Постанова № 30401152, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 березня 2013 року 10 год. 04 хв. № 826/885/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторні прилади та технології" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень відповідача, а також скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 26 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 січня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторні прилади та технології" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 16 січня 2013 року № 83 "Про проведення позапланової виїзної перевірки" позивача (також далі за текстом - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням основних принципів діяльності відповідача.

Ухвалою суду від 24 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях 07 та 28 лютого 2013 року представником позивача надано суду письмові заяви про збільшення позовних вимог, а саме, окрім визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, також про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки (також далі за текстом - перевірка) позивача на підставі оскаржуваного наказу, та висновків відповідача, зроблених за результатами проведеної перевірки, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18 лютого 2013 року № 0001382220 та № 0001352220 (також далі за текстом - оскаржувані рішення). Вказані заяви, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), судом долучено до матеріалів справи для розгляду та врахування при постановленні судового рішення у справі по суті.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судових засіданнях 04 лютого та 21 березня 2013 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 18 по 24 січня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 31 січня 2013 року № 386/22-222-36657508 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинах із приватним підприємством "Матрікс" (також далі за текстом - ПП "Матрікс") з листопада 2009 року по листопад 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 252261,00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 70117,00 грн.; І півріччя 2012 року - 182144,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України);

- занижено ПДВ у загальному розмірі 240249,00 грн., у тому числі за: січень 2012 року - 11477,00 грн.; березень 2012 року - 55302,00 грн.; квітень 2012 року - 164743,00 грн.; травень 2012 року - 8727,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України.

Перевірку проведено на підставі оскаржуваного наказу, копію якого вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

На підставі акту перевірки, 18 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0001352220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 252261,00 грн. за основним платежем та у розмірі 126131,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001382220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 240249,00 грн. за основним платежем та у розмірі 120125,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказу та рішень відповідача, а також визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2012 року у справі № К-20872/08-С зазначено, що якщо підставою для проведення перевірки є обставина, передбачена законом, така перевірка має бути проведена за наказом керівника податкового органу.

З аналізу викладених положень суд прийшов до висновку, що твердження представників позивача про безпідставність оформлення відповідачем оскаржуваного наказу та, як наслідок, протиправне проведення на його підставі перевірки позивача є невмотивованими, оскільки у ході судового розгляду справи з'ясовано, що перевірку позивача призначено у зв'язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача, факт ненадання яких представниками позивача не заперечувався.

Зокрема, письмовим запитом від 18 грудня 2012 року № 16931/10/22-211, копія якого міститься у матеріалах справи, відповідач просив позивача протягом десяти днів із дня, що настає за днем надходження запиту на адресу позивача, надати відповідачу пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин позивача із ПП "Матрікс" з листопада 2009 року по листопад 2012 року. Однак, як уже зазначалось вище, необхідних дій позивачем не вчинено.

Слід зазначити, у запиті міститься перелік інформації, яку відповідач просив надати. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу, як також з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується поясненнями представника відповідача, стали відповідні акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП "Матрікс".

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки;6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, є підтвердженням правомірності призначення та проведення перевірки позивача. Крім того, як уже зазначалось раніше, оскаржуваний наказ, відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Таким чином, вважаючи викладені в акті перевірки висновки протиправними, позивач мав право подати відповідачу свої заперечення.

До того ж, як зазначено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-8072/11/2670, вчинення податковим органом дії щодо складання акту перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки.

Стосовно оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, які б свідчили про реальність господарських операцій між ним та ПП "Матрікс". Зокрема, не надано сертифікатів якості товару, товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів, підтверджуючих спосіб транспортування товару, а також не надано реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Під час проведення перевірки відповідачем враховано факт наявності актів від 21 червня 2012 року № 1463/22-222-31989368, від 03 серпня 2012 року № 2110/22-222-31989368 та від 17 серпня 2012 року № 2520/22-222-31989368 про неможливість проведення зустрічних звірок ПП "Матрікс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-покупцями за січень, березень-травень 2012 року, зі змісту яких вбачається, що зустрічні звірки неможливо провести у зв'язку з незнаходженням ПП "Матрікс" за юридичною адресою.

Слід зазначити, що на час судового розгляду справи ПП "Матрікс" перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що 02 січня 2012 року між позивачем та ПП "Матрікс" укладено договір поставки № 7 (також далі за текстом - договір поставки), за умовами якого ПП "Матрікс" зобов'язалось поставити та передати позивачу товар, а позивач - прийняти та оплатити його.

У матеріалах справи наявні копії розрахунків на оплату за договором поставки, актів надання послуг, виписок по рахунках, видаткових та податкових накладних, виписаних ПП "Матрікс", витягів з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також витягів з Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому, представниками позивача суду не надано товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів, підтверджуючих спосіб транспортування товару, та квитанцій, які є підтвердженням прийняття податкових накладних, тобто їх реєстрації.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник податків має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як вже зазначалось вище, представниками позивача суду не надано усіх необхідних первинних документів, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про фактичне не здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Матрікс".

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все, такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим, навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність викладених в акті перевірки висновків відповідача щодо заниження позивачем сум податку на прибуток і ПДВ та, як наслідок, правомірність оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторні прилади та технології" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень відповідача, скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторні прилади та технології" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень відповідача, а також скасування рішень відповідача.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 01 квітня 2013 року