Ухвала суду № 30390102, 26.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2013 р. Справа № 918/213/13-г

За позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення 3% річних в розмірі 19701252 грн. 76 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: Доманський О.А. (довіреність №270/10 від 14.12.2012 року);

від відповідача: Шевчук В.С. (довіреність №502-ЮВ від 14.12.2012 року).

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот", у якому просить стягнути з відповідача 19701252 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов Договором поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року відповідачем зобов'язання щодо сплати позивачеві боргу за поставлений протягом січня - березня 2011 року природний газ в сумі 439230676,52 грн. виконано лише 25.10.2012 року, внаслідок чого у позивача виникло право, в силу положень ч.2 ст.625 ЦК України, стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті основної заборгованості за період з 27.04.2011 року по 25.10.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні заперечив щодо стягнення 3% річних, зазначивши зокрема наступне:

20.12.2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ПАТ «Рівнеазот» (Покупець) був укладений Договір поставки природного газу №06/10-2839, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві природний газ, а

Покупець прийняти та оплатити природний газ.

26.04.2011 року ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення суми заборгованості в розмірі 455774411 грн. 55 коп. (в тому числі основний борг в сумі - 439230676,52 грн., штрафні санкції (пеня) - 9327240,16 грн., інфляційні нарахування - 5412641,82 грн. та 3% річних - 1803853,05 грн. за період з 06.02.2011 року по 26.04.2011 року). Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 439 230 676 грн. 52 коп. основного боргу, 5 412 641 грн. 82 коп. суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних у сумі 1 803 853 грн. 05 коп., 24 978 грн. 15 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231 грн. 17 коп.; задоволенні позовних вимог про стягнення 9 327 240 грн. 16 коп. пені - відмовлено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року провадження у справі №5019/904/11 зупинено до набрання законної рішення суду у справі №5011-42/2302-2012 за позовом ПАТ «Рівнеазот» до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про визнання договору недійсним.

Відповідач зазначає, що існує спір в судовому порядку щодо стягнення трьох відсотків річних запрострочення того ж грошового зобов'язання по Договору поставки природного газу від 20.12.2010 року. Оскільки, рішення суду про стягнення основного боргу, що набрало законної сили відсутнє, то прострочення грошового зобов'язання не може бути встановлено.

Крім того, відповідач звернув увагу суду, що 15 жовтня 2012 року ПАТ «Рівнеазот» надіслано заяву про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог по договору поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року (на підставі рішення Господарського суду Рівненської області по справі №5019/904/11 від 16.03.2012 року) щодо припинення грошових зобов'язань на загальну суму 446447171,39 гри. (в т.ч. основного боргу - 439230676,52 грн., 5412641,82 грн. - суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, 1803853,05 грн.- три відсотки річних).

Таким чином, ПАТ «Рівнеазот» 15.10.2012 року погашено заборгованість по договору поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року, а саме як, суму основного боргу, так і суми індексу інфляції та 3 % річних, тому, вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 19701252,76 грн. за період з 27.04.2011 року по 25.10.2012 рік є безпідставними.

Відповідач зазначає, що боржник зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити три проценти річних, однак жодної вимоги для ПАТ «Рівнеазот» щодо сплати 3% річних в сумі 19701252,76 грн. позивачем не виставлялось, відтак, в ПАТ «Pівнеазот» не виникло обов'язку щодо сплати вищезазначених коштів.

Відповідач також вказав, що ухвалою господарського суду Рівненської області про визнання банкрутом про мораторій на задоволення вимог кредиторів від 23.12.2005 року по справі 7Б-209-3/10Б, мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ «Рівнеазот», введений ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 03.03.2000 року по справі № 7Б-209- 3/10Б діє до дня припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Рівнеазот».

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.07.2011 року у справі №7Б-209-3/10Б припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Рівнеазот», введеного ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 03.03.2000 року, тобто, мораторій діяв у період з 03.03.2000 року по 29.07.2011 року.

Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ПАТ «Рівнеазот» тривало до 29.07.2011 року, тому, на думку відповідача, в цей період три відсотки річних за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань не можуть бути застосовані.

11.03.2013 року ПАТ «Рівнеазот» подано суду клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване наступним: 23.02.2012 року ПАТ «Рівнеазот» звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про визнання недійсним договору поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 28.02.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №5011-42/2302-2012.

Водночас відповідач звернув увагу суду, що рішенням господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року у справі №5019/904/11 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» позовні вимоги задоволено частково: стягнуто 439230676,52 грн. основного боргу, 5412641,82 грн. інфляційних втрат, 1803853,05 грн. 3% річних, 24978,15 грн. державного мита, 231,17 грн. витрат на оплату ІТЗ, у стягненні 9327240,16 грн. пені відмовлено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду провадження від 03.05.2012 року у справі №5019/904/11 розгляду справи зупинено до набрання законної сили рішення суду у справі №5011-42/2302-2012.

Таким чином, вже існує спір в судовому порядку щодо стягнення трьох відсотків річних за прострочення того ж грошового зобов'язання по Договору поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року. Враховуючи, що рішення суду про стягнення основного боргу, що набрало законної сили відсутнє, відтак прострочення грошового зобов'язання не може бути встановлено до розгляду справи №5019/904/11 по суті, щодо стягнення основного боргу по Договору від 20.12.2010 року №06/10-2839.

Зокрема, відповідач зазначив, що обставини, які будуть встановлені при розгляді справи №5019/904/11 можуть вплинути на збирання та оцінку доказів при розгляді справи №918/213/13-г, отже, розгляд справи №5019/904/11 перешкоджає розгляду даної справи, оскільки позивач позовні вимоги обґрунтовує посилаючись на основну суму боргу та при проведенні розрахунку суми стягнення в позові враховує попередньо нараховані ним три відсотки річних.

Клопотання про зупинення провадження відхилене судом з огляду на наступне:

Відповідно ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що підставою зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

У п.3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"від 26.12.2011 року №18 зазначено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі. Розгляд спору про визнання недійсним кредитного договору не може слугувати безумовною підставою для зупинення провадження у справі про стягнення боргу, що виник у результаті невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

25.03.2013 року ПАТ «Рівнеазот» подано суду клопотання про зупинення провадження у справі №918/213/13-г до заміни Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» її правонаступником, мотивоване наступним: згідно частини 2 Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012 року №545 «Про припинення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації (перетворення)», діяльність ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» припинено, шляхом її реорганізації - перетворення в Публічне акціонерне товариство та перейменування у «Синтез-Газ України». Таким чином, діяльність ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на даний час припинено, водночас, Публічне акціонерне товариство «Синтез-Газ України», який є правонаступником майнових прав та обов'язків позивача, не створено та не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Клопотання про зупинення провадження відхилене судом з огляду на наступне:

За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №545 від 26.07.2012 року «Про припинення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» припинено діяльність Дочірньої компанії «ГазУкраїни» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації - перетворення в Публічне акціонерне товариство та перейменування у «Синтез-Газ України».

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Разом з цим, заміна однієї із сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації відбувається відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 25 зазначеного Кодексу у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання ПАТ «Рівнеазот» про зупинення провадження у справі відсутні, оскільки заміна однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації відбувається відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанієї «Нафтогаз України» (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Рівнеазот» (далі - Покупець) укладений Договір поставки природного газу №06/10-2839 (далі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі вказаному в п.1.2. даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 574000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 52000 тис.м.куб., лютий - 48000 тис.м.куб., березень - 52000 тис.м.куб., квітень - 49000 тис.м.куб., травень - 49000 тис.м.куб., червень - 35000 тис.м.куб., липень - 37000 тис.м.куб., серпень - 49000 тис.м.куб., вересень - 49000 тис.м.куб., жовтень - 52000 тис.м.куб., листопад - 50000 тис.м.куб., грудень - 52000 тис.м.куб..

Пунктом 10.1. Договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписаний повноважними представниками сторін і скріплений печатками сторін.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2425,84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2911,01 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010 року (а.с.18) сторони погодили викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції:

"Ціна з 1 січня 2011 року за 1000 куб.м. природного газу становить 2282,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2522,54 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3027,05 грн.".

Згідно п. 2.2 додатку № 1 до договору, обсяг газу, визначений згідно з п.2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу переданого за договором в пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання - передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Умови договору № 06/10-2839 від 20.12.2010 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору №06/10-2839 ДК "Газ України" передала покупцю протягом січня 2011 року - березня 2011 року природний газ на загальну суму 439 230 676 грн. 52 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 року на суму 152 198 450 грн. 84 коп., від 28.02.2011 року на суму 136 576 960 грн. 98 коп., від 31.03.2011 року на суму 150 4555 264 грн. 70 коп.. Вказані акти є достатніми і належними доказами передачі газу, оскільки передбачені умовами п.2.2 додатку №1 до договору.

Умовами п.4.1 Договору передбачено, що оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 05 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, за поставлений протягом січня 2011 року-березня 2011 року природний газ в сумі 439 230 676 грн. 52 коп. не оплатив, проте відповідачем до матеріалів справи долучено Заяву про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог від 15.10.2012 року №500-юв на суму 529 570 806,25 грн..

ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до матеріалів справи долучено Заяву про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог від 22.10.2012 року №515-юв на суму 529 570 806,25 грн. з вхідним реєстраційним позивача №5030/2 від 25.10.2012 року.

Відповідно до положень ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Позивачем на суму заборгованості в розмірі 439 230 676,52 грн. за період з 27.04.2011 року по 25.10.2012 року нараховано 3% річних в розмірі 19 701 252,76 грн..

Оскільки ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заява про зарахування зустрічних однорідних вимог отримана 25.10.2012 року, то грошове зобов'язання щодо основної суми заборгованості припинилось саме 25.10.2012 року після отримання позивачем заяви.

Стосовно тверджень відповідача щодо безпідставності стягнення трьох відсотків річних в сумі 19701252,76 грн. за період з 27.04.2011 року по 25.10.2012 року, оскільки ПАТ «Рівнеазот» 15.10.2012 року погашено заборгованість по договору поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року, а саме як, суму основного боргу, так і суми індексу інфляції та 3 % річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ «Рівнеазот» заявило про припинення заборгованості за Договором поставки газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року (рішення господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року) основного боргу в сумі 439 230 676,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 412 641,82 грн. та 3% річних в розмірі 1 803 853,05 грн. за період з 06.02.2011 року по 26.04.2011 року. Відтак позивачем вірно визначено період прострочення грошового зобов'язання щодо сплати основної суми заборгованості, а саме:

27.04.2011 року по 25.10.2012 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків розрахунків щодо оплати отриманого природного газу, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 701 252,76 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот" слід зазначити наступне:

Згідно до наявної в матеріалах справи копії Ухвали господарського суду Рівненської області від 23 грудня 2005 року у справі №7Б-209-3/10Б Ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 03 березня 2000 року в провадженні у справі № 7б-209-3/10Б про банкрутство ВАТ "Рівнеазот" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот".

Господарські зобов'язання між сторонами у справі виникли на підставі Договору №06/10-2839 від 20.12.2010 року, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а вимоги кредитора за вказаним договором, у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є поточними.

Згідно з п.24 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п.6 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на момент розгляду спору, визначені наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 6 вказаної статті Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. .

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів означає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

В даному випадку вимоги позивача до ВАТ "Рівнеазот" виникли після порушення справи про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги позивача є поточними і в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на них не розповсюджується.

З огляду на вищевказане суд не бере до уваги посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот".

Крім того, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м.Рівне-17, 33017, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) 19 701 252,76 грн. 3% річних та 68820,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний "01" квітня 2013 року

< Список >