Постанова № 30404699, 21.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року № 2а-9895/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судових засідань - Гойни Є.А.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_2, згідно довіреності,

представника відповідача - Луцик Н.Я., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000941702 від 23.08.2012 року, прийнятого за наслідками проведення документальної позапланової перевірки щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при проведенні господарських правовідносин із ПП «Аеромакс» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, оформленої актом № 434/1702/НОМЕР_2 від 09.08.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно завищення податкового кредиту по господарських операціях та їх нікчемності із контрагентом ПП «Аеромакс-Сервіс» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, що не мали недоліків, однак, відповідачем до уваги взяті не були. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в запереченні 16.01.2013 року, суть яких зводиться до наступного. Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 позивачем не доведена обґрунтованість включення до складу податкового кредиту сум коштів по господарських операціях із контрагентом ПП «Аеромакс-Сервіс», оскільки не доведена реальність таких операцій. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, так як позивачем не надано документів, які б підтверджували факт транспортування, прийом-передачу матеріальних цінностей, документів, що підтверджують факт використання у підприємницькій діяльності продуктів харчування, отриманих від ПП «Аеромакс-Сервіс». Таким чином, податковий кредит позивачкою сформований неправомірно і, на думку податкового органу, відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступного.

ОСОБА_4 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області 27.06.2000 року, на податковому обліку перебуває з 27.06.2000 року, зареєстрована платником ПДВ 01.08.2005 року.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при проведенні господарських правовідносин із ПП «Аеромакс-Сервіс» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт від 09.08.2012р. № 434/1702/НОМЕР_2.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0000941702, яким згіно встановлених порушень ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР ФОП ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102342,58 грн. (в тому числі: 81874,07 грн. - за основним платежем, 20468,51 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Після застосування процедури адміністративного оскарження сума донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій змінена не була.

Пунктом п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3).

Відповідно до п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п. п. 7.2.6. п. 7.2.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем надано копію договору від 01.08.2010 року, укладеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) та ПП «Аеромакс-Сервіс» (продавець) від 01.08.2010 року, згідно з умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти та оплатити товар в кількості та асортиментів, що обумовлені товарними накладними, підписаними обома сторонами.

Згідно з реєстраційними даними основними видами господарської діяльності позивача є послуги з постачання готової їжі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого продукту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року придбавала у ПП «Аеромакс-Сервіс» продукти харчування, які в подальшому переробляла на готову їжу.

На підтвердженн виконання умов договору від 01.08.2010 року позивачкою як до перевірки, так і до матеріалів справи було долучено копії видаткових накладних та відповідних їм податкових накладних, що не мали недоліків.

Слід зазначити, що ФОП ОСОБА_4 особисто отримувала товар від постачальника, тому графа видаткової накладної відомостей щодо виписаних довіреностей не містить.

Оплата отриманого товару здійснювалась шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника, відповідно до представлених копій платіжних доручень.

Щодо використання придбаних продуктів харчування у власній господарській діяльності, то договорами постачання, укладеними між позивачкою та відділом освіти Жовківської райдержадміністрації Львівської області стверджується, що ФОП ОСОБА_4 поставляла до загальноосвітніх шкіл та дитячих садочків Жовківського району як продукти харчування, так і готову їжу. На виконання кожного з договорів з відділом освіти Жовківської РДА оформлено видаткові накладні, підписані як позивачкою, так і представником шкоди, що отримував ТМЦ за відповідною довіреністю.

Позивачем також підтверджено наявність у нього умов для провадження господарської діяльності по поставці як продуктів харчування, так і готової їжі. Зокрема, ФОП ОСОБА_4 підтверджено наявність у власності нежитлової будівлі 114,7 кв.м. в с. Острів Сокальського району Львівської області, облаштованої холодильною камерою для зберігання продуктів, транспортних засобів, в тому числі і ізотермічного фургону для дотримання умов перевезення продуктів, що скоро псуються, оренди виробничих приміщень тощо.

Системний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» та документів, наявних в матеріалах справи (видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо) дає підстави зробити висновок, що такі документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (ФОП ОСОБА_4.) покликається як на підставу виникнення у неї права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на висновки, викладені акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс-Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року» № 507/2204/35897868 від 11.06.2012 року.

Як зазначено у зазначеному акті, перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ у контрагента позивача.

При цьому акт не містить конкретизації визначення «відсутність»; в акті немає посилань на джерела відомостей про відсутність об'єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих на підприємстві. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Суд, крім того, вважає за необхідне зазначити, що на податковому обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ПП «Аеромакс-Сервіс» перебуває лише з 16.02.2012 року, в той час як господарські операції між ним та ФОП ОСОБА_4 відбувались підчас перебування ПП «Аеромакс-Сервіс» на обліку в ДПІ в Сихівському районі м. Львова. Тобто, спростовуються доводи відповідача щодо недоцільності придбачати ТМЦ у контрагента, яких знаходиться територіально далеко.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, то суд звертає увагу на те, що доставка товару здійснювалась силами продавця, а тому позивач не може нести відповідальності за виписку ТТН.

З урахуванням наведеного, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій з ПП «Аеромакс-Сервіс», оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що позивачем долучено копії установчих документів (свідоцтва, статут, довідка про включення в ЄДРПОУ), згідно з яких контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Судом не може бути взято до уваги твердження представника ДПІ в Сокальському районі Львівської області щодо анулювання контрагенту позивача свідоцтва платника ПДВ, оскільки таке було анульовано вже 18.04.2012 року, тобто в період, коли жодних операцій між позивачем та ПП «Аеромакс-Сервіс» не відбувалось.

Отже, на час укладення правочину позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Враховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 сформувала податковий кредит по операціях з ПП ПП «Аеромакс-Сервіс» в жовтні-листопаді 2010 року в сумі 81874,07 грн. правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд також вважає за необхідне зазначити, що самі по собі будь-які порушення податком податків - ПП «Аеромакс-Сервіс» податкового законодавства (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливають на податковий кредит покупця.

Серед найбільш відомих рішень Європейського суду з прав людини щодо права платника ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними, з податкової точки зору, постачальниками можна виділити три основні у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Приймаючи ці рішення, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо або повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Крім того, у згаданих рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх, такий не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх податкових зобов'язань і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства по контрагенту ПП «Аеромакс-Сервіс», описаних в акті перевірки № 434/1702/НОМЕР_2 від 09.08.2012 року.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про безпідставність формування ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту жовтня-листопада 2010 року по контрагенту ПП «Аеромакс-Сервіс» не є обґрунтованими, послідовними та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доадну вартість в сумі 81874,07 грн.

Звідси, і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1023,43 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України в користь ФОП ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією в Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби 23.08.2012 року № 0000941702.

Стягнути з Державного бюджету України в користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 1023,43 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26.03.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.