Рішення № 30390975, 03.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.13 р. Справа № 905/1831/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м.Стаханов Луганської області

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк.

Ціна позову 4165,39 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 4165,39 грн. вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон №65767980 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Добропілля Донецької залізниці комерційним актом БМ №732840/251/2 від 04.08.2012. Недостача виникла, у зв’язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2013 та 03.04.2013 не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, документів витребуваних ухвалами суду від 15.03.2013 та 27.03.2013 не надав, тому справу, на підставі ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

04.08.2012, за накладною №49871528, Публічне акціонерне товариство «Авдієвський коксохімічний завод» (вантажовідправник), зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (вантажоодержувач) у вагоні №65767980 вантаж – горішок коксовий 10-25 (вологий), масою 41550кг. Згідно накладної №49871528 вантаж завантажено у вагон відправником. Вантаж маркований (а.с.17).

На станції Дебальцеве-Сорт., був складений комерційний акт БМ №732840/251 від 04.08.2012, в розділі «Д» якого зазначено: «в доповнення до акту загальної форми №0868 від 04.08.2012 станції Дебальцеве – Сорт. проведено комісійне переважування вагону №65767980, який прибув за відправкою №49871528. За документом значиться: тара – 22200кг, нетто – 41550кг. Фактично виявилось брутто – 60900кг, тара з трафарету з обох сторін – 22200кг, нетто – 38700кг, тобто менше документу на 2850кг. Вагон технічно справний. Навантаження нижче бортів 100мм, поверхня розрівняна, маркована вапном. Над 2-3 люком праворуч воронка 2500 х 2000мм х до дна вагону. Порушено маркування. Комісійне переважування проводилось на ст. Дебальцеве – Сорт. на 200т. вагонних тензометричних вагах СВ 200000/ВГ у статиці» (а.с.20).

Відповідно до акту загальної форми №5427 від 04.08.2012 вагон відчеплений по технічній несправності (а.с.21).

Крім того, в комерційному акті зазначається про акт загальної форми №0868 від 04.08.2012, складеного на ст. Дебальцеве-Сорт. та акт про технічний стан вагону (контейнера) № 218, які відповідач зобов’язаний був надати до суду згідно ухвал від 15.03.2013 та 27.03.2013, однак вимоги, викладені в зазначених ухвалах, виконані не були.

Вагон №65767980 був відчеплений та відправлений на станцію призначення за накладною №49940646 (а.с.19).

На станції призначення в комерційному акті заповнений розділ Ж, в якому зазначено: «06.08.2012 на момент перевірки вантажу різниці проти цього акту не встановлено» (а.с.20- зворотній бік).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі – ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р., встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Досліджені у судовому засіданні докази, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність воронки та порушення маркування не зазначалось.

Порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №65767980, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) становить 4748 грн. 69 коп.

Позивачем була заявлена менша сума – 4165 грн. 39 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (94000, Луганська обл., м. Стаханов, код ЄДРПОУ 00186513) 4165 грн. 39 коп. вартості нестачі вантажу та 1720 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 03 квітня 2013 року.

Суддя Говорун О.В.