Постанова № 30399864, 25.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(письмове провадження)

м. Київ

25 березня 2013 року № 2а-16054/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз»

до

Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві

про

визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

Суддя: Винокуров К.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз» (далі – ТОВ «Трейдшуз», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Печерського районного управління юстиції м. Києва, відповідач) про:

- визнання протиправними дії ВДВС Печерського районного управління юстиції м. Києва з виконання Постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 1919 від 13.08.2012 щодо примусового стягнення з Позивача коштів у розмірі 6 765,99 грн.;

- зобов’язання ВДВС Печерського районного управління юстиції м. Києва відкликати з Держкзначейства України платіжні вимоги щодо перерахування неправомірно стягнутих коштів та повернути на розрахунковий рахунок позивача неправомірно стягнені кошти у розмірі 6 765,95 грн.;

- зобов'язання ВДВС Печерського районного управління юстиції м. Києва зупинити виконавче провадження з виконання Постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 1919 від 13.08.2012 до ухвалення рішення по оскарженню Позивачем у судовому порядку Постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 1919 від 13.08.2012 про що винести відповідну постанову;

- стягнення з Відповідача судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 33, 54 грн. та судовий збір у розмірі за подання клопотання про забезпечення позову 111, 80 грн., всього: 145, 34 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.12.2012).

Ухвалою від 26.11.2012р. судом було відкрите провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 05.12.2012р.

В попередньому судовому засіданні 05.12.2012р. на підставі ч.3 ст. 121 КАС України за письмовою згодою позивача та відповідача був розпочатий судовий розгляд справи.

Позов вмотивований тим, що відповідач неправомірно відмовив у зупиненні виконавчого провадження, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012р. було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ТОВ «Трейдшуз» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2012р. у справі за адміністративним позовом ТОВ «Трейдшуз» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень №1919 від 13.08.2012р.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях, які залучені до матеріалів справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що відповідно до п.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» не мав підстав для зупинення виконавчого провадження.

В судове засідання 18.02.2013 р. з’явився представник позивача. Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув хоча й був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом України “Про виконавче провадження” (далі –Закон) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України; невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом статті 11 Закону державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 23.10.2012 р. було відкрите виконавче провадження №34843992 щодо виконання постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1919 від 13.08.2012 р., винесеної Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 4704,51 грн.

У вересні 2012 року позивач оскаржив вказану постанову Інспекції до Окружного адміністративного суду м. Києва, але суд залишив заяву без розгляду на підставі ст. 100 КАС України, про що свідчить ухвала від 18.10.2012р.

31.10.2012р. ТОВ «Трейдшуз» подало апеляційну скаргу на відповідне рішення суду. а Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.11.2012р. відкрив апеляційне провадження по даній скарзі.

09.11.2012р. Товариство отримало постанову про відкриття виконавчого провадження №34843992 від 23.10.2012 р. У зв’язку з чим 14.11.2012 р. подав письмову заяву до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві з проханням зупинити виконавче провадження №34843992 від 23.10.2012 р. на підставі пункту 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з прийняттям до розгляду апеляційної скарги на оскарження ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва у справі про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1919 від 13.08.2012.

Відповідач у свою чергу відмовив у зупиненні провадження про що свідчить лист ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 16.11.2012 р. № 1575/3 і в обґрунтування свого рішення зазначає, що згідно з пунктом 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення. Але судом прийнята подана позивачем скарга на ухвалу суду, що не є підставою для зупинення виконавчого провадження.

19.11.2012 р. головним державним виконавцем винесено постанову, якою відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» з ТОВ «Трейдшуз» було стягнуто виконавчий збір у розмірі 470,45 грн.

На виконання постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1919 від 13.08.2012 р. та постанови головного державного виконавця від 19.11.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору відповідачем до АТ «УкрСиббанк» та АТ «Сбербанк Росії» пред’явлено платіжні вимоги №1575/3-1, 1575/3-2 від 06.11.2012 р.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, дійшов до висновку про задоволення позовної заяви виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України від 21.04.1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі –Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 2 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України “Про державну виконавчу службу”.

Згідно статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою, зокрема на підставі постанови органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 5 статті 37 Закону № 606, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач у вересні 2012 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень №1919 від 13.08.2012. Проте ухвалою ОАС м. Києва від 18.10.2012 позовну заяву було залишено без розгляду у зв‘язку з пропуском строку звернення до суду. Позивач оскаржив ухвалу суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної заяви. Київським апеляційним адміністративним судом було відкрито апеляційне провадження. В зв‘язку з цими обставинами Позивачем було подано клопотання до Відповідача щодо зупинення виконавчого провадження. Проте, відповідач у судовому засіданні зазначив, що в п.5 ст.37 Закону № 606 не передбачено такої підстави щодо зупинення виконавчого провадження, як подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Проте, суд не може погодитись з даним твердження відповідача, оскільки станом на момент звернення позивача з відповідними клопотаннями, ухвала ОАС м.Києва від 18.10.2012 р. у справі № 2а-13312/12/2670 про залишення позову без розгляду станом на момент відкриття виконавчого провадження не набрала законної сили. Отже, саме від розгляду КААС апеляційної скарги Позивача залежало вирішення питання щодо наявності обставин передбачених п.5 ст. 37 Закону №606, а саме прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення. Крім того слід врахувати, що внаслідок апеляційного розгляду скарги Позивача ухвала ОАС м. Києва від 18.10.2012 була скасована та справа направлена до ОАС м. Києва для продовження розгляду справи.

Таким чином, в даному випадку подання апеляційної скарги саме на ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду було підставою для зупинення виконавчого провадження, у зв’язку з чим відповідач повинен був зупинити виконання провадження №34843992 на підставі п.5 ст.37 Закону № 606.

В подальшому у зв’язку з тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2012 р. не була виконана позивачем добровільно, ВДВС Печерського районного управління юстиції м. Києва 19.11.2012 р. винесло постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та направило платіжні вимоги у всі банку, які були відомі відповідачеві на суму 5 244,96 грн. На підставі виставленої платіжної вимоги із рахунків позивача (ПАТ «ВТБ Банк») було списано кошти у розмірі 1 520,99 грн.

Такі дії відповідача судом визнаються протиправними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 25 Закону № 606 на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику.

Як вбачається з відбитку штемпеля пошти на копії конверта в якому позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, остання була направлена на адресу позивача лише 05.11.2012 р., а не 24.10.2012 р., який був слідуючим робочим днем після дати винесення постанови – 23.10.2012 р. Дану постанову позивач отримав 09.11.2012 р.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Так, позивач у позовній заяві наголошував на тому, що не міг виконати постанову у добровільному порядку так як, постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана позивачу лише 05.11.2012 р., що унеможливлює її добровільне виконання, оскільки 7 днів на її добровільне виконання з дати винесення постанови, на момент отримання останньої вже сплинули.

У зв’язку із з’ясуванням обставин справи, а саме правомірності списання відповідачем коштів з рахунків позивача, судом було направлено судові запити щодо надання інформації щодо того на якій підставі та у якому розмірі відбулось списання коштів з поточних рахунків ТОВ «Трейдшуз» № 26002010106818 (ПАТ «ВТБ Банк») - 19.11.2012 р. та № 26000303831500 (АТ «УкрСиббанк») - 21.11.2012 р.

Листом від 01.02.2013 р. № 33-24/1980 «БТ» АТ «УкрСиббанк» повідомив, що 21.11.2012 р. банком виконано списання коштів ТОВ «Трейдшуз» на підставі платіжної вимоги ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві №1575/3-1 від 06.11.2012 р. в сумі 5244,96 грн.

11.02.2013 р. через Відділ документального обігу та контролю від ПАТ «ВТБ Банк» надійшла відповідь (вих.№129/125-2 від 04.02.2013р.) в якій повідомлено, що 19.11.2012 р. до банку надійшла платіжна вимога ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві №1575/3-2 від 06.11.2012 на суму 5244,96 грн., яка була виконана банком частково в межах залишку коштів на рахунку позивача, а саме на суму 1520,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснення списання коштів з рахунків позивача. В судовому засіданні на питання суду чому було здійснено списання коштів із рахунків у двох банках, не зважаючи на те, що перше списання перекрило у повному обсязі необхідну суму стягнення, державний виконавець Коваль В.В. повідомив, що він направив запити і платіжні вимоги до всіх банків, які йому були відомі і незважаючи на отримання відповіді з першого банку не відкликав вимог з інших банків.

Таким чином, з позивача стягнута сума у більшому розмірі, ніж передбачено постановою про відкриття виконавчого провадження №34843992 від 23.10.2012 р. та постановою головного державного виконавця від 19.11.2012 р. про стягнення виконавчого збору.

Виходячи з вищевикладеного, відділ ДВС Печерського РУЮ у м. Києві був зобов’язаний зупинити виконання провадження №34843992 від 23.10.2012 у зв’язку з відкриттям вищезазначеного апеляційного провадження, а всі стягнуті ним кошти з Товариства у сумі 6765,95 підлягають поверненню на розрахунковий рахунок позивача, оскільки відповідач не мав права стягувати дані кошти.

Що стосується позовних вимог Позивача щодо зобов‘язання Відповідача відкликати з Держказначейства України платіжні вимоги щодо перерахування до бюджету неправомірно стягнутих з Позивача коштів, суд вважає належним способом захисту прав Позивача саме зобов‘язання Відповідача повернути Позивачу протиправно стягнуті грошові кошти, так як остаточною метою Позивача є саме повернення грошових коштів, а не процедура такого повернення.

Відповідно до позовних вимог щодо зобов‘язання Відповідача зупинити виконавче провадження, суд зазначає наступне. З точки зору вирішення заявленого позову в судовому порядку, то суд не може перебирати на себе повноваження інших органів влади, в тому числі приймати рішення щодо зупинення виконавчого провадження. Суд є органом, яким, при врахуванні наведених доводів та представлених доказів надається правова оцінка дій суб’єкта владних повноважень, і така оцінка, в разі набрання рішенням законної сили, є обов‘язковою для врахування такими суб‘єктами під час винесення ними рішень стосовно Позивача в межах їх компетенції.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 181 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Так, згідно з вимогами зазначеної статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем жодним чином та відповідно не доведено наявності підстав для винесення оскаржуваної постанови та вчасного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 181, 254 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві з виконання Постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 1919 від 13.08.2012 р. щодо примусового стягнення з позивача коштів у розмірі 6 765,99 грн.

3. Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві повернути Позивачу неправомірно стягнені кошти у розмірі 6 765,95 грн.

4. Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути клопотання Позивача про зупинення виконавчого провадження з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.

5. Судові витрати в сумі 33,54 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдшуз».

6. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві.

7. В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя К.С. Винокуров