Постанова № 30396871, 26.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р. Справа №805/2543/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:00

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку у розмірі 1 400,00 гривень.

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку у розмірі 1 400,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Конверт із поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає». Оскільки відповідно до частини першої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не повідомив суд про зміну адреси, суд вважає його таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

З урахуванням викладеного та на підставі положень пункту 10 частини першої статті 3, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку у розмірі 1 400,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується сума податкового боргу з єдиного податку у розмірі 1 400,00 гривень, яка виникла внаслідок нездійснення своєчасної сплати платником податків суми податкових зобов'язань. Посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у зазначеному вище розмірі.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 30.11.2009 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, є платником єдиного податку на підставі Заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування , обліку та звітності від 15.12.2009.

Пунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Підрозділ 8 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення податкового боргу у відповідача) регулює особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 цього Розділу, з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей:

єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Так, згідно з пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно з пунктом 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач внаслідок невиконання обов'язку зі сплати єдиного податку має заборгованість у розмірі 1 400,00 гривень, яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань за період 20.05.2010 - 22.11.2010.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, сума податкових зобов'язань по єдиному податку у сумі 1 400,00 гривень, є податковою заборгованістю.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

26.05.2010 державною податковою інспекцією сформована перша податкова вимога № 1/533, яка була надіслана відповідачу, однак не вручена, внаслідок чого розміщена на дошці податкових оголошень податкової інспекції.

02.07.2010 державною податковою інспекцією сформована перша податкова вимога № 2/676, яка була надіслана відповідачу, однак не вручена, внаслідок чого розміщена на дошці податкових оголошень податкової інспекції.

Друга податкова вимога вручена відповідачу 02.07.2010 (відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 за № 595/5786). З цього періоду відповідач постійно мав несплачену податкову заборгованість, у зв'язку з чим друга податкова вимога не втратила юридичної сили.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на зазначене, керуючись, підпунктом 20.1.28 статті 20, статтею 95 Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку у розмірі 1 400,00 гривень - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 Донецька область, 87529) на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Маріуполя заборгованість з єдиного податку у розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок на р/р 34217379700054, одержувач Маріуп. УК/Орджон. р-н./18050200, код одержувача 37989721, банк одержувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО одержувача 834016, код платежу 18050200.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті 26 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.