Постанова № 30399804, 03.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.04.2013р. справа № 820/2618/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу в порядку письмового провадження за поданням

Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС

до НВК «Вега» ТОВ

про стягнення коштів за податковим боргом, -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області ДПС, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просив стягнути з відповідача, Комунального Науково-виробничого комплексу «Вега» Товариства з обмеженою відповідальністю, 219,00 грн. за податковим боргом з розрахункових рахунків.

В обґрунтування заявлених вимог суб'єкт владних повноважень зазначив, що у 2006 р., тобто під час дії Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на адресу платника податків ДПІ були направлені перша та друга податкова вимоги. З моменту направлення згаданих вимог податковий борг платника податків існував не припиняючись. Вказані обставини, на думку податкового органу, звільняють ДПІ від обов'язку направляти податкову вимогу згідно з Податковим кодексом України на новостворений податковий борг. Платник податків самостійно склав і подав до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість, де зазначив суму платежу за лютий 2013 р. в розмірі 219,00 грн. У строк 30.03.2013 р. платник податків самостійно узгодженого податкового зобов'язання не оплатив, що призвело до створення заборгованості, котра підлягає стягненню в судовому порядку відповідно до ст.183-3 КАС України.

Відповідач, Науково-виробничий комплекс «Вега» Товариство з обмеженою відповідальністю, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином у порядку ч. 3 ст. 33 КАС України, участі свого повноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, надав до суду заяву, у якій повністю визнав позовні вимоги.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи подання, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання-юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться у ДПІ в Зміївському районі Харківської області ДПС.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми заборгованості у спірних правовідносинах визначений Податковим кодексом України.

Так, згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податкові декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкові декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах податковий обов'язок відповідача виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р.

Перебіг визначених ст.57 Податкового кодексу України строків виконання податкового обов'язку у спірних правовідносинах скінчився.

Однак, доказів виконання податкового обов'язку в повному обсязі відповідно до положень ст.ст.37 та 38 Податкового кодексу України щодо заявленої до стягнення суми заборгованості сторони до суду не подали.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України внаслідок дефектів у формі, змісті правових підстав походження такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджується долученою до справи роздруківкою картки особового рахунку, котра за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом - Інструкція №276) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

У силу приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З положень п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України випливає, що податковий орган має обов'язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов'язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України. У разі збільшення податкового боргу (тобто у випадку продовження існування податкового боргу після направлення податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України і зростання розміру невиконаного податкового обов'язку) підстав для формування податковим органом нових податкових вимог на так звану «новостворену суму податкового боргу» і направлення таких вимог на адресу платника податків не має, оскільки п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень 23.11.2006 р. були сформовані перша податкова вимога і 27.12.2006 р. - друга податкова вимога. Вказані вимоги були винесені під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Системно проаналізувавши положення ст. 6 згаданого Закону і ст.59 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що нормами податкового законодавства не було передбачено обов'язку податкового органу надсилати на адресу платника податків податкову вимогу на суму новоствореного податкового боргу за умови постійного існування заборгованості такого платника податків перед бюджетом, на яку раніше виставлялась вимога. Такого обов'язку не запроваджено і Податковим кодексом України. При цьому, суд бере до уваги, що з огляду на відсутність у Податковому кодексі України норми, приписи якої б зобов'язували податковий орган направити платнику податків податкову вимогу на податковий борг, котрий виник за правилами Податкового кодексу України, в разі продовження існування податкового боргу, котрий виник за правилами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і на який вже виставлялись податкові вимоги, посилання ДПІ на факт направлення першої та другої податкових вимог є достатньою обставиною для звернення до суду з поданням у порядку ст.183-3 КАС України.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу унормовані ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до п.95.2 якої стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

При цьому, суд зважає, що за приписами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, належить до компетенції органу державної податкової служби і підлягає вирішенню в ході виконання останнім відповідної постанови адміністративного суду про стягнення коштів за податковим боргом.

Оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, де указано, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

У силу приписів ч.8 ст.183-3 та ч.2 ст.256 КАС України постанова має бути допущена до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 183-3, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Подання Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби до Науково-виробничого комплексу «Вега» Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів за податковим боргом - задовольнити.

Стягнути з Науково-виробничого комплексу «Вега» Товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код - 22607926; місцезнаходження - 63460, Україна, Харківська область, Зміївський р-н, смт Комсомольське, вул. Лермонтова, буд. 35, кВ. 1) на користь Державного бюджету України 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп. за податковим боргом.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

У силу ч.7 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова підлягає негайному виконанню.

Суддя А.В. Сліденко