Рішення № 30391147, 05.12.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0542/1491/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2012 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі :

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Язикової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу « Донецький інститут психології і підприємництва » « Про стягнення компенсації за невикористану відпустку та виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати », -

ВСТАНОВИВ :

05.07.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Пролетарського райсуду м. Донецька з позовом до відповідача ПВНЗ « Донецький інститут психології і підприємництва » « Про стягнення компенсації за невикористану відпустку та виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати », посилаючись на те, що з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року він працював у навчальному закладі відповідача на посаді доцента кафедри « Економіки і менеджменту » за сумісництвом відповідно до наказу виданого відповідачем від 01.02.2011 року за № 15-к та звільнений з займаної посади за власним бажанням наказом виданим відповідачем від 21.06.2011 року за № 57-к. За весь час праці, відповідачем заробітна плата йому виплачувалася з затримками. Крім того, в день звільнення відповідач не сплатив йому всі суми, які належали до сплати у день звільнення, а саме розрахунки із заробітної плати (при звільненні 21.06.2011 року) були проведені 19.09.2011 року, тобто із затримкою більш ніж в три місяці. Також, за час роботи позивача за сумісництвом у відповідача, ним не було використано належні йому дні щорічної відпустки, компенсацію за які відповідно до ст. ст. 83, 116 КЗпП повинно бути нараховано та виплачено йому при звільненні.

За захистом свого порушеного права він неодноразово звертався до відповідача, однак жодних дій щодо усунення порушень чинного законодавства відповідачем не було здійснено посилаючись на відсутність законних підстав для виплати зазначеної компенсації. У зв'язку з цим, з метою встановлення фактів порушень своїх прав він був вимушений звернутись до Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області. За результатами перевірки вищезазначеним державним органом (висновок від 25.10.2011 року за № 05-К-1511/01) встановлено, що відповідачем дійсно порушено вимоги чинного законодавства щодо строків повного розрахунку з ним по заробітній платі, так і по нарахуванню і виплати йому компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки. Не зважаючи на це, відповідач продовжує відмовляти йому у виплаті компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, але вже посилаючись не на відсутність законних підстав для виплати зазначеної компенсації, а на відсутність у відповідача грошових коштів.

При таких обставинах позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову суму у розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати в загальній сумі 35842 гривні 80 копійок, із розрахунку среднього заробітку в розмірі 2108.4 грн. помножених на 17 місяців затримки розрахунку, та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1796 гривен 04 копійки, із розрахунку ділення сумарного заробітку за 5 місяців роботи на відповідну кількість календарних днів, та множення одержаного результату на число календарних днів відпустки.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки він та його родина з неповнолітнім сином були безпідставно позбавлені джерела існування, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя родини та призвело до погіршення стосунків в сім'ї. Він був вимушений неодноразово звертатися до відповідача з проханням виплатити належні йому грошові кошти, у зв'язку з чим, були порушені його права та законні інтереси, а як наслідок порушення сну, психологічного стану та завдало моральних страждань. Тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП позивач вважає про те, що відповідачем йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 2000 гривен, яку він просить також стягнути на його користь з відповідача.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, в письмової заяві просив справу розглянути у його відсутності, свої позовні вимоги просив задовольнити, з підстав на які він посилається в своєї позовної заяві. ( а.с. 68 )

Представник відповідача ПВНЗ « Донецький інститут психології і підприємництва » за довіреністю ОСОБА_2 ( а.с.а.с. 35, 39 ), в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся. ( а.с.а.с. 21, 28, 32, 37, 44, 54 ).

При таких обставинах, суд вважає можливим розглянути справу у відповідності ст. 224 ЦПК України з проведенням заочного розгляду справи у відсутності позивача та представника відповідача.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни мають права на працю, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди.

Згідно із ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачую працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» та ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки

Власник, відповідно до ст.47 КЗпП України, або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 КЗпП Украині при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, органазаціі, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України, у випадку невиплати з вини власника підприємства всіх сум, працівникові повинні виплатити його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено те, що позивач ОСОБА_1 з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року працював у Приватному вищому навчальному закладі « Донецький інститут психології і підприємництва » на посаді доцента кафедри « Економіки і менеджменту » за сумісництвом, про що свідчить копія трудової книжки позивача, копія заяви позивача про прийняття на роботу та копії відповідних наказів відповідача. ( а.с.а.с. 23-25, 52, 53, 54)

З довідки № 125 від 04.12.2012 року наданої ПВНЗ « Донецький інститут психології і підприємництва » вбачається те, що відповідач має заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 з виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку 23 календарні дні за період роботи з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року у загальній сумі 1695 гривень 56 копійок, згідно проведеного розрахунку вказаної компенсації. ( а.с. 62 ).

Вказаний розрахунок суми компенсації за невикористану позивачем ОСОБА_1 щорічну відпустку був перевірений у судовому засіданні, та визнаний судом таким, що відповідає діючому законодавству.

З довідки № 124 від 28.11.2012 року наданої ПВНЗ « Донецький інститут психології і підприємництва » вбачається те, що відповідачем, за період роботи позивача ОСОБА_1, останньому несвоєчасно сплачувалася заробітна плата, а саме : за лютий 2011 року розрахунки із заробітної плати проведені відповідно 22.03.2011 року та 11.05.2011 року; за березень 2011 року - 06.06.2011 року; за квітень 2011 року - 15.09.2011 року; за травень 2011 року - 15.09.2011 року; за червень 2011 року - 15.09.2011 року. ( а.с. 63 ).

З вказаної довідки вбачається те, що відповідачем, при звільнені позивача ОСОБА_1 з займаної посади, біли порушені вимоги ст. 116 КЗпП України, яка регламентує строки остаточного розрахунку з працівником при звільнені.

В судовому засіданні також встановлено те, що позивач ОСОБА_1, з метою встановлення фактів порушень своїх прав з боку відповідача, звертався до Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області, у зв»язку з чим останньою проводилася перевірка додержання вимог чинного законодавства в установі відповідача. За результатами вказаної перевірки, був складений висновок від 25.10.2011 року за № 05-К-1511/01, в якому в становлено те, що відповідачем дійсно порушено вимоги чинного законодавства щодо строків повного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 по заробітній платі, так і по нарахуванню і виплати йому компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, при звільненні останнього з займаної посади. ( а.с.а.с. 14, 64-67 )

Таким чином, саме сума в розмірі 1695 гривень 56 копійок, яка є компенсацією за невикористану позивачем ОСОБА_1 щорічну відпустку, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що до вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати по день фактичного розрахунку, в загальній сумі 35842 гривні 80 копійок, суд вважає про те, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто, при вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно установити : наявність боргу; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства; дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з займаної посади 30 червня 2011 року, однак з вказаним позовом звернулася до суду лише 05 липня 2012 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Таким чином, саме 30.06.2011 року позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення його трудових прав, зокрема про непроведення відповідачем при його звільненні з ним повного розрахунку.

Так як позивач ОСОБА_1 пропустив без поважних причин встановлений КЗпП України строк для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільнення. З заявою про поновлення вказаного строку звернення до суду не звернувся, суд вважає про те, що у вказаній частині в задоволенні позову позивачу необхідно відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди » (з наступними змінами і доповненнями) роз'яснив, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України при наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконне звільнення і т.д. ) яке привело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що, у зв'язку з порушенням трудових прав позивачу ОСОБА_1 були заподіяні моральні страждання, які складаються з того, що у результаті незаконних дій відповідача був порушений нормальний уклад його життя та майбутні життєві плани, на теперішній час він морально подавлений та пригноблений, вказані обставини вимагають від нього значних додаткових зусиль для організації та поновлення звичного для нього та його родини образу життя.

Тому суд дійшов висновку, про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, в розмірі 400 гривен.

Крім цього, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 214 гривен 60 копійок.

На підставі викладеного ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 83, 94, 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 24 Закона України « Про оплату праці », ст. 24 Закону України « Про відпустки », Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 09 « Про практику розгляду судами трудових спорів » ( з наступними змінами і доповненнями ), Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди » ( з наступними змінами і доповненнями ), керуючись ст. ст. керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу « Донецький інститут психології і підприємництва » « Про стягнення компенсації за невикористану відпустку та виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати », - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу « Донецький інститут психології і підприємництва », ідентифікаційний код 21972687, з р\р 2600901517281, МФО 334817, код ЄДРПОУ 21972687 у філії ВАТ « Укрексімбанк » м. Донецьку на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1695 гривен 56 копійок, моральну шкоду в розмірі 400 гривен, а разом в загальній сумі 2095 гривен 56 копійок.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу « Донецький інститут психології і підприємництва », ідентифікаційний код 21972687, з р\р 2600901517281, МФО 334817, код ЄДРПОУ 21972687 у філії ВАТ « Укрексімбанк » м. Донецьку на користь держави судові витрати в розмірі 214 гривен 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, в задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Пролетарським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: І.В. Семіряд