2013 представником позивача було зроблено наступний запис «На даний час іншого подати неможливо. Всі документи надані у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України».

21.01.2013 Запорізькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000031/1 за резервним методом.

У якості обставин прийняття рішення зазначено відмова від подання декларантом додаткових документів. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 2,92 USD за кг МД № 112050000/2012/021367 від 26.09.2012.

Позивач вимушений був здійснити надмірну сплату до бюджету митних та інших платежів, контроль за якими покладається на митні органи України.

Загальна сума надмірної сплати складає 6283,42 грн. податків та зборів.

Статтею 53 МК України встановлений виключний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, які має подати декларант одночасно з митною декларацією

Так, відповідно до ч.2 цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-

продажу;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Стаття 57 МК визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Позивач при декларуванні товару визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту та специфікацій.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Частиною 3 ст. 53 МКУ визначено виключний перелік підстав для витребування від декларанта додаткових документів: «якщо документи, зазначені у ні другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості».

Жодних інших підстав для витребування від декларанта додаткових документів як Митним кодексом, так і «Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджені Наказом Державної митної служби України № 362 від 13.07.2012р., не визначено.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Суд вважає, що всупереч приписам зазначеної норми запит митниці не містить жодної обґрунтованої причини щодо підстав та необхідності надання додаткових документів.

У визначенні статті 58 МК України, яка регулює декларування товарів за основним методом (за ціною контракту), митною вартістю товарів, які ввозяться в режимі імпорту, є яка була фактично сплачена за товар або підлягає сплаті. Такою ціною, згідно ч. 5 ж статті, є загальна сума всіх платежів, в тому числі, визначених п. 10 додаткових витрат -ових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни товару, та які були здійснені або -ні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів безпосередньо продавцю або на його іь через третіх осіб.

Відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить положенням МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Таким чином, відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000031/1, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 256 МКУ відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Суд, із врахуванням вищевикладеного, а саме того, що на думку суду рішення про коригування митної вартості товарів є неправомірним та невмотивованим, у зв'язку з подачею позивачем належних та допустимих документів, відповідно до вимог МКУ є таким, що підлягає скасуванню, з метою захисту прав та інтересів позивача дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог щодо зобов'язання Запорізьку митницю скласти та надати Головному управлінню державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення публічному акціонерному товариству "Український графіт" (ЄДРПОУ 00196204) з Державного бюджету України, надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 6 283 грн. 42 коп. слід повідомити наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст.. 301 МКУ повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до п.п. 5, 7 п. 4 Указу Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 повернення коштів з державного бюджету здійснюється Казначейством України лише у випадку безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду або повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Як вбачається з наведених законодавчих приписів визначальною і єдиною ознакою та підставою для відшкодування сум надмірно сплачених податків з бюджету є поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Враховуючи той факт, що рішення про коригування митної вартості товарів є неправомірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства дані позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Однак позовні вимоги не підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Запорізької митниці щодо направлення запиту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, оскільки такі повноваження прямо передбачені п. 2 ч. 5 ст. 54 МКУ, відповідно до якої митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача усі судові витрати, то згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Український графіт" до Запорізької митниці третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Запорізькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення надмірно сплачених коштів - задовольнити частково.

Скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000031/1 від 21.01.2013.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/00044.

Зобов'язати Запорізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту укладеного між публічним акціонерним товариством "Український графіт" та фірмою "CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED" (Единбург, Великобританія) №804/1323-818/22696/34 від 22.12.2011.

Зобов'язати Запорізьку митницю скласти та надати Головному управлінню державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення публічному акціонерному товариству "Український графіт" (ЄДРПОУ 00196204) з Державного бюджету України, надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 6 283 грн. 42 коп., шляхом зарахування її на поточний рахунок публічного акціонерного товариства "Український графіт" (р/р26005386244 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00196204).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства "Український графіт" (ЄДРПОУ 00196204) судові витрати у розмірі 149 грн. 11 коп. (сто сорок девять гривень одинадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака