Рішення № 30394755, 29.03.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2013 р. Справа № 902/246/13-г

Провадження № 14/902/10/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

позивача: Златогурського В.О - доручення №б/н від 04.02.13 р., паспорт серії НВ 613280 виданий Хмельницьким МВ УМВС України і Хмельницькій області 21.09.2011р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Поділля-Енергомонтаж" (29000, м. Хмельницький, вул. Калнишевського, 2 )

до: приватного підприємства "Кряж" (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16-б; м. Вінниця, вул. Максимовича, 4)

про стягнення 633697 грн. 72 коп.,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Поділля-Енергомонтаж" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Кряж" 633697 грн. 72 коп. заборгованості за виконанні підрядні роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виконані електромонтажні роботи на будівництві комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в смт. Вендичани, Могилів-Подільського району, Вінницької області, які відповідачем згідно актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2в від 31.07.2012р., від 30.08.2012р. та довідок про їх вартість форми КБ-3 прийнятті на загальну суму 175158 грн. 97 коп., однак оплачені у вигляді передоплати на суму 100000 грн., з огляду на що у останнього виникла заборгованість по оплаті підрядних робіт на суму 75158 грн. 97 коп. Крім того, в обґрунтування заявлених вимог позивачем надано трьохсторонній договір про відступлення права вимоги (цесії), укладений з ПП «Хмельницькмонолітбуд» та ПП «Кряж», згідно якого до нього перейшло право вимоги отримання від відповідача 550000 грн. заборгованості, яка виникла перед цедентом згідно договору генерального підряду №10 від 11.05.2011р. Відтак, посилаючись на вищевказані акти виконаних робіт, довідки про їх вартість виконання та договір про відступлення права вимоги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 633697 грн. 72 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.02.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/246/13-г з призначенням її до розгляду.

07.03.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 21.03.2013р. через неподання сторонами витребуваних доказів.

21.03.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 29.03.2013р. для надання сторонам можливості та часу врегулювати спір мирним шляхом.

Поряд з цим, в судовому засіданні 29.03.2013р. представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви в засіданні в межах дня, для надання можливості відповідачу розрахуватися згідно предмету позовних вимог.

З огляду на права, надані відповідачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні судом задоволено.

Після перерви в судове засідання з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог від 05.03.2013р. (вх. №08-46/3473/13 від 07.03.2013р.), в якому він збільшив ціну позову в частинні стягнення пені та 3% річних, відтак просив стягнути з приватного підприємства "Кряж" 625158 грн. 97 коп. основного боргу, 5559 грн. 70 коп. пені, 4727 грн. 22 коп. 3% річних.

Натомість, представник відповідача в судове засідання не з'явився, розрахунку згідно предмету позовних вимог, як стверджує в своїх поясненнях представник позивача, не провів, клопотання (заяви) щодо відкладення розгляду справи на іншу дату не надав. Відтак, враховуючи зазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації наданого відповідачу права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.05.2012р. між приватним підприємством "Кряж" (замовник) та приватним підприємством «Поділля-Енергомонтаж» (підрядник) укладено договір підряду №31/05 на виконання електромонтажних робіт на будівництві комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в смт. Вендичани, Могилів-Подільського району, Вінницької області (а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується виконати електромонтажні роботи по станції пожежегасіння та монтаж кришок кабельних лотків на будівництві комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в смт. Вендичани, Могилів-Подільського району, Вінницької області, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінченні роботи по об'єкту та оплатити їх відповідно до умов Договору.

Згідно із п. 2.1 Договору загальна вартість робіт визначена в кошторисі та договірній ціні, що є невід'ємними частинами Договору, становить 208146 грн. 24 коп. Вартість договору є динамічна, тобто може бути змінена в залежності від зміни об'ємів та видів робіт, зміни вартості матеріалів по погодженню із замовником, також в залежності від зміни нормативно-правової бази законодавства.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 Договору сторони погодили, що до початку робіт замовник перераховує підряднику аванс на матеріали в розмірі 150000 грн. Решта коштів перераховується підряднику протягом 5 (п'яти) днів після приймання і підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник зобов'язується прийняти роботу виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянувши її, що оформляється Актом (форма КБ-2в і довідка про вартість виконаних робіт форма 3) протягом 3 днів з моменту одержання повідомлення підрядника. В разі відмови замовника від прийняття робіт причини відмови обов'язково зазначаються в Акті, при цьому підрядник зобов'язаний усунути недоліки у погодженій із замовником строк. Акт прийняття виконаних робіт стає невід"ємною частиною Договору з моменту його підписання.

На виконання взятих на себе зобов'язань по виконанню електромонтажних робіт на будівництві комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в смт. Вендичани, Могилів-Подільського району, Вінницької області позивач виконав, а відповідач прийняв підрядних робіт на суму 175158 грн. 97 коп., що стверджується: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2012р. та актами приймання виконаних підрядних робіт за липень 2012р. на суму 155097 грн. 02 коп. (а.с. 13-23); довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2012р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012р. на суму 12968 грн. 21 коп. (а.с. 24-27); довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2012р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012р. на суму 7093 грн. 74 коп. (а.с. 30-32).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт згідно вищевказаних актів виконав частково, сплативши позивачу в якості передоплати 100000 грн., що стверджується копією банківської виписки, яка знаходяться в матеріалах справи (а.с. 12), відтак у останнього залишилась заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 75158 грн. 97 коп.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем окрім заявленого вище, також в позові пред'явлено до стягнення з відповідача 550000 грн. заборгованості згідно договору генерального підряду №10 від 11.05.2011р., в обґрунтування чого ним надано трьохсторонній договір про відступлення права вимоги (цесії) від 20.07.2012р., укладений з ПП «Хмельницькмонолітбуд» (цедент), ПП «Поділля-Енергомонтаж» (цесіонарій) та ПП «Кряж» (боржник), згідно якого до позивача перейшло право вимоги отримання від відповідача 550000 грн. заборгованості, яка виникла перед цедентом згідно договору генерального підряду №10 від 11.05.2011р. (а.с. 33).

Надаючи оцінку договору про відступлення права вимоги за договором (цесії) від 20.07.2012 р., суд враховує наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст.516 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що правочин про відступлення права вимоги вчинено у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, а боржника належним чином повідомлено про заміну кредитору у зобов'язанні, так як даний договір є трьохстороннім, а він являється третьою стороною (боржник) договору.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу у справі належить право вимоги щодо стягнення заборгованості за договором генерального підряду №10 від 11.05.2011р., оскільки заміна кредитора відбулася з дотриманням визначеної законом процедури.

31.10.2012 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 625158 грн. 97 коп.

Однак відповідач, як стверджує позивач у позові, решти розрахунків за виконанні підрядником роботи так і не здійснив, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 625158 грн. 97 коп. (75158 грн. 97 коп. згідно договору підряду №31/05 від 31.05.2012р. та 550000 грн. згідно договору цесії від 20.07.2012р., відповідно до якого йому належить право вимоги стягнення заборгованості за порушення умов договору генерального підряду №10 від 11.05.2011р.).

В зв'язку з не проведенням розрахунків за виконанні підрядні роботи, позивачем направлялися на адресу відповідача претензії від 22.11.2012р. з вимогою погасити наявну заборгованість перед ПП «Поділля-Енергомонтаж» в розмірі 625158 грн. 97 коп. (а.с. 41-44).

13.02.2013р. на адресу позивача від відповідача надійшов лист-відповідь на претензію від 22.11.2012р., в якому він зазначив, що дана претензія підприємством розглянута та запевнив, що ПП «Кряж» робить все можливе, щоб як найшвидше виконати свої зобов'язання за договорами.

Однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення заборгованості за виконанні роботи відповідачем так і не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ст.886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 625158 грн. 97 коп. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5559 грн. 70 коп. пені за період з 06.09.2012 року по 05.03.2013 року з суми заборгованості 75158 грн. 9 коп. за порушення умов договору підряду №31/05 від 31.05.2012р. та 3% річних в сумі 4727 грн. 22 коп. за період з 03.12.2012 року по 05.03.2013 року. з суми заборгованості 625158 грн. 97 коп. за порушення умов договорів підряду №31/05 від 31.05.2012р. та генерального підряду №10 від 11.05.2011р.

Розглянувши дані вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.1 Договору підряду №31/05 від 31.05.2012р. у разі порушення замовником п. 2.2.2, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки в силу вимог ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, а в даному випадку такого не встановлено, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Водночас умовами договору підряду визначено, що замовник розраховується із підрядником протягом 5 днів після підписання "актів виконаних робіт" (форма КБ-2В, КБ-3). Тобто, з урахуванням того, що акти виконаних робіт підписані 31.07.2012 року та 30.08.2012р., кошти за виконані роботи відповідачем мали бути оплачені не пізніше 05.08.2012р. та 04.09.2012р., а прострочення зобов'язання виникло 06.08.2012р. та 05.09.2012р. відповідно. При цьому, з огляду на викладені вище положення ГК України, пеня за прострочене зобов'язання мала б нараховуватися не більше 6 місяців: з 06.08.2012 року по 01.02.2013 року згідно «актів виконаних робіт» за липень 2012р. та з 05.09.2012р. по 03.03.2013р. згідно «актів виконаних робіт» за серпень 2012р. Натомість, позивачем пеня нараховувалася згідно вказаних актів виконаних робіт за період, який перевищує шість місяців з моменту прострочення виконання зобов"язань (з 06.09.2012р. по 05.03.2013р.), зокрема, що стосується «актів виконаних робіт» за липень 2012р.

Тому суд за допомогою програми "Ліга.Закон" самостійно здійснивши перерахунок пені, застосовуючи періоди нарахування з 06.08.2012р. по 01.02.2013р. та з 05.09.2012р. по 03.03.2013р. окремо щодо кожного акту, встановив наявність у відповідача заборгованість по пені в загальній сумі 5544 грн. 51 коп., розмір якої в сукупності є меншим ніж заявлений позивачем, а тому решта заявленої до стягнення пені в розмірі 15 грн. 19 коп. задоволенню судом не підлягає.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних, суд отримав суму (4778 грн. 61 коп.), яка є дещо більшою ніж та, яка заявлена в позові. Відтак, враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає заявлена позивачем в межах позовних вимог сума 3% річних в розмірі 4727 грн. 22 коп.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, так як спір доведено до суду з вини останнього.

Окрім того, в силу вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 91 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Кряж" (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16-б; м. Вінниця, вул. Максимовича, 4 код ЄДРПОУ 13333298) на користь приватного підприємства "Поділля-Енергомонтаж" (29000, м. Хмельницький, вул. Калнишевського, 2, код ЄДРПОУ 36397833 ) 625158 грн. 97 коп. основного боргу; 5544 грн. 51 коп. пені; 4727 грн. 22 коп. 3% річних та 12708 грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 15 грн. 19 коп. пені відмовити.

Повернути приватному підприємству "Поділля-Енергомонтаж" (29000, м. Хмельницький, вул. Калнишевського, 2, код ЄДРПОУ 36397833 ) з Державного бюджету України 91 грн. 08 коп. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №1 від 07.02.2013 року, про що видати відповідну ухвалу

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2, 3 - відповідачу (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16-б; м. Вінниця, вул. Максимовича, 4)