Рішення № 30391354, 03.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2013 р. Справа № 911/518/13-г

За позовом ТОВ «Кушнер», в особі Філії «Кушнер-Оболонь 2» ТОВ «Кушнер»,

м. Біла Церква

до ФОП ОСОБА_1, м. Біла Церква

м. Біла Церква

про стягнення 20 947 грн. 70 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

позивач - Шкріба Р.М. - дов. № 11

від 28.11.2012 р.

Представники:

відповідач - ОСОБА_3, дов.

від 17.01.2013 р.

оголошувалась перерва

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20 947 грн. 70 коп. заборгованості, з яких: 13 169 грн. 55 коп. - сума основного боргу, 5 680 грн. 00 коп. - сума боргу за неповернуту зворотну тару по договору поставки продукції № 6025 від 22.03.2011 р., 1 155 грн. 66 коп. - пеня, 942 грн. 48 коп. - 5% штраф.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 3 185 грн. 72 коп., в решті просить відмовити, оскільки накладні підписані невідомою особою, та відсутня печатка на них, а щодо повернення тари, то ним повернуто позивачу 1 шт. кега на 30 літрів та балон - 10 кг., що підтверджується прибутковою накладною № ПтВ-Ф1040 від 23.08.2012 р. та накладною ПФТ-Ф1534 від 19.02.2013 р.

Ухвалою суду від 27.03.2013 р. було зобов'язано сторін скласти акт взаємозвірки розрахунків, який подати в судове засідання.

На виконання вимог суду сторонами подано акт взаємозвірки розрахунків ( 01.03.2011 р.- 15.03.2013 р.) із якого вбачається, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 13 169 грн. 55 коп., а відповідач має заборгованість перед позивачем тільки в сумі 3 185 грн. 72 коп., даний акт підписано сторонами та скріплено печатками. Таким чином відповідач визнає суму боргу в розмірі 3 185 грн. 72 коп.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням відзиву) 13 169 грн. 55 коп. - основного боргу, 2 400 грн. заборгованість за неповернуту тару (2 кеги по 30 літрів), пеня за продукцію в розмірі 833 грн. 47 коп., пеня за неповернуті кеги в сумі 182 грн. 27 коп. відповідно до п. 6 розділу II договору, та штраф в розмірі 5% за продукцію в сумі 658 грн. 48 коп., та 120 грн. - за неповернуту тару - всього - 17 363 грн. 77 коп.

Також позивачем подано клопотання про залучення додаткових доказів у справі, а саме письмові пояснення водіїв автомобілів, що доставляли продукцію відповідачу згідно товарно-транспортних накладних № ВН-Ф 20913, № ВН-Ф 20963, № ВН-Ф 22291, № ВН-Ф 22292, № ВН-Ф 22293.

Відповідач заперечує просить суд не брати до уваги письмові пояснення водіїв, оскільки останні працюють у позивача, є зацікавленими особами, надав до суду також копії інших товарно-транспортних накладних, на яких є підпис та печатка відповідача. В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.03.2013 р. по 03.04.2013 р. для підготовки повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено таке:

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки продукції № 6025 від 22.03.2011 р. згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити продукцію відповідачу, а останній зобов'язується своєчасно прийняти продукцію, сплатити її вартість, та повернути зворотну тару в строк та на умовах передбачених даним договором.

Позивачем в період з 12.06.2012 р. по 19.06.2012 р. по накладним № ВН-Ф20913, № ВН-Ф20963,№ ВН-Ф21206, № ВН-Ф22291, № ВН-Ф22292, № ВН-Ф22293 було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 14 021 грн. 55 коп. Відповідач за поставлену продукцію частково розрахувався, а саме сплатив 300 грн. по чеку № 134770 від 19.06.2012 р. та повернув продукцію на суму 552 грн. згідно накладної № ПтВ-Ф1040 від 23.08.2012 р., таким чином борг на день розгляду справи складає 13 169 грн. 55 коп.

Як зазначалось вище відповідачем під час розгляду справи було повернуто позивачу 1 шт. кеги на 30 літрів та 1 балон на 10 кг., що підтверджується і самим позивачем, але за відповідачем рахується неповернута тара в сумі 2 400 грн. (2 кеги по 30 літрів 2х1200) яку також просить стягнути позивач.

Крім суми боргу позивачем заявлено вимоги щодо стягнення пені та штрафу на підставі п. 1 розділу VI договору, та п. 6 розділу II договору.

Пунктом 5 розділу I договору передбачено, що при доставці продукції покупець (відповідач) приймає фактичну її кількість від водія-експедитора , який здійснює її поставку, ставить круглу печатку або штамп на накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, підпис та прізвище відповідальної сторони своєї організації та пише на ній назву організації (право підпису накладних з боку Покупця мають тільки особи, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток №1)). У випадку невиконання даного пункту договору, продукція буде вважатися прийнятою відповідними матеріально-відповідальними особами, а супровідні документи завірені відповідними печатками та штампами, при цьому Покупець несе всі можливі ризики, пов'язані з прийманням продукції не матеріально - відповідальними особами самостійно.

Як встановлено в судовому засіданні Додаток №1 до договору відповідачем не було подано. Однак із пояснень водіїв, вбачається що ними було доставлено продукцію відповідачу, а на товарно-транспортних накладних є підписи, тому суд вважає, що факт поставки позивачем продукції підтверджується, а заперечення відповідача судом до уваги не приймається. Крім того, з поданих сторонами для огляду оригіналів накладних за весь час поставки продукції також вбачається що не на всіх товарно-транспортних накладних є підпис відповідача який скріплено печатками, тому суд вважає що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу за продукцію та зворотну тару підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем пені та штрафу то суд зазначає наступне:

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором ( ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'зань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 27.04.2012 р.).

За таких обставин, судом здійснено розрахунок пені та штрафу, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» в особі Філії «Кушнер-Оболонь-2» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. 1-ша Радгоспна, 5, код ЄДРПОУ - 33945736) - 13 169 грн. 55 коп. основного боргу, 2 400 грн. - борг за неповернуту зворотну тару, пеня в розмірі 833 грн. 47 коп. за продукцію, пеня за неповернуту зворотну тару в розмірі 151 грн. 90 коп., 120 грн. штраф за неповернуту тару, 658 грн. 48 коп. - штраф за неповернуту продукцію, 1 383 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог провадження припинити.

Суддя Мальована Л.Я.