Постанова № 30396409, 28.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 березня 2013 р. № 820/1140/13-а Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Духовний А.Б., Розенфлянц М.А., відповідач - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА!" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРА!", звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000732201 від 30.01.2013 року та №0000752201 від 30.01.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада і К». Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ «Аркада і К». Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, а саме Акту від 12.03.2012 року №250/18-011/37189154 була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із даним суб'єктом господарювання. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даними суб'єктами господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ТОВ "ВІРА!" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 28.03.2013 року не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "ВІРА!" пройшло передбачену законом державну реєстрацію, перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів у ДПІ у Київському районі м. Харкова.

У період з 28.12.2012 року (термін 3 робочих дні) співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВІРА!" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період грудень 2011 року та податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада і К», за наслідками якої складено Акт №24/22-1/32562968 від 08.01.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ВІРА!" з ТОВ «Аркада і К» за грудень 2011 року;

- п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5054 грн.;

- п.2 п. 6 ст. 198 та п. 1 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 4395 грн.

На підставі вищезазначеного акту, 30.01.2013 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000732201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 5054 грн., в т.ч. за основним платежем 5054 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.;

- №0000752201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5494, 0 грн., в т.ч. за основним платежем 4395 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1099 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковим повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ «Аркада і К» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку»).

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, основним видом діяльності, який здійснював позивач у перевіряємий період, була рекламна діяльність (код КВЕД 74.4.0).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ «Аркада і К».

Так, 01.12.2011 року між ТОВ "ВІРА!" (Замовник) та ТОВ «Аркада і К» (Виконавець) було укладено Договір, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконувати консультаційні послуги за завданням Замовника, у цілях оптимізації рекламно-маркетингової діяльності Замовника (креативні послуги, розробка оригінал-макетів, маркетингові дослідження (п. 1.1 Договору). Також, відповідно до п. 1.2 Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується оказати послуги по підбору персоналу, консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку на підприємстві та ін. Виконавець представляє послуги на підставі підписаних між сторонами Додаткових угод (п. 1.3 Договору).

На виконання умов Договору, 01.12.2011 року між сторонами була підписана Додаткова угода №1, відповідно до якої сторони домовились про виконання наступних послуг: розробка оригінал-макетів листівки, ф.А5, листівка ф.10х40; виготовлення листівок; розповсюдження листівок по почтовим скринькам. Також, зазначеною Додатковою угодою було визначено вартість наданих послуг у розмірі 26370 грн., у т.ч. ПДВ 4395 грн.

На підтвердження реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копію Акту виконаних робіт від 30.12.2011 року.

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій форму, про що свідчить надана позивачем копія платіжного доручення.

ТОВ «Аркада і К» було виписано на адресу позивача податкову накладну №808 від 08.12.2011 року на загальну суму 26370 грн., у т.ч. ПДВ 4395 грн. Відповідно до рядка 3 накладної (Номенклатура постачання товарів/послуг продавця) зазначено «Розробка оригінал-макету».

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту ПДВ суму, по вищезазначеній операції, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, наданий позивачем в якості підтвердження факту реальності господарської операції, Акт виконаних робіт від 30.12.2011 року, містить лише загальне визначення послуг та їх вартість. З його змісту неможливо визначити характер наданих послуг, їх кількість, зміст, час, необхідність та вартість окремо кожної із перелічених послуг, а саме: ким та на підставі яких критеріїв розроблялись оригінали-макетів листівки, ф.А5 та листівки ф.10х40; які саме листівки виготовлялись, їх характеристика та кількість; де, ким, коли, у якій кількості та які саме листівки розповсюджувались по поштовим скринькам.

Крім того суд зауважує, що вищезазначений Акт містить лише підписи осіб та печатки підприємств, без зазначення інформації відносно того, хто саме склав та підписав даний Акт (ПІБ, посада).

Інших документів на підтвердження реальності здійснених ТОВ «Аркада і К» господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарської операції, а з наданих позивачем документів її реальність визначити не можливо.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 426071 зазначено, що видами діяльності ТОВ "Аркада і К" згідно із Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) є: 01.11.0 (Вирощування зернових та технічних культур), 01.12.0 (Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників), 51.90.0 (Інші види оптової торгівлі), 51.19.0 (Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту), 51.21.0 (Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин), 51.31.0 (Оптова торгівля фруктами та овочами).

В свою чергу, вид діяльності «Поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації» визначений Розділом 18 КВЕД-2010 та включає друкування такої продукції, як газети, книги, періодичні видання, бланки, вітальні листівки та інша друкована продукція, а також пов'язані з ним допоміжні види діяльності, такі як палітурна справа, виготовлення друкарських форм і оброблення зображень. Зазначені допоміжні види діяльності включено до цього розділу як інтегральну складову поліграфічної діяльності, а продукція (друкарська форма, переплетена книга, комп'ютерний диск або файл) зазвичай є результатом виконання такої діяльності. Цей розділ також включає тиражування з носіїв інформації, таких як компакт-диски, відеозаписи, програмне забезпечення на дисках, касетах тощо.

Отже, поліграфічна діяльність не входить до переліку видів діяльності ТОВ "Аркада і К" за КВЕД, що в свою чергу, з урахуванням відсутності необхідної первинної документації, свідчить про відсутність реального характеру укладених між позивачем та вищезазначеним суб'єктом господарювання господарських операцій.

Доводи позивача відносно того, що необхідність укладання вищезазначеної угоди у була зумовлена господарською необхідністю, а саме виконання договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання - Філією ХРУ ПАТ «КБ»Експобанк», ПП «Детективно-юридичне агентство «Кратос», суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, позивачем в якості доказів виконання взятих на себе господарських зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання було надано до суду копії первинних документів, а саме: Філія ХРУ ПАТ «КБ»Експобанк» - рахунок фактура №СФ-0000063 від 06.12.2011 року, Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000026 від 30.12.2011 року, податкова накладна №1 від 05.12.2011 року та виписка по особовому рахунку; ПП «Детективно-юридичне агентство «Кратос» - рахунок фактура №СФ-0000061 від 18.11.2011 року, видаткова накладна №РН-0000039 від 20.12.2011 року, довіреність від 19.12.2011 року, податкова накладна №5 від 18.11.2011 року та виписка по особовому рахунку.

Разом з тим, суд зазначає, що Додаткова угода до Договору укладеного між позивачем та ТОВ «Аркада і К», якою було визначено обсяги виконаних контрагентом робіт з приводу розробки оригінал-макету, виготовлення листівок та їх розповсюдження, які за твердження позивача були зумовлені господарськими зобов'язаннями перед Філією ХРУ ПАТ «КБ»Експобанк», була погоджена сторонами 01.12.2011 року, тобто раніше, ніж фактично у позивача виникли дані зобов'язання - 06.12.2011 року (рахунок фактура №СФ-0000063).

Крім того, Акт виконаних робіт, які за твердження позивача були зумовлені господарськими зобов'язаннями перед ПП «Детективно-юридичне агентство «Кратос» з приводу розробки оригінал-макету, був підписаний сторонами 30.12.2011 року, тобто пізніше ніж фактично спричинені ними правові наслідки - реалізація готової продукції (видаткова накладна №РН-0000039 від 20.12.2011 року).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту використання придбаних у ТОВ «Аркада і К» послуг у власній господарській діяльності, а саме на виконання господарських зобов'язань перед Філією ХРУ ПАТ «КБ»Експобанк» та ПП «Детективно-юридичне агентство «Кратос».

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ "ВІРА!" та його контрагентом - ТОВ «Аркада і К», так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Аркада і К» господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення їх позивачем до складу валових та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам із контрагентом - ТОВ «Аркада і К», та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ТОВ «Аркада і К» договірних відносин, а відтак правомірності формування суми валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентом - ТОВ «Аркада і К» господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА!" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.03.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.