Ухвала суду № 30397752, 26.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р.Справа № 1570/1567/2012

Категорія: 5.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинській А.М.

за участю сторін: ТОВ „Аквафрост"Нємазєнко А.В. (довіреність)Південна митницяКацмаза О.А. (довіреність)ПрокуратураВербовщук С.Г. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост" на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост" до Південної митниці, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю: Прокуратури м. Одеси про визнання неправомірними дій, визнання недійсними картки відмови, скасування рішення, стягнення коштів, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Аквафрост", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної митниці, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю: Прокуратури м. Одеси про визнання неправомірними дій, визнання недійсними картки відмови, скасування рішення, стягнення коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю „Аквафрост" в задоволені позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквафрост" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм права. Крім того, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано усі обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» зареєстровано як юридичну особу 18.10.2005 року Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №275468 (а.с. 90).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво рибних продуктів, оптова торгівля іншими продуктами харчування, організація перевезення вантажів, роздрібна торгівля рибою та морепродуктами, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ №422 (а.с. 89).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» та Компанією «Norway Pelagic AS» (Маалой, Норвегія) укладено контракт від 01.08.2011 року, за яким Компанія «Norway Pelagic AS» поставляє товар, який зазначається у додатках до Контракту, а ТОВ «Аквафрост» приймає зазначений товар та зобов'язується провести розрахунки з Компанією «Norway Pelagic AS» (а.с. 11-14).

В межах Контракту від 01.08.2011 року позивач імпортував на митну територію України у січні, лютому 2012 року товар, зазначений у Додатку №2, №3 до Контракту (а.с. 20, 44), а саме ікру мойви заморожену.

З метою ввезення товару на територію України позивачем 30.01.2012 року надано до Південної митниці для митного оформлення за ВМД №500040606/2012/000091 товар - ікра мойви заморожена (Mallotus villosus), глазурована (10%), очищена без ястикової оболонки, для промислової переробки, дата виготовлення 03.2010 року, термін придатності - 24 місяці, чиста вага нетто без первинної упаковки 18000 кг, торговельна марка - Norway Pelagic, виробник «Norway Pelagic AS», країна виробництва - Норвегія, 900 картонних коробок по 20 кг на дерев'яних палетах (а.с. 18-19).

Ввезення зазначеного товару на митну територію України здійснювалось на підставі Контракту від 01.08.2011 року та Додатку №2 від 14.11.2011 року.

Згідно з Інвойсом №68817 від 21.12.2011 року вартість товару становить 3,20 дол. США за 1 кг, загальною вартістю 57600 дол. США за 18000 кг (а.с. 21).

ТОВ «Аквафрост» було заявлено митну вартість товару у розмірі 478206,72 грн., що дорівнює 3,325 дол. США за 1 кг зазначеного товару.

Крім того, позивачем 09.02.2012 року надано до Південної митниці для митного оформлення за ВМД №500040606/2012/000139 товар - ікра мойви заморожена (Mallotus villosus), глазурована (10%), очищена без ястикової оболонки, для промислової переробки, дата виготовлення 03.2010 року, термін придатності - 24 місяці, чиста вага нетто без первинної упаковки 18000 кг, торговельна марка - Norway Pelagic, виробник «Norway Pelagic AS», країна виробництва - Норвегія, 999 картонних коробок по 18 кг на дерев'яних палетах (а.с. 42-43).

Ввезення зазначеного товару на митну територію України здійснювалось на підставі Контракту від 01.08.2011 року та Додатку №3 від 12.01.2012 року.

Згідно з Інвойсом №69064 від 16.01.2012 року вартість товару становить 2,05 дол. США за 1 кг, загальною вартістю 36900 дол. США за 18000 кг (а.с. 45).

ТОВ «Аквафрост» було заявлено митну вартість товару у розмірі 311585,68 грн. за 17982 кг., що дорівнює 2,168 дол. США за 1 кг зазначеного товару.

Південною митницею під час митного оформлення було скориговано митну вартість товару, а саме визначено митну вартість товару у розмірі 3,8383 дол. США за 1 кг. та оформлено рішення про визначення митної вартості товарів №50000003/2012/410129/2 від 30.01.2012 року та №50000003/2012/410200/2 від 09.02.2012 року (аркуші справи 15-16, 40).

На підставі зазначених рішень митним органом складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000003/2/40065 від 30.01.2012 року, №500000003/2/40087 від 09.02.2012 року (а.с. 17, 41).

Враховуючи особливі умови зберігання товару, з метою недопущення псування поставленої продукції та простою автотранспорту, необхідністю використання товару у господарській діяльності, при цьому у зв'язку із не згодою з митною вартістю товару, визначеною Південною митницею, ТОВ «Аквафрост» подано заяви №70/0112 від 31.01.2012 року, №87/02.12 від 10.02.2012 року про випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету України сум податків та зборів відповідно митній вартості товару, визначеній митним органом згідно рішень про визначення митної вартості товару №50000003/2012/410129/2 від 30.01.2012 року, №50000003/2012/410200/2 від 09.02.2012 року (а.с. 35-36, 54-55).

При цьому, позивачем для розмитнення зазначеного товару оформлено ВМД №500040606/2012/000115 та ВМД №500040606/2012/000167 з ціною товару визначеною митним органом, яка сплачена позивачем в повному обсязі, а тому Південною митницею здійснено розмитнення ікри мойви та товар випущено в вільний обіг (а.с. 18-19, 42-43).

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних відносин, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України №92-IV від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Основні вимоги до здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, визначено «Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженим Постановою кабінету міністрів України №339 від 09.04.2008 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із п. 2 Порядку №339 від 09.04.2008 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та відповідно до ст. 41, 265 Митного кодексу України №92-ІУ від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з «Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів, митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Статтею 42 Митного кодексу України №92-ІV від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Основні засади визначення митної вартості товару врегульовані розділом 11 Митного Кодексу України.

Відповідно до ст. 259, 260, 262 Митного кодексу України №92- ІV від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу, яка визначається декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно із ст. 264 Митного кодексу України №92- ІV від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Митна вартість товару заявлена позивачем шляхом надання ВМД, в яких митна вартість визначена за методом №1 (за ціною договорів щодо товару, які імпортуються) для товару за кодом №1604309000 у сумі 478206,72 грн. (у січні 2012 року), для товару за кодом №1604309000 у сумі 311585,68 грн. (у лютому 2012 року).

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені «Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року.

Відповідно до п. п. 6, 7, 8 Порядку №1766 від 20.12.2006 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці та надає визначений перелік обов'язкових документів на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості та для підтвердження транспортних витрат.

Згідно із п. 11, 13, 14 Порядку №1766 від 20.12.2006 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися, зокрема, бухгалтерські документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Декларант зобов'язаний подати додаткові документи протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно із ст. 267 Митного кодексу України №92- ІV від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Крім того, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в тому числі, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідно до ст. 266, 268, 269, 271, 272 Митного кодексу України №92- ІV від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, послідовне визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичного товару (за основу береться вартість операції з ідентичними товарами які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього), визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними), визначення митної вартості на основі віднімання вартості, визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Згідно із ст. 266, 273 Митного кодексу України №92-ІУ від 11.07.2002 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З матеріалів справи вбачається, що Південною митницею направлялись листи до позивача з вимогою надати додаткові документи, які б підтверджували митну вартість товару, а саме: бухгалтерську документацію та висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с. 37-38, 56-57).

Проте, позивач витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару не надав, що не заперечується представником позивача, а тому Південною митницею було визначено митну вартість за наявними документами.

Відмітка про відмову в наданні додаткових документів міститься в деклараціях митної вартості (а.с. 167, 172) з підстав не отримання їх позивачем.

Щодо висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза», якій міститься в матеріалах справи (а.с. 39) він виготовлений вже після здійснення розмитнення товарів і не надавався до Південної митниці під час розмитнення та місить відомості щодо середньої ціни від 3 до 4 дол. США за кілограм.

Таким чином, зазначений висновок не спростовує завищення митної вартості митним органом.

Щодо твердження апелянта про не проведення консультацій з митним органом слід зазначити, що консультація була проведена, що підтверджується записом в рішеннях про коригування заявленої митної вартості та наявним підписом представника позивача в цих рішеннях без будь - яких заперечень.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що Південна митниця визначила митну вартість товару ікру мойви замороженої виходячи з цінової бази ДМСУ щодо митного оформлення подібних (аналогічних) товарів (а.с. 142, 143), з якого вбачається, що товар за кодом №1604309000 розмитнювався у листопаді 2011 року за ціною 3,8383 долара США за одиницю та в лютому 2012 року за цією ж ціною.

Тобто, митницею здійснено митне оформлення товару за найнижчою ціною для подібних товарів.

Таким чином, враховуючи що митні органи наділені правом визначати митну вартість товару, здійснили митне оформлення за найнижчою ціною для подібних товарів, яка містилась в базі ДМСУ, позивач не надав додаткові документи для визначення митної вартості товару, з позивачем були проведенні консультації, будь-яких заперечень цього від представника позивача під час розмитнення не надійшло, суд вважає, що Південна митниця діяла в межах своїх повноважень з дотриманням положень законодавства, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що при митному оформлені товару Південною митницею не враховано залишковий строк придатності, який впливає на вартість товару, оскільки митним законодавством не визначено такий фактор як залишковий строк придатності товару для зменшення митної вартості.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п.54.1 ст.54, п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою. Грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост" про визнання неправомірними дій, визнання недійсними картки відмови, скасування рішення, стягнення коштів належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост" на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі № 1570/1567/2012, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аквафрост" до Південної митниці, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю: Прокуратури м. Одеси про визнання неправомірними дій, визнання недійсними картки відмови, скасування рішення, стягнення коштів, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 27 березня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль