Рішення № 30389936, 25.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2013 р. Справа № 916/337/13-г

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Орєшкова Н.В. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноплавна компанія „Арктур";

про стягнення 27123,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноплавна компанія „Арктур", в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 29817,69 грн., пеню у розмірі 1914,35 грн., 3% річних у розмірі 382,88 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Судноплавна компанія „Арктур" договору №КД-16302 від 20.06.2011р. на обслуговування судна „Верещагіно" позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим відповідач за надані послуги не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 25.03.2013 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача або у разі неповернення поштового відправлення підприємством зв'язку, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином, зазначена позиція також викладена у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення судових ухвал від 07.02.2013р. та від 04.03.2013р., які свідчить, про те, що відповідач був повідомлен про час та місце проведення судового засідання належним чином, суд вважає що відповідач повідомлен належним чином про час та місце розгляду справи та вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 22, 54).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20.06.2011 року між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Судноплавна компанія „Арктур" (підприємство) було укладено договір на обслуговування т/х „Верещагіно", згідно умов якого обслуговується судно „Верещагіно", далі назване як судно на пасажирських та вантажних причалах Одеського порту включаючи: надання, за заявкою Підприємства послуг, місць у вільних причалів порту для судна Підприємства; оформлення прибуття та вибуття по судну; надання Портом замовлених підприємством послуг по обслуговуванню судна, а саме: підключення до берегового електропостачання; вивіз сміття; забезпечення погашення пожарів на судні та берегових об'єктах з боку моря; інші послуги за письмовим замовленням підприємства, необхідні для діяльності його судна.

Відповідно до п. 2.1.4 договору, підприємство зобов'язується своєчасно сплачувати порту встановлені на морському транспорті збори за діючими тарифами, затвердженими Міністерством транспорту України, а також здійснювати оплату оформлення прибуття/вибуття судна.

Пунктом 2.1.6 договору встановлено, що підприємство зобов'язується своєчасно направляти порту замовлення на надання судну електроенергії, а/техніки та інших можливих послуг. Своєчасно сплачувати замовлені порту роботи відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 2.1.7 договору, підприємство зобов'язується, до 4-го числа місяця, наступного за звітним, надавати порту належним чином оформлені та підписані акти виконаних робіт.

Умовами п. 2.2.2 договору, порт зобов'язується згідно наданим замовленням підприємства надавати судну послуги відповідно п. 1.1 даного договору, та надавати послуги інші можливі послуги по обслуговуванню судна, с подальшою їх оплатою підприємством по діючим в порту тарифам на момент їх надання.

Відповідно до п. 2.2.3 договору, своєчасно надавати підприємству рахунки/квитанції по оплаті зборів та інших наданих портом послуг.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за надані портом послуги підприємство сплачує порту: обов'язкові портові збори до заходу судна у порт відповідно до ставок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 та Наказом Міністерства Транспорту України від 15.12.2000р. №711; за підключення електроенергії, воду та здачу сміття - після підписання акта виконаних робіт та вручення рахунку підприємству.

Згідно з п. 3.2 договору, оплата належних порту платежів здійснюється підприємством платіжними дорученнями відповідно до рахунків порту протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з дати їх вручення портом.

Умовами п. 3.3 договору, кінцеві розрахунки за послуги порту підприємство здійснює за рахунками, наданими портом протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів з дати їх вручення портом.

Відповідно до п. 5.1 договору, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання, чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором.

Пунктом 5.2 договору, за затримку в оплаті передбачених платежів підприємство сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який сплачується пеня за кожен день прострочення, від суми несплати. Датою сплати платежів рахується дата зарахування грошових коштів на рахунок порту

Пунктом 6.1 договору встановлено, що строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011р. У разі наявності у підприємства перед портом простроченої заборгованості порт, відповідно до ст. 651 ЦКУ, має право достроково у односторонньому порядку відмовитись від договору у повному обсязі, за наслідками чого буде вважатись розірваним з моменту отримання підприємством письмового сповіщення про відмову від договору. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, у разі якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про його припинення на протязі місяця до закінчення строку його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач надав послуги, передбачені умовами вищевказаного договору, на загальну суму 29 817,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт, а саме актом здачі-прийняття робіт від 20.08.2012р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1450 від 30.09.2012р. та актом здачі-прийняття робіт 30.11.2012р., які підписані та скріплені печатками сторін договору.(а.с. 11, 14, 47)

Як зазначає позивач, в порушення вимог договору №КД-16302 від 20.06.2011р. відповідач за фактично надані послуги не розрахувався, що не спростовано відповідачем.

Отже, на момент розгляду справи за ТОВ „Судноплавна компанія „Арктур" рахується заборгованість перед Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" за фактично надані послуги за договором на обслуговування судна т/х „Верещагіно" у Одеському порту №КД-16302 від 20.06.2011р. у розмірі 29 817,69 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ „Судноплавна компанія „Арктур" претензію №020/1-1090 від 06.11.2012р. з вимогою сплатити заборгованість за укладеним договором у розмірі 21 763,25 грн., а також було направлено на адресу ТОВ „Судноплавна компанія „Арктур" уточнення до претензії №020/1-1134 від 15.11.2012р. з вимогою сплатити заборгованість за укладеним договором у розмірі 27 123,69 грн. Докази відправлення вказаних претензії позивачем підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення відповідачу 12.11.2012р. та 19.11.2012р. (а.с. 21)

Разом з тим, у своїй відповіді на претензію від 15.11.2012р. №20/1-1134 ТОВ „Судноплавна компанія „Арктур" просило відстрочити оплату та гарантувало її здійснення до 25. 12.2012р. Між тим, на момент розгляду спору оплату здійснено не було.

Отже, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, наявної заборгованості за договором на обслуговування судна т/х „Верещагіно" в Одеському порту № КД-16302 від 20.06.2011р. у розмірі 29 817,69 грн., пені у розмірі 1914,35 грн. та 3% річних у розмірі 382,88 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на обслуговування судна т/х „Верещагіно" в Одеському порту №КД-16302 від 20.06.2011р., а саме не розрахувався у повному обсязі за фактично надані послуги щодо обслуговування т/х „Верещагіно", в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" у розмірі 29 817,69 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних та стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг за договором на обслуговування судна т/х „Верещагіно" в Одеському порту №КД-16302 від 20.06.2011р. у розмірі 29 817,69 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 5.2 договору передбачено, що за затримку в оплаті передбачених платежів підприємство сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який сплачується пеня за кожен день прострочення, від суми несплати. Датою сплати платежів рахується дата зарахування грошових коштів на рахунок порту

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1914,35 грн. за період прострочення з 08.09.2012р. по 26.02.2013р. та 3% річних у розмірі 382,88 грн. за період прострочення з 08.09.2012р. по 26.02.2013р. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 29 817,69 грн., пені у розмірі 1914,35 грн. та 3% річних - 382,88 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноплавна компанія „Арктур" (65026, м. Одеса, вул. Приморська 11/13, офіс 131, код ЄДРПОУ 27475828) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, код ЄДРПОУ 01125666) 29 817/двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять/грн. 69 коп. основної заборгованості, 1914/одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять/грн. 35 коп. - пені, 382/триста вісімдесят дві/грн. 88 коп. - 3% річних та 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.04.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.