Рішення № 30390953, 28.03.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2013 Справа № 920/311/13-г

За позовом Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс», м. Переяслав-Хмельницький Київської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Владана», смт. Степанівка Сумського району Сумської області

про стягнення 15 921 грн. 82 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - С.Д.Рубанчук (довіреність № 7 від 27.09.2011)

від відповідача - В.А.Нємцев (адвокат)

За участю секретаря судового засідання - І.М.Мелащенко

Суть спору: позивач, згідно поданого позову, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у сумі 15 921 грн. 82 коп., а саме: 15 572 грн. 40 коп. основного боргу, 349 грн. 42 коп. - 3% річних, а також просить судовий збір у сумі 1 720 грн. 50 коп. покласти на відповідача.

Відповідач подав до суду відзив №37 від 07.03.2013р. на позовну заяву, в якому вказує, що в момент поставки товару по спірними накладними не була досягнута домовленість щодо строку оплати за поставлений товар, чого не заперечує і сам позивач, оскільки при обґрунтуванні позовних вимог посилається на нібито направлені на адресу відповідача листи-вимоги від 13.05.2012р. та від 29.11.2012р. Також відповідач зазначає, що надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог листи б/н від 13.05.2012р. та №19 від 29.11.2013р. та повідомлення про вручення поштових відправлень не можуть бути належними доказами виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати за поставлений товар, оскільки позивачем не надані належні та допустимі докази того, що поштове відправлення від 14.05.2012р. містило саме лист-вимогу б/н від 13.05.2012р., а поштове відправлення від 04.12.2012р. - лист-вимогу №19 від 22.11.2012р. При цьому відповідач стверджує, що зазначені листи - вимоги на його адресу не надходили, та просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Представник позивача в судове засідання 28.03.2013 подав заяву (вхідний реєстраційний № 4265 від 28.03.2013) про часткову відмову від позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від своїх вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 349 грн. 42 коп.

Також представником позивача були подані для долучення до матеріалів справи копії довіреностей на отримання товару, акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.11.2012, складений між сторонами у справі, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача.

Представником відповідача була подана копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти вимог позивача, викладені ним у відзиві на позов.

Розглянувши заяву представника позивача про часткову відмову від позову, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників позовних вимог. Оскільки заявою від 28.03.2013р. позивач фактично зменшив суму позовних вимог з 15921,82грн. до 15572,40грн., судом приймається його заява від 28.03.2013р. як заява про зменшення суми позовних вимог, та визначається нова ціна позову - 15572,40грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткових накладних № 282 від 08.08.2011р. та № 356 від 28.09.2011р. позивачем було поставлено відповідачеві товар (спермопродукцію) на загальну суму 12 429 грн. 60 грн.

На підставі видаткових накладних № 284 від 08.08.2011 та № 359 від 28.09.2011 позивачем було поставлено відповідачу також супутні товари до основної продукції на загальну суму 3 412 грн. 80 коп.

Відповідно до довіреностей № 325 від 08.08.2011 та № 382 від 28.09.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей повноважним представником відповідача вищевказаний товар був отриманий.

Факт поставки товару та його отримання відповідачем повністю підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачем (акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.11.2012р. знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом виконання (неналежне виконання).

Так, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем було направлено на адресу ТОВ АФ «Владана» лист-вимогу від 13.05.2012 та лист-вимогу № 19 від 29.11.2012, в яких позивач просив відповідача здійснити оплату заборгованості за товар.

Відповідач, в свою чергу, не вбачає підстав для оплати товару, оскільки стверджує, що станом на дату судового розгляду жодних листів-вимог ним від позивача одержано не було, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України у нього відсутні підстави для проведення розрахунків.

Однак суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є правовідносинами, пов'язаними з купівлею-продажем товарів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що його обов'язок оплатити отриманий товар виникає лише після звернення позивача, як продавця, з вимогою про виконання зобов'язання здійснити оплату товару, та отримання даної вимоги відповідачем, посилаючись при цьому на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України «Виконання зобов'язань» і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (зазначена правова позиція наведена в постанові ВГСУ №5002-8/481-2011 від 28.02.2012р.).

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та про їх задоволення (з урахуванням нової ціни позову) шляхом стягнення з відповідача на його користь 15 572 грн. 40 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Владана» (42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, пров. Сумський, 9; код ЄДРПОУ 30811304) на користь Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс» (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул.Гостинна, 15; код ЄДРПОУ 33962400) 15 572 грн. 40 коп. заборгованості, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.04.2013.

Суддя В.Л.Котельницька