Рішення № 30389849, 28.03.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 р. Справа № 5010/1846/2011-15/100

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" (Поштова адреса: вул.

Хіміків, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018; Юридична

адреса: вул. Надрічна, буд. 7, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області,

76018)

до відповідача: Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76004)

про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ".

За участю представників сторін:

Від позивача: Стецик А.С. - представник (паспорт серія СЕ № 048537 виданий 22.05.2001 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність від 11.02.2013 року).

Від відповідача: Боднарчук М.М. - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (посвідчення № 341, довіреність № 1456/01-20/67-в від 05.09.2011 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" звернулося в суд з позовною заявою до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ".

Позовні вимоги мотивовані тим, що такої форми, змісту угод, підстав користування землею та підстави для плати за землю, які визначені оскаржуваним договором, не передбачено чинним законодавством України.

30.01.2013 року розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області, справу № 5010/1846/2011-з-15/100 скеровано на новий розгляд судді Михайлишину В.В.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2013 року справу № 5010/1846/2011-з-15/100 прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.02.2013 року.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2013 року, 28.02.2013 року, 07.03.2013 року розгляд справи відкладався на 28.02.2013 року, 07.03.2013 року та 28.03.2013 року відповідно, у зв'язку із неподанням витребуваних письмових доказів.

Представник позивача в судових засіданнях свої позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а також у поясненнях по суті спору. У своїх поясненнях посилається на порушення принципу, встановленого ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, оскільки договір укладений відповідачем з порушенням ст. ст. 12, 26 Земельного кодексу України та без достатньої правової підстави. До того ж, позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунок розміру відшкодування, передбачений оскаржуваним договором, є протиправним, так, як проведений на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська, введеної в дію пунктом 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року, який був визнаний незаконним, згідно з постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року. Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 157 Земельного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19 квітня 1993 року № 284 та постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25 липня 2007 року № 963, якими передбачено спеціальний порядок відшкодування втрат за фактичне землекористування. Також позивач вказує на те, що земельна ділянка, право користування та обов'язок плати за користування якою, передбачені оскаржуваним договором, в той же, час була в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - А" на підставі договору оренди, укладеного 01.09.2008 року з Івано-Франківською міською радою. Окремо, позивачем 01.11.2011 року надано суду копію податкової декларації з плати за землю на 2011 рік та копію платіжного доручення від 20.09.2011 року № 523, якими підтверджено сплату земельного податку, починаючи з 2011 року.

В судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві (Вх. № 2541/13 від 14.02.2013 року). Обґрунтовуючи свої заперечення послався на те, що при укладенні договору, сторони вільні в укладенні договору, визначенні умов договору, визначеності та погодженості дії сторін у договорі, ціни та його строку.

Як видно з умов договору, розмір відшкодувань прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає 63 815, 02 гривень, в подальшому за місяць 8 903, 85 гривень. Так, розрахунок відшкодування втрат здійснено Івано-Франківською міською радою на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська". За приписами ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (а. с. 15 - 16).

Крім того, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2013 року відповідача зобов'язано подати інформацію щодо офіційного оприлюднення та доказів чинності рішення Івано-Франківської міської ради XXV сесії четвертого демократичного скликання від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в місті Івано-Франківську". На виконання ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2013 року представник відповідача надав суду інформацію, згідно якої вказує на те, що оскаржуваний договір Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" укладений відповідно до приписів ст. 6 Цивільного кодексу України та з врахуванням вимог чинного законодавства щодо укладення договорів. Крім того, згідно ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" не визначено, що рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно - правові акти є не чинними у зв'язку із відсутністю їх публікації в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування. Враховуючи дані обставини, відповідач вказує на те, що стверджувати про не чинність рішення Івано-Франківської міської ради XXV сесії Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську", у зв'язку із відсутністю його публікації, з огляду на ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" є безпідставним. Відповідач також зазначає, що у відповідності до п. 4 рішення 18 сесії Івано-Франківської міської ради від 30.12.2011 року № 555-18 рішення XXV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недотримання коштів за використання земель в місті Івано-Франківську" втратило чинність.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

08.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" та Івано-Франківською міською радою укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 64/03-06 (далі договір).

Пунктом 1 договору визначено його предмет, а саме передбачено, що позивач користується земельною ділянкою для обслуговування автосалону, контрольно-пропускного пункту, огорож і воріт, площею 0, 4709 га., яка знаходиться по вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську.

Згідно п. 2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 561 541, 00 гривень. Договір укладено на період з 26.01.2010 року до моменту державної реєстрації поновленого договору оренди землі.

Відповідно до п. 3 договору відшкодування здійснюється у грошовій формі. Розмір відшкодування прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає 63 815, 02 гривень, в подальшому за місяць 8 903, 85 гривень.

Предметом позову є вимога про визнання вищевказаного договору недійсним.

Даючи правову оцінку обставинам у справі, суд виходить з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади використання природних ресурсів.

Главою 15 Земельного кодексу України передбачено види прав користування землею, яким, зокрема, є: право постійного користування землею, право оренди земельної ділянки, право земельного сервітуту.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено обов'язковість проведення державної реєстрації речових прав на землю в Україні.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 9.1.10. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів належить, зокрема, плата за землю.

У відповідності з підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1. пункту 270.1. статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування (при платі за землю) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпункту 14.1.172. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У відповідності до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Пунктами 288.1. - 288.4. статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, право користування землею державної або комунальної форми власності може виникати виключно, у відповідності з Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами, а плата за землю справляється виключно у формі земельного податку або орендної плати за землю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства не передбачено такого виду користування землею та підстави для плати за землю, які визначені оскаржуваним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, тощо.

Оскаржуваним договором передбачено, що розмір відшкодувань прирівняно до розміру орендної плати за земельну ділянку раніше укладеного договору оренди землі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка землі була затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", пунктом 2 якого вказана оцінка була введена в дію.

Однак, постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року, яка згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року набрала законної сили, визнано незаконним пункт 2 рішення ХХІХ сесії V скликання Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", якими нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття цього рішення.

У спірному випадку розрахунок відшкодування втрат здійснено Івано-Франківською міською радою на підставі нормативної грошової оцінки, введеної в дію рішенням ради, яке було визнане незаконним в судовому порядку.

Також суд вважає обґрунтованим посилання відповідача на вимоги ст. 114 Конституції України та ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

В аспекті вказаних норм є безпідставними заперечення відповідача з посиланням на рішення ХХV сесії четвертого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в місті Івано-Франківську". Так, заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві посилається та застосовує до спірних правовідносин пункт 2 вказаного рішення міської ради, яким передбачено, що з дня прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки і до дня державної реєстрації договору оренди землі, землекористувач сплачує за окремою угодою Івано-Франківській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою, у розмірах орендної плати згідно розрахунку нормативної грошової оцінки землі та затверджених ставок орендної плати.

При цьому судом встановлено, що пунктом 4 рішення Івано-Франківської міської ради від 05.10.2010 року № 257-LVII вирішено за згодою вилучити земельну ділянку та припинити договір оренди земельної ділянки, укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс - А", державну реєстрацію якого проведено 13.10.2008 року № 040829400136. Також, даним рішенням міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку на вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську в оренду терміном на три роки для обслуговування автосалону та контрольно-пропускного пункту. На підставі вказаного рішення, 12.11.2010 року між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" укладено, терміном на три роки, договір оренди землі на вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, площею 0, 4709 га. Державну реєстрацію вказаного договору оренди землі проведено 18.05.2011 року № 261010004000117.

Проте, абзацом 2 пункту 2 оскаржуваного договору передбачено інший момент, з якого нараховуються втрати від недоотримання коштів за використання земель, а саме з 26.01.2010 року. А тому, є безпідставними посилання відповідача на відповідність оскаржуваного договору вимогам рішення міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в місті Івано-Франківську".

Крім того, ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно - правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Конституційний суд України у рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 визначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Разом з тим, в судових засіданнях судом встановлено, що відповідачем належним чином не підтверджено факту офіційного оприлюднення рішення ХХV сесії четвертого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в місті Івано-Франківську". Даний факт підтверджується рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5010/1910/2011-з-16/74-22/33 від 24.07.2012 року, яким встановлено, що рішення ХХV сесії Івано-Франківської міської ради 4 демократичного скликання від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську" не є актом нормативного-правового характеру органів місцевого самоврядування (а. с. 11 - 13 том. 2).

У відповідності до пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Водночас, з пояснень наданих відповідачем по суті справи вбачається, що рішення ХХV сесії Івано-Франківської міської ради 4 демократичного скликання від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську" не було опубліковане в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках) та друкованих засобах масової інформації, так як у відповідності до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" не визначено, що рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти є не чинними у зв'язку з відсутністю їх офіційної публікації.

Окрім цього, судом встановлено, що земельна ділянка на вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, право користування та обов'язок плати за користування якою, починаючи з 26.01.2010 року, передбачені оскаржуваним договором, знаходилась в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - А", на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.09.2008 року з Івано-Франківською міською радою, державна реєстрація якого проведена 13.10.2008 року № 040829400136, аж до 05.10.2010 року - моменту вилучення ділянки на користь позивача рішенням міської ради.

Однак, оскаржуваним договором передбачено те, що позивач теж використовує цю ж земельну ділянку та зобов'язаний сплатити відповідачу втрати за використання земельної ділянки, починаючи з 26.01.2010 року, тобто під час дії договору оренди на цю ж ділянку з іншим землекористувачем.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що станом на 28.01.2011 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс - А" відсутній податковий борг по орендній платі за землю згідно договору оренди, укладеного 01.09.2008 року. Отже, міська рада отримувала плату за землю у формі орендної плати за цю ж ділянку від іншого користувача.

Також судом встановлено, що позивачем задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку по вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, площею 0, 4709 га. за період від січня 2011 року до моменту державної реєстрації договору оренди землі - 18.05.2011 року.

Відповідач жодним чином не спростував вказаних обставин. Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені вище обставини підтверджують відсутність у відповідача втрат від недоотримання коштів за використання земельної ділянки по вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, умови про відшкодування яких передбачені оскаржуваним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що положення договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель не відповідає актам цивільного та земельного законодавства.

Так, рішенням ХХV сесії четвертого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в місті Івано-Франківську" встановлено порядок та умови відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки.

Одночасно, суд зазначає, що повноваження міських рад у галузі земельних правовідносин передбачено ст. 12 Земельного кодексу України.

При цьому, порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в тому числі і втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, регламентовано ст. 157 Земельного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19 квітня 1993 року № 284 та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25 липня 2007 року № 963, якими передбачено спеціальний порядок відшкодування втрат за фактичне землекористування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Івано-Франківська міська рада, реалізуючи свої повноваження у сфері земельних правовідносин, зобов'язана була діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами законодавства.

Також, суд бере до уваги вимоги ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, якою передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права, зокрема, встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Вказані обставини спростовують твердження відповідача про можливість відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених вище обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року, є обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, а саме: 85, 00 гривень - витрат по сплаті державного мита та 236, 00 гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 92, 114, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 59, 73 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 9, 14, 269, 270, 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 6, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 154, 157, 201, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" - задовольнити.

Визнати недійсним договір про відшкодування втрат від недотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76004, ідентифікаційний код: 33644700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс - ІФ" (Поштова адреса: вул. Хіміків, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018; Юридична адреса: вул. Надрічна, буд. 7, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018, ідентифікаційний код: 32360637) - 85, 00 гривень (вісімдесят п'ять гривень) витрат по сплаті державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.13

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 03.04.13