Рішення № 3039620, 16.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.02.09 р. Справа № 38/248

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Єжель С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Приватної фірми “ОРНАТУС” м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВ СКІВ” м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 155 405грн.85коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Приватна фірма “ОРНАТУС” м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВ СКІВ” м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 76 097грн.58коп, інфляційних у розмірі 2 435грн.12коп., 30% річних у розмірі 5 504грн.04коп., пені у розмірі 4 403грн.24коп. та 1% у розмірі 66 965грн.87коп., а всього 155 405грн.85коп.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір поставки №456/06 від 01.07.2006р.

08.01.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 30.12.2008р. № 14/4-20/3035, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “АЗОВ СКІВ” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 34372953) як юридична особа та знаходиться за адресою: 87502, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул. Пашковського, 24/27, кв.16, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, а саме: ухвала про порушення справи від 26.12.2008р. була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, ухвала про відкладення розгляду справи від 14.01.2009р. була також направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями, але на адресу господарського суду повернулися поштові повідомлення № 10569156, №10697340 з позначкою «вручено особисто уповноваженій особі», тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

03.02.2009р. позивач надіслав на адресу господарського суду письмові пояснення №77/09-юр від 28.01.2009р. на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2009р., надавши до пояснень копії видаткових накладних та копії платіжних доручень, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

16.02.2009р. позивач надіслав на адресу господарського суду клопотання №149/09-юр від 09.02.2009р., в якому просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами у зв’язку з неможливістю присутності представника в судовому засіданні.

Клопотання судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2006р. між Приватною фірмою “ОРНАТУС” м. Харків (за договором – постачальник, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЗОВ СКІВ” м. Маріуполь, Донецька область ( за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір поставки № 456/06 (далі - договір), згідно якого постачальник передає, а покупець отримує і оплачує товари у кількості, асортименті і за цінами, вказаними у накладних, рахунках, чеках та інших документах.

Відповідно до розділу 2 договору поставка товару здійснюється на умовах: відстрочка платежу 21 календарний день.

Розділом 3 сторони визначили суму договору і порядок розрахунків. Так, пунктом 3.2 договору, передбачено, що покупець здійснює оплату за домовленістю. Оплата здійснюється у безготівковій формі або готівкою (п.3.3).

Розділом 6 сторони визначили проценти та визначилися, що прийшли к угоді, що у випадку прострочки покупцем оплати поставленого товару понад строку, визначеного п.3.2, покупець зобов’язаний оплатити повну вартість товару, а також проценти за користування грошовими коштами (ст.692 п.3 ЦК України).

Так, процент на суму, відповідну вартості несплаченого товару складає 1% за кожний день від цієї суми, за весь час прострочки (п.6.2).

Пунктом 7.2 сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати за поставлений товар більше ніж на 10 днів, крім процентів, передбачених 6 розділом, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, від несплаченої суми за кожний день прострочки, і у відповідності зі ст.625 ЦК України, суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних з простроченої суми.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 76 358грн.40коп., підтверджується видатковими накладними № а273.30.08.2008/501/а від 29.08.2008р., №а273.30.08.2008/503/а від 30.08.2008р., №а273.30.08.2008/504/а від 30.08.2008р., та довіреністю серія ЯПГ №079666 від 30.08.2008р., які містяться у матеріалах справи.

Відповідач прийняв товар, але розраховуючись за раніше поставлений товар за іншими видатковими накладними сплатив заборгованість, за якою визначилася передплата у розмірі 260,82 грн., тому позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу за мінусом суми 260,82 грн., а саме 76 097грн.58коп.

27.11.2008р. позивач направив відповідачу вимогу №724/08-юр щодо погашення заборгованості у сумі 76 097грн.58коп., яку відповідач залишив без реагування.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача інфляційних у розмірі 2 435грн.12коп., 30 % річних у розмірі 5 504грн.04коп., пені за період з 21.09.2008р. по 18.12.2008р. у розмірі 4 403грн.24коп. та за заборговану суму за кожний день прострочення відсотків (1%) за користування грошовими коштами у сумі 66 965грн.87коп.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставку №456/06 від 01.07.2006р., додаткову угоду №1 від 01.07.2006р. до договору; видаткові накладні: № а273.30.08.2008/501/а від 29.08.2008р., №а273.30.08.2008/503/а від 30.08.2008р., №а273.30.08.2008/504/а від 30.08.2008р., довіреність серія ЯПГ №079666 від 30.08.2008р., вимогу №724/08-юр від 27.11.2008р., письмові пояснення від 28.01.2009р. №77/09-юр.; клопотання від 09.02.2009р. №149/09-юр; правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов”язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК передбачений строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлений товар на суму 76 097грн.58коп., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено: що у випадку прострочки оплати за поставлений товар більше ніж на 10 днів, крім процентів, передбачених 6 розділом, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, від несплаченої суми за кожний день прострочки.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочку поставки підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються відповідачем, а відтак вимоги щодо стягнення пені за прострочку поставки за період з 21.09.2008р. по 18.12.2008р. підлягають задоволенню у розмірі 4 403сумі 24грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані відповідачу інфляційні у сумі 2 435грн.12коп. за весь період прострочки, які суд вважає обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню

Крім того, позивачем нараховані відповідачу 30% річних згідно умов договору ( п.7.2 договору) у сумі 5 504грн. 04коп., які суд вважає обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню

Пунктом 6.1 договору встановлено, що у випадку прострочки покупцем оплати поставленого товару понад строку, визначеного п.3.2, покупець зобов’язаний оплатити повну вартість товару, а також проценти за користування грошовими коштами (ст.692 п.3 ЦК України).

Так, процент на суму, відповідну вартості несплаченого товару складає 1% за кожний день від цієї суми, за весь час прострочки (п.6.2).

Частиною третьою ст. 692 ЦК України передбачено, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно нараховані відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 66 965грн.87коп.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватної фірми “ОРНАТУС” м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВ СКІВ” м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 76 097грн.58коп, інфляційних у розмірі 2 435грн.12коп., 30% річних у розмірі 5 504грн.04коп., пені у розмірі 4 403грн.24коп. та 1% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 66 965грн.87коп., а всього 155 405грн.85коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВ СКІВ” м.Маріуполь, Донецька область (87502, м.Маріуполь, Донецької області, вул.Пашковського,24/27 кв.16, р/р 26002900177866 в МФ ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742, ЄДРПОУ 34372953) на користь Приватної фірми “ОРНАТУС” м.Харків (61125, м.Харків, вул.Малом”ясницька, 9/11, р/р 26001016814333 в відділенні №2 ВАТ “Укрексімбанк” філія м. Харкова, МФО 351618, ЄДРПОУ 24136224) заборгованість у розмірі 76 097грн.58коп, інфляційні у розмірі 2 435грн.12коп., 30% річних у розмірі 5 504грн.04коп., пеню у розмірі 4 403грн.24коп. та 1% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 66 965грн.87коп., а всього 155 405грн.85коп., держмито у сумі 1 554грн.06коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

У адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВ СКІВ” м. Маріуполь, Донецька область винести окрему ухвалу.

Рішення оголошено у судовому засіданні 16.02.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2—сторонам у справі