Рішення № 30391303, 26.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1578/13 26.03.13р.За позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

про стягнення 28 257,94 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Чеботарьова І.Г.

від відповідача Ступак Т.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про стягнення 28 257,94 грн. за несвоєчасне виконання умов Договору № і-19/01-19 від 31.01.2011р., а саме: 11 106,15 грн. - інфляційних, 2 784,47 грн. - 3% річних та 14 367,32 грн. - пені.

Ухвалою від 29.01.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 19.02.2013р. подано документи на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2013р. про порушення провадження у справі.

Від відповідача 19.02.2013р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.

В судових засіданнях 19.02.2013р. та 12.03.2013р. судом оголошувались перерви, та наступне судове засідання було призначено на 26.03.2013р.

Представники позивача в судових засідання підтримували заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові; представники відповідача проти задоволення позову заперечувати, з підстав, наведених у залученому до матеріалів справи відзиві.

В судовому засіданні 26.03.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (Відповідач, Покупець) був укладений договір № і-19/01-19 купівлі-продажу природного газу (Договір).

Як вбачається з залучених до матеріалів справи Актів приймання-передачі природного газу за період січень 2011 р. - лютий 2012р., за Договором Позивач передав у власність Відповідачу природний газ в кількості 558,846 тис.куб.м. на загальну суму 1 953 676,64грн., яка розрахована у відповідності до ціни природного газу згідно з додатковими угодами №№ 1-7 до Договору.

Додатковою угодою № 8 до Договору від 31 січня 2012 року продовжено строк дії Договору до 29 лютого 2012 року.

Відповідачем не ставиться під сумнів вищенаведені обсяг та вартість поставленого природного газу, матеріалами справи та наданими сторонами поясненнями також підтверджується, що на момент звернення з даним позовом до суду, заборгованість Відповідача за основним зобов'язанням по Договору відсутня.

Предметом спору по даній справі є питання своєчасності внесення Відповідачем оплат Позивачу за поставлений по Договору природний газ за період січень 2011 р. - лютий 2012р.

Так, відповідно до п. 3.5. Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячно актами приймання-передачі газу, які підписуються Продавцем та Покупцем. Не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи, та зокрема - Реєстром прийнятих платежів та Реєстром операцій Позивача підтверджується, що Відповідач своє грошове зобов'язання за Договором за отриманий з січня 2011 року по лютий 2012 року природний газ виконував після 14 числа місяця, наступного за звітним по кожному періоду, чим порушував п. 6.1. Договору.

Відповідач вважає, що відсутня його вина у затримці оплат, а отже грошове зобов'язання ним не порушувалось, оскільки підписання вищевказаних та залучених до справи Актів приймання-передачі газу по Договору постійно затримував Позивач, та повертав їх Відповідачу пізніше, через що Відповідач не мав підстав та можливості для остаточного розрахунку за використаний газ, а отже відсутня його вина в тому, що він оплачував отриманий газ пізніше за встановлену п. 6.1. Договору дату.

Проте ці заперечення Відповідача судом відхиляються, оскільки з залучених до матеріалів справи підписаних сторонами Актів приймання-передачі природного газу за період січень 2011 р. - лютий 2012р., не вбачається, що Відповідачу вони надавалися пізніше за встановлений Договором термін або з затримкою (відповідні відмітки про це на актах відсутні, а самі акти складені останнім числом кожного періоду (місяця) у відповідності до умом Договору); при цьому судом відхиляються посилання Відповідача на надані ним як докази затримки його листи № 1899/19-2 від 26.07.2011року, № 3072/19 від 01.12.2011 року та № 484/19-2 від 23.02.2012 року, оскілки дані листи є односторонніми, а викладені в них обставини Позивачем не визнаються.

Інших доказів, що підписання вищевказаних та залучених до справи Актів приймання-передачі газу по Договору затримував Позивач та повертав їх Відповідачу пізніше, Відповідачем суду не надано.

Також судом відхиляється заперечення Відповідача, що причиною несвоєчасних розрахунків з Позивачем є наявність у нього заборгованостей перед Відповідачем по іншим договорам, та проведення в зв'язку з цим розрахунків шляхом взаємозаліків на підставі листів: № 799/05 від 28.03.2011року, № 1329/05 від 20.05.2011року, № 1550/05 від 20.06.2011року, № 1872/05 від 20.07.2011року, № 2110/05 від 19.08.2011року, № 773/12 від 14.03.2012року, оскільки умовами Договору такої відкладальної умови для оплати - як наявність будь-яких інших зустрічних заборгованостей по іншим договорам, не передбачено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено вище судом, Відповідач своє грошове зобов'язання перед Позивачем за отриманий з січня 2011 року по лютий 2012 року по Договору природний газ виконував після 14 числа місяця, наступного за звітним по кожному періоду, чим порушував п. 6.1. Договору.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем (доданим до позову), яка становить 14 367,32 грн. та нарахована за наведений в розрахунку період за порушення Відповідачем строків оплати за поставлений по Договору природний газ за січень 2011 р. - лютий 2012р.; розрахунок виконаний на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 7.2., і з врахуванням скороченого строку нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до пункту 10.6. Договору, сторони домовились, що строк позовної давності по цьому Договору та по стягненню неустойки встановлюються тривалістю у три роки.

Вищенаведений пункт Договору відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, і договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З огляду на наведене судом відхиляється викладена у відзиві заява про застосування скороченої позовної давності до вимог про стягнення пені (неустойки).

Згідно зі статтею 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевірив та погоджується з розрахунком інфляційних та 3% річних, наведеним Позивачем (доданим до позову), які відповідно становлять 11 106,15 грн. та 2 784,47 грн. за період з 15.02.2011р. по 27.03.2012р.

При цьому судом відхиляється заперечення Відповідача, що оскільки Позивач не заявляє до стягнення суму основної заборгованості, то не має права заявляти до стягнення інфляційні і 3% річних, оскільки вони входять до складу боргу, та суд зазначає, що ні наведені вище норми ЦК або ГК України, ні інші норми закону не забороняють (відповідачем не наведено протилежного) заявляти до стягнення інфляційні і 3% річних без заявлення до стягнення основного боргу, за порушення грошового зобов'язання, яке існувало раніше, і які нараховані та до часу його належного виконання.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача, оскільки, як встановлено вище судом, Відповідач є винним у виникненні даного спору та станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом сума заявлених позовних вимог сплачена не була.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 4Б; ідентифікаційний код 03346331) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 11 106 (одинадцять тисяч сто шість) грн. 15 коп. - інфляційних, 2 784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 47 коп. - 3% річних, 14 367 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 32 коп. - пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.03.2013р.

Суддя І.О.Домнічева