Ухвала суду № 3038791, 23.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Спарава №22а-445/08 Головуючий суддя у 1-й

Кат. статобліку - 69 інстанції - Гончаренко С.А.

Справа №11/247/07-АП

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Проценко О.А. (доповідач),

суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі - Галоян О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1. (довіреністьНОМЕР_1 від 30.05.2008р.),

розглянувши апеляційну справу №22а-445/08 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 22.06.2007року у справі №11/247/07-АП

за позовом Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання недійсною угоди,

в с т а н о в и л а:

В березні 2007 року Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя звернулася до госпордарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору НОМЕР_2 від 22.09.2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальну суму 328500грн та про стягнення з відповідача-1 в дохід держави товару, отриманого від відповідача-2, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1» суми у розмірі 328500грн.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 12.03.2004р. визнано недійсними статут, установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністюІНФОРМАЦІЯ_2, його свідоцтво платника податку на додану вартість від 21.11.2002 року НОМЕР_3 а також скасовано державну реєстрацію даного товариства. На думку позивача, подальша діяльність Товариства з обмеженою відповідальністюІНФОРМАЦІЯ_2, в тому числі господарська, здійснювалась всупереч чинному законодавства, з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, була направлена на укладення та виконання угод, отримання неконтрольованих грошових сум у вигляді неоподатковуваних доходів та несплачених податкових платежів. Тому позивач просив на підставі ст.49 ЦК УРСР задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд Запорізької області постановою від 22.06.2007 року відмовив у задоволенні позову з посиланням на ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». При цьому суд першої інстанції зазначив, що дослідження господарської діяльності контрагентів відповідача не може бути підставою для визнання недійсними здійснених ними юридично значимих дій. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач - Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 22.06.2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають суттєве значення для справи. За висновком апелянта, укладаючи оспорювану угоду, Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2діяло з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Апеляент стверджує, що спірна угода має бути визнана недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР. Оскільки умисел на укладення спірної угоди мав місце з боку однієї сторони, тому апелянт вважає правомірним стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1» грошові кошти, отримані в процесі виконання угоди, та стягнути в дохід держави отриманий ним товар. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту визнання в судовому порядку протиправною діяльність відповідача-2 з моменту його реєстрації; не враховано рішення Голосіївського районного суду від 12.03.2004р., яким визнано недійсним статут та установчий документ відповідача-2, скасовано державну реєстрацію, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість від 12.11.2002р. НОМЕР_3 При цьому акцентував увагу колегії суддів, що волевиявлення громадянина ОСОБА_2 як засновника Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2зазначеним рішенням суду встановлено як таке, що не спрямоване на зайняття підприємницькою діяльністю. А відтак, посилаючись на ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. За таких обставин, апелянт вважає, що діяльність відповідача-2, складовою частиною якої є також укладання та виконання господарських договорів (зобов'язань), була направлена на отримання прибутку особами, що не бажали легалізувати свою діяльність та здійснювати її відповідно до правових засад, визначених законодавством України, тобто під власним ім'ям, відповідно до моральних засад суспільства та норм законодавства, що регулює порядок реєстрації та здійснення господарської діяльності суб'єктами підприємництва.

Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено договір купівлі-продажу НОМЕР_2 на суму 328500грн.

Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. №75, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час укладення договору Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2 було належним чином зареєстровано, поставлено на облік в податковій інспекції та зареєстровано як платник податку на додану вартість. Більш того, згідно з довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 22.05.2007р., станом на 01 травня 2007 року Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідент. код - 32154860) значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таким чином, посилання апелянта на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.03.2004р. колегією суддів не приймається до уваги, оскільки на момент укладання спірної угоди обидві сторони були правосуб'єктними особами та не були виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, тобто станом на 22.09.2003 року сторони угоди були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Оскільки необхідними умовами для визнання угоди недійсною, згідно зі ст.49 ЦК УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, до угод які підпадають під ознаки цієї статті належать угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, що набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або незаконне отримання коштів із бюджету, або використання майна, що знаходиться у власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободам і гідності громадян. На думку позивача, вищезазначене має місце у вигляді приховування прибутку та ухилення від оподаткування. Допустимими доказами ухилення від оподаткування є вирок суду у кримінальній справі за кваліфікацією по ст.212 КК України, але такого вироку суду не надано. За умови відсутності доказів ухилення від сплати податків неможливо зробити висновок про наявність в діях сторони мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства при укладенні спірного договору. Апелянтом не надано та в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Висновки апелянта щодо недійсності угоди не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Отже, думка позивача щодо суперечності спірної угоди інтересам держави та суспільства - помилкова.

З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для справи, та прийняв законне рішення. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 200,205,206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 22.06.2007 року у справі №11/247/07-АП залишити без задоволення.

Постанову суду Запорізької області від 22.06.2007 року у справі №11/247/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили свідповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена у відвідповідності до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Судді: О.А. Коршун

Л.П. Туркіна