Рішення № 30390138, 18.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2013 р.Справа № 916/224/13-г

За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт";

до відповідача: Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області";

про стягнення заборгованості у розмірі 64456,98 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Остапов В.В. - довіреність № 152 від 24.12.2012 року;

від відповідача: Батраков Р.А. - довіреність № 16-1987-01/27 від 28.12.2012 року.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду з позовною заявою до державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" про стягнення 53352,1 грн. заборгованості, 3495,16 грн. пені та 835,99 грн. 3% річних; а також витрат по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 28.01.2013р. було порушено провадження у справі №916/224/13-г із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.02.2013 року представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.87-89), згідно якої просить суд стягнути з відповідача 59750,47 грн. заборгованості, 3807,94 грн. пені та 898,57 грн. 3 % річних. Про направлення позивачем відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог з додатками у відповідності до вимог ГПК України свідчить опис вкладення та квитанція від 19.02.2013 року.

В обґрунтування заяви про збільшення позовних позивач посилався на те, що після звернення до суду з позовом відповідачем були не сплачені рахунки за послуги, надані за листопад та грудень 2012 року. Крім того, оскільки штрафні санкції по первісним сумам відповідачу були нараховані тільки по 21.01.2013 року, позивачем штрафні санкції були донараховані по 20.02.2013 року.

У судовому засіданні 18.03.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача, у судовому засіданні 18.03.2013 року надав суду відзив на позовну заяву (а.с.114-115), в якому зазначено, що відповідачем терміни виконання умов договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 01.01.2007 року № 185-О були порушені у зв'язку із неналежним бюджетним фінансуванням. Проти задоволення заявлених позовних вимог не заперечував, зазначивши, що всі претензії та листи з рахунками, адресовані позивачем відповідачу, надходили своєчасно, без порушення строків, вартість спожитих відповідачем комунальних послуг відповідно до умов договору доводилась позивачем відповідачу шляхом направлення відповідних рахунків. Разом з тим, заяву про визнання позову в порядку ст. 78 ГПК України не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2007 року між сторонами укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 185-О, згідно п. 1.1 якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, 3-й термінал, складу № 2 загальною площею 12444,6 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за цим договором (а.с.20-22). Орендар користується приміщенням, яке складається з однієї кімнати, загальною площею 64, 0 кв.м.

Згідно п.п. 2.2.1 - 2.2.3 договору відповідач зобов'язаний дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за договором та не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату у розмірі, визначеному розрахунком з урахуванням ПДВ на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

На виконання умов договору №185-О від 01.01.2007р. позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки № 3199 від 26.01.2012 року, № 6149 від 29.02.2012 року, № 8792 від 26.03.2012 року, № 11451 від 28.04.2012 року, № 13263 від 29.05.2012 року, № 15484 від 27.06.2012 року, № 17724 від 26.07.2012 року, № 21059 від 23.08.2012 року, № 24901 від 26.09.2012 року, № 29629 від 31.10.2012 року, № 32753 від 30.11.2012 року, № 37611 від 31.12.2012 року на загальну суму 35655,42 грн.

01.01.2007 року між сторонами укладено договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 186-О, згідно з п. 1.1 якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, 5-й термінал, адміністративна будівля контейнерно-автотранспортної площадки загальною площею 1598 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за цим договором (а.с16-18). Відповідач користується приміщенням, яке складається з однієї кімнати, загальною площею 22,7кв. м.

Згідно з п.п. 2.2.1-2.2.3 відповідач зобов'язаний дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за договором та не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, вносити плату у розмірі, визначеному розрахунком з урахуванням ПДВ на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно з додатком (розрахунком).

На виконання умов договору № 186-О від 01.01.2007 року позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки № Пр/9268 від 31.03.2012 року, № Пр/7025 від 29.02.2012 року, № Пр/3239 від 31.01.2012 року, № Пр/54171 від 31.12.2011 року, № Пр/11576 від 30.04.2012 року, № Пр/13378 від 31.05.2012 року, № Пр/15636 від 30.06.2012 року, № 18304 від 31.07.2012 року, № Пр/21878 від 31.08.2012 року, № Пр/24778 від 30.09.2012 року, № Пр/29884 від 31.10.2012 року на загальну суму 16567,73 грн.

22.07.2011р. між сторонами був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 585-О, відповідно до п. 1.1 якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою : Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Північна, 4, загальною площею 1 542,7 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (а.с.12-14).

Відповідач користується нежитловим приміщенням 2-х поверхової будівлі, загальною площею 14,2 кв.м., експертною вартістю 48 347,80 грн. згідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/46, укладеного сторонами 02.03.2011 року.

Орендоване приміщення використовується для розміщення офісу.

Згідно з п. 2.2.1-2.2.3 договору відповідач зобов'язується дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за цим договором, своєчасно інформувати позивача про виявлені недоліки елементів будівлі, приміщення; своєчасно інформувати позивача про виявлені неполадки елементів будівлі, приміщення; не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату у розмірі визначеному розрахунком з врахуванням ПДВ на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно з додатком (розрахунком).

На виконання умов договору позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки № 9269 від 31.03.2012 року, № 7026 від 29.02.2012 року, № 3240 від 31.01.2012 року, № 54173 від 31.12.2011 року, № 11577 від 30.04.2012 року, № 13379 від 31.05.2012 року, № 15637 від 30.06.2012 року, № 18305 від 31.07.2012 року, № 21879 від 31.08.2012 року, № 24779 від 30.09.2012 року, № ПР/29885 від 31.10.2012 року, № 32754 від 30.11.2012 року, № 37614 від 31.12.2012 року на загальну суму7526,42 грн.

Таким чином, по вищезазначеним договорам за відповідачем виникла заборгованість на загальну суму 59749,57 грн.

Відповідно до п. 2.2.3 договорів № 185-О, 186-О та 585-О розмір витрат і послуг, які мають сплачуватись відповідачем на користь позивача може бути переглянуто позивачем в однобічному порядку.

Керуючись вказаним правом позивач повідомляв відповідача про зміну тарифів, про що свідчать наявні в матеріалах справи службові записки № 594/11.3-10 1297 від 13.03.2012 року та № 132/11.3-9 від 31.05.2011 року та листа від 03.11.2010 року № 319/11.3-9 відносно тарифів на комунальні послуги в ДП «Іллічівський морський торговельний порт».

Зміна тарифів здійснювалась на підставі наказу ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 06.04.2010 року № 444 стосовно цін на послуги з водопостачання та водовідведення на 2010 рік, наказу № 1100 від 29.09.2010 року про ціни та послуги з теплопостачання на ІV квартал 2010 року та наказу № 157 від 27.01.2012 року про затвердження вартості послуг, які надаються ТСГ, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України, укладені сторонами по справи договори № 185-О від 01.01.2007 року; № 186-О від 01.01.2007 року; №585-О від 22.07.2011 року, як правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, і їх недійсність не була визнана судом, а тому зазначені договори в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Однак, в порушення умов вищезазначених договорів відповідачем рахунки, які були направлені ДП „ІМТП", оплачені не були, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість перед позивачем за спожиті комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території за договорами на загальну суму 59750,47 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати, про що свідчить претензія № 31/20.3-8-6274 від 19.10.2012 року (а.с.26-27), яку було отримано відповідачем 26.10.2012 року (а.с.28), претензія № 29/20.3-8 6273 від 19.10.2012 року (а.с.29-30), яку було отримано відповідачем 26.10.2012 року (а.с.28), лист № 763/20.3-7 від 07.11.2012 року (а.с.31-33) та лист № 721/20.3-7-6272 від 19.10.2012 року (а.с.34-35), який було отримано відповідачем 26.10.2012 року (а.с.28).

Однак, відповіді на зазначені листи позивач не отримав, заборгованість по договорам відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду із відповідним позовом.

Перевіривши виставлені рахунки, суд дійшов висновку, що позивачем при заявленні до стягнення первісної суми заборгованості в позовній заяві було допущену помилку, а саме вказано вимогу про стягнення 53352,1 грн., замість 53351,2 грн.

Внаслідок чого, в заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначено суму заборгованості у розмірі 59750,47 грн., тоді як реальна сума заборгованості становить 59749,57 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 59749,57 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач у судовому засіданні проти суми основного боргу не заперечував, зазначив, що заборгованість по договорам виникла у зв'язку із неналежним бюджетним фінансуванням.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі 11/466, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, з огляду на положення частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 3807,94 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згадою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2.2.3 договорів, при несвоєчасному внесені плати, відповідач зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

При цьому, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до листа ВГСУ від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи договорів, сторонами не було визначено іншого початку нарахування пені, передбаченого чинним законодавством.

При перевірці нарахування позивачем пені судом встановлено, що по рахунку № Пр/54171 від 31.12.2011 року був зазначений період нарахування пені з 21.07.2012 року по 21.01.2013 року, проте кінцевий день сплати заборгованості сплив 12.01.2012 року, тому період нарахування пені скінчився 13.07.2012 року, як результат - даний період нарахування пені не може заявлятися до стягнення.

Аналогічна ситуація склалася і при перевірці рахунку № 54173 від 31.12.2011 року, в якому був зазначений період нарахування пені з 21.07.2012 року по 21.01.2013 року, а враховуючи той факт, що кінцевий день сплати заборгованості закінчився 12.01.2012 року, то період нарахування пені скінчився 13.07.2012 року і тому зазначений період до стягнення заявлятися не може.

Перевіривши нарахування позивачем відповідачу пені, судом встановлено правильність заявленої до стягнення пені по рахункам № 32753 від 30.11.2012 року, № 37611 від 31.12.2012 року, № 32754 від 30.11.2012 року та № 37614 від 31.12.2012 року на загальну суму 120,55 грн.

Проте, при перевірці нарахування пені по іншим рахункам, встановлено їх методологічна помилковість, яка пов'язана із неправильним зазначенням періоду, що передбачено ч.6.ст.232 ГК України. У зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок пені, яка складає: 2287,57 грн.

№ рахункуСума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення31994444,8321.07.2012 - 13.08.2012247.5000 %0.041 %43.7261494654,9721.07.2012 -13.09.2012557.5000 %0.041 %104,9387924647,2721.07.2012 - 13.10.2012 857.5000 %0.041 %161.89114513019,4621.07.2012 - 13.11.20121167.5000 %0.041 %143,55132632099,2221.07.2012 - 13.12.2012 1467.5000 %0.041 %125.61154842217.9521.07.2012 - 13.01.2013 1777.5000 %0.041 %160.89177242495,8413.08.2012 - 13.02.2013 1857.5000 %0.041 %189.23210592556,9913.09.2012 - 20.02.20131617.5000 %0.041 %168.72249012455,7213.10.2012-20.02.20131317.5000 %0.041 %131.84296292575,2013.11.2012-20.02.20131007.5000 %0.041 %105.5492682164,3221.07.2012-13.10.2012857.5000 %0.041 %75.4070253068,2621.07.2012-13.09.2012557.5000 %0.041 %69.1632391855,8721.07.2012-13.08.2012247.5000 %0.041 %18.25115761254,0621.07.2012-13.11.20121167.5000 %0.041 %59.62133781086,821.07.2012-13.12.20121467.5000 %0.041 %65.03156361090,3321.07.2012-13.01.20131777.5000 %0.041 %79.09183041154,4113.08.2012-13.02.20131857.5000 %0.041 %87.53218781136,9413.09.2012-20.02.20131617.5000 %0.041 %75.02247781037,9013.10.2012-20.02.20121317.5000 %0.041 %55.7229884111813.11.2012-20.02.2013 1007.5000 % 0.041 % 45.829269835,221.07.2012-13.10.2012 857.5000 % 0.041 % 29.1070261451,5621.07.2012-13.09.2012557.5000% 0.041 % 32.723240830,5121.07.2012-13.10.2012857.5000 % 0.041 % 28.9311577258,3421.07.2012-13.11.20121167.5000 % 0.041 %12.2813379258,3421.07.2012-13.12.20121467.5000 % 0.041 %15.4615637261,2621.07.2012-13.01.20131777.5000 %0.041 %18.9518305272,9213.08.2012-13.02.20131857.5000 %0.041 %20.6921879267,1013.09.2012-20.02.20131617.5000 %0.041 %17.6224779258,3513.10.2012-20.02.20131317.5000 %0.041 %13.87 29885262,7213.11.2012-20.02.2013 1007.5000 % 0.041 % 10.77

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновків щодо правильності зазначеного розрахунку.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт", згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (65089, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 76/1, код ЄДРПОУ 00485227) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) 59 749 /п'ятдесят дев'ять сімсот сорок дев'ять / грн. 57 коп. заборгованості, 2 287 / дві тисячі двісті вісімдесят сім/ грн. 57 коп. пені та 898 / вісімсот дев'яносто вісім /грн. 57 коп. 3 % річних та 1 679 /одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять/грн. 90 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.03.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.