Рішення № 30392399, 28.03.2013, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 0554/5989/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2013 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі - Коваленко О.Л., Абдуллаєвій О.Ю., Лисенко Л.О.,

за участю позивача, вона ж відповідачка ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача, він же позивач ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, про визнання автомобілю спільним майном подружжя та про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

06.11.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, мотивуючи свої вимоги наступним. З 21 вересня 1994 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, зареєстрованому у відділі РАЦСа м.Шахтарська, актовий запис №431. Від шлюбу спільних дітей не мають. За час перебування у шлюбі ними було набуте майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності: земельна ділянка, загальною площею 0,060 га (кадастровий номер 47), з розташованим на ній садовим будинком, загальною площею 36 кв.м. у садівничому товаристві «Маяк», поле №1, ділянка 56 за адресою Донецька область, Шахтарський район с.Реввін, вартістю 45000 грн.; цегляний гараж №74 в гаражному товаристві «Автомотолюбитель», що розташований у м.Шахтарську Донецької області, вартістю 25000 грн.; легковий автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», червоного кольору, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна F15S3087390К, номер кузову KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області, вартістю 40000 грн. Оскільки угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя не досягнуто, просила поділити майно, що є спільною власністю подружжя, а саме визнати право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 0,060 га (кадастровий номер 47), з розташованим на ній садовим будинком, загальною площею 36 кв.м. у садівничому товаристві «Маяк», поле №1, ділянка 56 за адресою Донецька область, Шахтарський район с.Реввін, вартістю 45000 грн.; цегляний гараж №74 в гаражному товаристві «Автомотолюбитель», що розташований у м.Шахтарську Донецької області, вартістю 25000 грн. Загальна вартість майна складає 70 000 грн. та визнати право власності за нею на легковий автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», червоного кольору, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна F15S3087390К, номер кузову KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області, вартістю 40000 грн.

14.01.2013 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та зазначила, що за час перебування у шлюбі ними було набуте майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності: земельна ділянка, загальною площею 0,060 га (кадастровий номер 47), з розташованим на ній садовим будинком, загальною площею 36 кв.м. у садівничому товаристві «Маяк», поле №1, ділянка 56 за адресою Донецька область, Шахтарський район с.Реввін, вартістю 25000 грн.; цегляний гараж №74 в гаражному товаристві «Автомотолюбитель», що розташований у м.Шахтарську Донецької області, вартістю 25000 грн.; легковий автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», червоного кольору, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна F15S3087390К, номер кузову KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області на ОСОБА_4, вартістю 57000 грн. За час шлюбу з відповідачем спільно нажито майно на суму приблизно 107 000 грн. Оскільки вона та відповідач обидва пенсіонери, інших джерел доходу не мали, заощаджень не мали, гроші для придбання зазначеного вище автомобілю були взяті нею в борг у її сина ОСОБА_2, про що свідчить її розписка від 01.05.2012 року. Вважає легковий автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», червоного кольору, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна F15S3087390К, номер кузову KL1SF69YЕ5B430681 її особистою власністю, який не повинен входити до спільної сумісної власності подружжя. Просила визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку, загальною площею 0,060 га (кадастровий номер 47), з розташованим на ній садовим будинком, загальною площею 36 кв.м. у садівничому товаристві «Маяк», поле №1, ділянка 56 за адресою Донецька область, Шахтарський район с.Реввін, вартістю 25000 грн.; цегляний гараж №74 в гаражному товаристві «Автомотолюбитель», що розташований у м.Шахтарську Донецької області, вартістю 25000 грн. Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя шляхом виділення в натурі відповідачу ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 0,060 га (кадастровий номер 47), з розташованим на ній садовим будинком, загальною площею 36 кв.м. у садівничому товаристві «Маяк», поле №1, ділянка 56 за адресою Донецька область, Шахтарський район с.Реввін, вартістю 25000 грн.; цегляний гараж №74 в гаражному товаристві «Автомотолюбитель», що розташований у м.Шахтарську Донецької області, вартістю 25000 грн. Визнати право особистої власності за нею на легковий автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», червоного кольору, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна F15S3087390К, номер кузову KL1SF69YЕ5B430681, який зареєстрований на ОСОБА_4

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, про визнання автомобілю спільним майном подружжя та про поділ спільного майна подружжя, вказуючи, що 21 вересня 1994 року між ним та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) Т.М. був укладений шлюб, зареєстрований у відділі РАЦС міста Шахтарська Донецької області, актовий запис №431. В період шлюбу, в період спільного проживання і ведення спільного господарства, за спільні грошові кошти, нажиті ними під час зареєстрованого шлюбу (обидва вони працювали та отримували пенсію, довгий час накопичували грошові кошти для придбання автомобіля) вони з відповідачкою набули в травні місяці 2012 року у власність рухоме майно автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов KL1SF69YE5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1. Він та ОСОБА_1 не укладали 01 травня 2012 року ні усного, ні письмового договору позики на суму 215000 тис. російських рублів з ОСОБА_2 для придбання вищевказаного автомобілю, цих грошей вони не отримували, тому він не визнає суму 215000 тис. російських рублів боргом подружжя перед ОСОБА_2 Про так званий «особистий борг» ОСОБА_1 він дізнався лише 09 січня 2013 року, коли вона про цей борг заявила в суді та додала до справи 09.01.2013 року боргову розписку написану нею особисто. Письмової згоди на укладання ОСОБА_1 01 травня 2012 року договору позики на суму 215 000 тис. російських рублів з ОСОБА_2 для придбання вищевказаного автомобілю він не давав. Письмова розписка ОСОБА_1 про позику 215000 тис. російських рублів у ОСОБА_2 є фіктивною, яку він розцінює як засіб недобросовісної процесуальної боротьби. Боргова розписка є способом вивести майно з розділу між колишнім подружжям. Про фіктивний характер позики боргової розписки можуть свідчити сукупність наступних фактів-доказів, які свідчать про незаключення договору позики і відсутність боргу: родинні відносини між сторонами позикодавець син, позичальник мати, на 01 травня 2012 року позикодавець ОСОБА_2 перебував у Москві і не знаходився в Україні, на 01 травня 2012 року позичальник ОСОБА_1 знаходилась в м.Шахтарську (на Україні) і не виїзджала до Москви, на 01 травня 2012 року ОСОБА_2 не ввозив на Україну валюту (російські рублі в сумі 215 тис.), майновий стан позикодавця ОСОБА_2 дохід у період передбачуваного надання позики був дуже малий, тому можливості дачі грошей у борг не мав, нееквівалентність суми грошових коштів, отриманих за позикою та використаних позичальником,уразливість самого боргового документа - розписки з точки зору реквізитів і форми: в розписці не викладені повні данні позичальника та позикодавця, в тому числі місце проживання сторін, паспортні дані позикодавця та ідентифікаційні номери, не встановлена конкретна дата повернення боргу, відсутній підпис позикодавця як сторони, під час складання розписки про надання позики передачі грошей були відсутні свідки, які б підтвердили, що насправді 01 травня 2012 року були одержані ОСОБА_1 від позикодавця гроші в сумі 215000 тис. російських рублів, в борговій розписці відсутні анкетні та паспортні дані свідків у тексті розписки. Гроші за придбаний транспортний засіб «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, з номерним знаком АН2286АО, який належав продавцю ОСОБА_6 він особисто передав через посередника ОСОБА_7, про що свідчить розписка на його ім.»я від 04 травня 2012 року. 04 травня 2012 року посередник ОСОБА_7 передав йому транспортний засіб «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, з номерним знаком АН2286АО, договір доручення на його ім.»я та ім»я ОСОБА_2 на право розпорядження вказаним автомобілем, технічний паспорт, ключі від автомобілю. З 04 травня 2012 року по 06 липня 2012 року на підставі договору доручення він розпоряджався вказаним автомобілем: поставив його на тимчасовий облік в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області. 06 липня 2012 року ОСОБА_2 за Договором комісії, за дорученням власника ОСОБА_6 на підставі довіреності ВРП 916440 від 07.03.2012 року уклав з ним договір купівлі-продажу №65, який став підставою для реєстрації транспортного засобу «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, з номерним знаком АН2286АО в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області і одержання ним на своє ім.»я 07.07.2012 року свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1. Оскільки вищевказаний транспортний засіб придбано в період шлюбу, в період спільного проживання і ведення спільного господарства, за спільні грошові кошти, тому він є сумісною власністю подружжя. Зазначене майно ОСОБА_1 не погоджується поділити в добровільному порядку. Він визнає за ОСОБА_1 право на 1/2 частку в спільному майні подружжя автомобілі марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, реєстраційний номер АН 7873НХ. Але спірний автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є річчю неподільною розділити його в натурі неможливо. Просив присудити йому автомобіль с підстави того, що він з 28.06.1985 року має посвідчення водія, тобто 27 років керує транспортними засобами, відповідачка не має посвідчення водія, з моменту придбання автомобіля він здійснює його технічний догляд, автомобіль потрібен йому для роботи. Позивачка ОСОБА_1 вказала вартість автомобіля 40 000 грн., і він згоден з тим, що вартість автомобіля станом на теперішній час складає 40 000 грн. Просив визнати договір позики від 01 травня 2012 року укладений між позикодавцем ОСОБА_2 і позичальником ОСОБА_1 недійсним, як укладений фіктивно. Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнавши частки подружжя у спільному майні рівними- по 1/2 частки за кожним. Виділити в натурі ОСОБА_4 в рахунок поділу майна автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1, дійсна вартість якого на час розгляду справи складає 40 000 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй 1/2 частки у спільному майні подружжя у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., припинив право ОСОБА_1 на 1/2 частку у спільному майні на автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь сплачений ним судовий збір.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, а з зустрічним позовом не погодилась, просила відмовити в його задоволенні. Пояснила, що з вересня 1994 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_4, 21.12.2012 року шлюб було розірвано через суд за її позовом. Сімейно-шлюбні відносини вони припинили в вересні 2012 року і в кінці вересня 2012 року ОСОБА_4 пішов з сім»ї та забрав свої речі, автомобіль та ключі від гаража. Спільним майном вважає гараж, земельну ділянку з садовим будинком та квартиру, де йому належить 1/3 частина. 215 тис. російських рублів вона взяла у сина ОСОБА_2 ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями і вони з сином вирішили придбати автомобіль, щоб він кинув пити. Син в січні 2012 року був на новий рік і вони про це домовились, а коли син поїхав ОСОБА_4 шукав автомобіль по компютеру, потім йому хтось сказав, що ОСОБА_7 продає автомобіль і сусід Журенко відвіз їх в Орловку дивитись автомобіль. 30.04.2012 року ОСОБА_2 особисто привіз з Москви гроші та передав їй, а 01 травня 2012 року вона написала йому розписку та віддала. 02.05.2012 року подзвонили ОСОБА_7 та повідомили, що гроші є, але в російських рублях. ОСОБА_7 сказав, що 57 тис. грн.. візьме гривнями. 03.05.2012 року вона з ОСОБА_4 зайшли в банк «ВТБ» та обміняли 50 тис. російських рублів, а решту обміняли в обмінному пункті на ринку. 04.05.2012 року подзвонив ОСОБА_7 і сказав, що їде з м.Донецька та оформив довіреність на ОСОБА_2 і ОСОБА_4, після чого вони зустрілися у дворі будинку 6 МКР-7 м.Шахтарська. Попереду в машині сидів ОСОБА_7 за кермом і рядом його дружина, вона і ОСОБА_4 сіли на задні сидіння і вона передала гроші ОСОБА_7 та попросила написати розписку. Розписку він написав на ОСОБА_4, передав довіреність і вони пішли. Вважає, що автомобіль придбано на кошти сина і вона повинна віддати сину 57 тис. грн. Гараж вони придбали разом з ОСОБА_4 за спільні кошти у ОСОБА_8 за 25 тис. грн.. під час шлюбу. Гараж був вже построєний, земельну ділянку по цьому гаражу не виділяли. Земельниа ділянка та садовий будинок вони придбали приблизно в 1997 році та заплатили за нього одну тисячу доларів. Підтвердила, що автомобіль придбано в період шлюбу. Гараж не внесено до реєстру як нерухоме майно, вважає вартість гаража 25 тис. грн., але ця сума нічим не підтверджена, гараж оформлений на ОСОБА_4 Просила залишити за ОСОБА_4 гараж, земельну ділянку з садовим будинком, а автомобіль присудити їй. Не просила стягувати з ОСОБА_4 компенсацію за 1/2 частину за гараж та земельну ділянку з садовим будинком,та не може підтвердити вартість майна земельної ділянки та садового будинку на сьогоднішній день. Також вона не ставить питання про визнання права власності за нею на 1/2 частки гаражу, садового будинку та земельної ділянки. Також пояснила, що син працював у Росії в м.Москві на заробітках кожні три місяці по міграційній карті, постійного місця роботи не мав, працював не офіційно, трудових договорів не мав. Син передав їй 215 тис. російських рублів один на один, ОСОБА_4 при передачі грошей не був присутній. Гроші вона отримала, перерахувала і 01.05.2012 року написала розписку і віддала сину. Гроші вона брала в борг на покупку автомобілю. Розуміла, що автомобіль було придбано для сім»ї та гроші під зобов»язання сім»ї. Факт передачі грошей від сина ніхто підтвердити не може. Гроші 57 тис. грн. вона передала ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_4 та попросила написати розписку, але він написав розписку чомусь на ОСОБА_4, потім передав ключі та документи на автомобіль. З 12 травня 2012 року по 06 липня 2012 року автомобілем розпоряджався ОСОБА_4 Син сказав, щоб ОСОБА_4 оформлював автомобіль на себе. Вона також вважала, що чоловік та дружина це одна сім»я, були довірливі відносини. 06.07.2012 року син виконуючи доручення ОСОБА_6 уклав договір №6765 продав цей автомобіль ОСОБА_4 по оцінкі 31 тис. 41 грн. 15 коп. Від призначення експертизи для визначення вартості автомобіля відмовилася. Вважає, що борг за автомобіль повинен віддавати ОСОБА_4, оскільки він забрав автомобіль. ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 боргових зобов»язань не брав, розписок не писав. 57 тис. грн.. це не побутова угода, це завелика сума для неї. Також пояснила, що посвідчення водія вона не має, на курсах водіїв не навчається, автомобіль їй не потрібен, сплатити половину вартості автомобіля ОСОБА_4 вона не може.

Представник ОСОБА_1та ОСОБА_2 ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив їх задовольнити, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 просив відмовити та пояснив, що на 05.11.2012 року оригіналу розписки не було, так як вона була в Москві у ОСОБА_2, при передачі грошей він особисто присутній не був, про це йому стало відомо зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Офіційного нічим не підтверджено факт роботи ОСОБА_2 на території Російської Федерації. Доказів того, що 13500 грн. отримані від обміну вкладені в придбання автомобілю надати не може. Просив визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку, садовий будинок та гараж в гаражному товаристві. Розділити майно виділивши ОСОБА_4 земельну ділянку з садовим будинком вартістю 25 000 грн. та гараж вартістю 25 000 грн. без компенсації ОСОБА_1 Визнати особистою власністю ОСОБА_1 автомобіль «CHEVROLET» та стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на користь ОСОБА_1 Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав та пояснив, що 30.04.2012 року він привіз гроші 215 тис. російських рублів та віддав їх матері, мати написала розписку. Які були у них заощадження не знає. До матері приїзджав в гості 3-4 рази на рік. Коли вони знайшли машину, гроші хотів просто так дати. ОСОБА_4 дзвонив по телефону та просив гроші зайняти на автомобіль, мати не просила зайняти гроші, навпаки казала, що ОСОБА_4 не потрібна машина. До 01.05.2012 року він не укладав договір займу, йому мати сама дала розписку. Він дав гроші родині, а не особисто ОСОБА_4 та не вимагав від матері та ОСОБА_4 написати розписку. Гроші віддав особисто матері 01.05.2012 року в сумі 215 тис. російських рублів. При передачі грошей ОСОБА_4 був дома, але може і не бачив як він передавав гроші матері. Вважав, що не має різниці кому віддавати гроші. Гроші обмінювали без нього. Йому не відомо на яких умовах та як купували автомобіль, так як не йому його купували. Йому було відомо, що на нього також була довіреність. 06.07.2012 року він підписував договір комісії, сам оцінював автомобіль, вартість автомобіля на час оцінки не оспорював, документи підписував і наступного дня поїхали в ВРЕР та оформили документи. ОСОБА_4 гроші у нього не брав, розписку не писав. Також пояснив, що не вважає, що мати повинна віддавати борг по розписці.

Представник відповідача, він же позивач ОСОБА_4 ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково, в частині, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, але не згодна виділити його ОСОБА_1, в частині земельної ділянки та садового будинку згодна в частині, що це спільна сумісна власність, так як придбано в період шлюбу, але не згодна з його вартістю, також не визнає позов в тому, що гараж спільна власність, оскільки немає ніяких правовстановлюючих документів на нього, тому він підлягає виключенню з розподілу. До того ж уточнені позовні вимоги суперечать первісним вимогам. Не визнає позов в частині, що автомобіль належить особисто ОСОБА_1, не визнає розподіл гаража, так як не надано документів про виділ землі під будівництво, підлягає виключенню. Що стосується земельної ділянки та садового будинку вони придбані в період шлюбу, але не зрозумілі вимоги ОСОБА_1, так як вона не ставить питання про визнання права власності по 1/2. Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 вона їх підтримала та просила розділити автомобіль як спільну сумісну власність подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_4 вартість 1\2 частини автомобіля, з визначеною ОСОБА_1 вартістю автомобіля 40 000 грн. згодна, половина цієї суми внесена на депозит суду. Просила визнати договір займу фіктивним. ОСОБА_4 ніяких боргових зобов»язань перед ОСОБА_2 не брав. При передачі грошей не був присутній, розписок не писав. Розписка, яку написала ОСОБА_1 має всі ознаки фіктивності, як засіб не добросовісної процесуальної боротьби, не вказана конкретна дата повернення коштів. Ця розписка писалась перед судовим засіданням, щоб підтвердити наявність боргу, про цю розписку ОСОБА_4 дізнався 09.01.2013 року. Грошові кошти на автомобіль подружжя відкладало тривалий час з пенсії та заробітної плати.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом оглядали автомобіль і при передачі грошей також були разом. Також вони запитували, чи можна частину грошей віддати в рублях на що він сказав, що не можна, тільки в гривнях. В дворі будинку №6 МКР-7 м.Шахтарська відбулася передача грошей та машини. ОСОБА_1 дістала гроші з сумочки, а він написав розписку на ОСОБА_4, кого сказали того і вказав в розписці. Автомобіль сказали купують для своєї сім»ї, вони обидва ОСОБА_4 та ОСОБА_1 оглядали автомобіль, ціна оговорювалася з обома. В довіреність не пам»ятає записував одного чи двох, ОСОБА_4 точно записував. Ключи від автомобіля передав ОСОБА_4, а техпаспорт та всі документи не пам»ятає кому передав. Акт прийому-передачі автомобіля не складали. Він написав розписку, що отримав за автомобіль 57 тис. грн. в повному обсязі, претензій не має. 57 тис. грн. це договірна продажна ціна, цю суму ОСОБА_1 та ОСОБА_4 узгоджували. Коли отримав гроші їх походженням не цікавився. Розраховувались з ним в гривнях. При написанні розписки ОСОБА_1 не говорила, що автомобіль вона купує для себе і щоб розписку написав на її ім.»я не казала. Він зрозумів так, що це їх спільні кошти та ще допомагав син з Росії. На яких умовах та в якій сумі допомагав син ОСОБА_1 не казала.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що передача грошей за автомобіль відбувалась в дворі будинку №6 МКР-7 м.Шахтарська, вона сиділа на передньому сидінні разом з чоловіком, ОСОБА_1 віддала гроші її чоловіку та попросила, щоб він написав розписку. Чоловік розповідав їй, що сім»я ОСОБА_1 приїзджали дивитися машину та дали завдаток, після чого вони поїхали писати довіреність на них. В машині сума не оговорювалась, про суму домовились раніше. Вони дивились та розраховувались за автомобіль разом, ОСОБА_1 не казала, що купує автомобіль особисто для себе. Також пояснила, що вона не знає для кого вони купували машину та де взяли гроші на купівлю автомобілю. В її присутності чоловік перерахував гроші, було 57 тис. грн.. Автомобіль чоловік передав, вони встали та вийшли з машини, залишили автомобіль, а ОСОБА_1 залишились сидіти в машині.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 1994 року згідно свідоцтву про укладення шлюбу І-НО №298552, актовий запис №431 зареєстрованому відділом РАГСа м.Шахтарська Донецької області.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 17.05.1996 року ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 0,060 га, розташований на землях виконкому Садівської селищної ради народних депутатів та садовий будинок, площею 36 кв.м., що знаходиться в с.Реввін поле №1, ділянка №56 товариства «Маяк», згідно відмітки Бюро технічної інвентаризації ділянка №56 в полі №1 с.Реввін товариства «Маяк» зареєстрована на праві особистої власності за ОСОБА_4 в реєстровій книзі під №47.

Згідно договору №3/85 від 04.04.2000 року про спільну діяльність, правління Шахтарського районного гаражного товариства «Автомотолюбитель» та ОСОБА_4 уклали договір на підставі якого товариство виділяє члену товариства ОСОБА_4 в постійне користування земельну ділянку площею 35 кв.м. для будівництва гаража. Згідно п.2.4 вказаного договору член товариства зобов»язаний на протязі двох років з дня надання земельної ділянки збудувати гараж індивідуальним способом та ввести його в експлуатацію. Проте дані вимоги договору не виконані, гараж в експлуатацію не введений, право власності належним чином не зареєстровано, правовстановлюючі документи на гараж відсутні.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов КL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_4.

Згідно посвідченню водія серії ЯНА №081936 від 16.04.1997 року ОСОБА_4 з 28.06.1985 року має право керування транспортними засобами категорії В,С,Е.

Відповідно до розписки від 04.05.2012 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_4 оплату за автомобіль CHEVROLET AVEO 57 000 грн., оплата проведена в повному обсязі, претензій не має.

Відповідно до розписки від 01.05.2012 року ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_2 215 000 тис. рублів для купівлі автомобіля, зобов»язується повернути цю суму 215 000 тис. російських рублів на протязі 5 років.

Відповідно до квитанції Приватбанку 14722.350.1 від 25.12.2012 року ОСОБА_4 вніс на депозитний рахунок суду 20 000 грн. по справі про поділ автомобіля.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в м.Шахтарську та Шахтарському районі від 30.01.2013 року за № 280 ОСОБА_1 отримала пенсію за період з липня 2008 року по липень 2012 року в розмірі 51182,52 грн.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в м.Шахтарську та Шахтарському районі від 30.01.2013 року за № 273 ОСОБА_4 отримав пенсію за період з березня 2011 року по липень 2012 року в розмірі 33629,76 грн.

Згідно довідки ТДВ «Орендне підприємство «Шахтоуправління Благовіщенське» від 04.02.2013 року за №01-02/227 ОСОБА_4 дійсно працював на підприємстві електрослюсарем підземним з травня 2008 року по вересень 2011 року включно та отримав за вказаний період заробітну плату в сумі 71800,27 грн.

Відповідно до квитанції №57899 про здійснення валютно-обмінної операції від 03 травня 2012 року ОСОБА_1 обміняла 50 000 російських рублів на 13500 грн.

Згідно довідки-рахунку серії ДП1 №177493 від 06.07.2012 року за ОСОБА_4 було зареєстровано автомобіль CHEVROLET AVEO.

Згідно звіту №Ш-7 про оцінку транспортного засобу від 06.07.2012 року ринкова вартість автомобіля CHEVROLET AVEO на дату оцінки становить 31041,15 грн.

Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.65 Сімейного Кодексу України при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Тобто укладаючи договір позики, який виходить за межі дрібного побутового ОСОБА_1 діяла без згоди ОСОБА_4, а тому він має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 він вважає, що мати йому нічого не винна.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Частиною 5 ст.203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, не відповідає вимогам, які встановлені ст..202,203 ЦК України, тому є недійсним.

Частиною 1 статті 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином.

Відповідно до ст..355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно ст.71 Сімейного Кодексу України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно ст.ст.367,370 ЦК України майно, що є у спільній власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст..ст.69-72 Сімейного Кодексу та ст..372 ЦК України.

Відповідно до ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо річ є неподільною. Суд постановляє рішення про припинення права власності особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст..372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними або у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України та ч.1 ст.70 СК України частки подружжя у спільному майні є рівними.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст..372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Оскільки з вказаною ОСОБА_1 оцінкою автомобіля 40 000 грн. ОСОБА_4 погодився, а від проведення експертизи, щодо визначення дійсної вартості автомобіля на день розгляду справи ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 відмовились, суд вважає дійсною вартість автомобіля 40 000 грн.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час його придбання.

Судом встановлено, що сторони під час спільного ведення господарства отримували пенсії, ОСОБА_4 працював на підприємстві вугільної промисловості та отримував заробітну плату, що означає, що сторони мали кошти для придбання автомобіля.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частина 2 статті 60 ЦПК Украині передбачає, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Частина 4 статті 60 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна підлягають задоволенню частково в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки, загальною площею 0,060 га (кадастровий номер 47) з розташованим на ній садовим будинком, загальною площею 36 кв.м. у садівничому товаристві «Маяк», поле №1, ділянка 56 за адресою: Донецька область, Шахтарський район с.Реввін та залишити в спільному користуванні, так як представник ОСОБА_4 заперечував проти виділу цього майна йому особисто..

Що стосується вимоги про визнання права особистої власності заСолдатенковою Т.М. на легковий автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», червоного кольору, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна F15S3087390К, номер кузову KL1SF69YЕ5B430681, який зареєстрований на ОСОБА_4 в цій частині в задоволені позову слід відмовити, оскільки ці вимоги не грунтуються на законі та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

З огляду на положення статей 182, 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (зокрема гаражі) виникає після завершення будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та з моменту державної реєстрації права на нерухомість. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, але такої вимоги ОСОБА_1 заявлено не було, не надано правовстановлюючих документів на гараж, в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Суд вважає доведеним недійсність договору позики від 01.05.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як укладений фіктивно, а тому позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним підлягають задоволеню.

Щодо вимог про визнання спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 автомобілю марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрованого в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визначення частки подружжя у спільному майні рівними- по 1/2 частки за кожним підлягають задоволенню.

Суд вважає доведеним, що автомобіль «CHEVROLET AVEO» було придбано за час спільного проживання, а тому він належить їм на праві спільної сумісної власності, відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.4,5 ст.71 СК щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Тому суд вважає за можливе вимоги щодо виділу в натурі ОСОБА_4 в рахунок поділу майна автомобілю марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрованого в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 40000(сорок тисяч) грн. та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй 1/2 частки у спільному майні подружжя у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., припинив право ОСОБА_1 на 1/2 частку у спільному майні на автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шасі Y6DSF69YE5B430681, кузов KL1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1 підлягають задоволенню, оскільки автомобіль є річчю неподільною і ОСОБА_4 внесена відповідна грошова сума на депозитний рахунок суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 202,203,234,355,365,1046,1051 ЦК України, ст.ст.60,61,69-72 СК України, ст..29 КпШС УРСР, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст.60,88, 208,212-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку, загальною площею 0,060 га (кадастровий номер 47) з розташованим на ній садовим будинком, загальною площею 36 кв.м. у садівничому товаристві «Маяк», поле №1, ділянка 56 за адресою: Донецька область, Шахтарський район с.Реввін та залишити в спільному користуванні.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, про визнання автомобілю спільним майном подружжя та про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати договір позики від 01 травня 2012 року укладений між позикодавцем ОСОБА_2 і позичальником ОСОБА_1 недійсним, як укладений фіктивно.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шассі Y6DSF69YE5B430681, кузов RK1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнавши частки подружжя у спільному майні рівними- по 1/2 частки за кожним.

Виділити в натурі ОСОБА_4 в рахунок поділу майна автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шассі Y6DSF69YE5B430681, кузов RK1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 40000(сорок тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй 1/2 частки у спільному майні подружжя у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., припинив право ОСОБА_1 на 1/2 частку у спільному майні на автомобіль марки «CHEVROLET», моделі AVEO SF69Y, 2005 року випуску, шассі Y6DSF69YE5B430681, кузов RK1SF69YЕ5B430681, зареєстрований в ВРЕР міста Шахтарська при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 07.07.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 887676, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Ф. Карабаза