Ухвала суду № 30386226, 29.03.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5742/13-ц

Провадження №4-с/761/79/2013

У Х В А Л А

іменем України

29 березня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1, представник заявника - ОСОБА_2, посадова особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Уманська Аліна Леонідівна, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року заявник - ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Уманської Аліни Леонідівни.

Заявник скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2011 року зі скаржника було стягнуто заборгованість за кредитним договором №04-06-08/ФО від 06 червня 2008 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» у розмірі 1 847 776,54 євро, що становить еквівалент у гривнях - 21 966 367,51 грн.

17 серпня 2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1181/11 від 09 лютого 2012 року. 10 грудня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено відстрочити виконання вказаного рішення, проте 21 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Уманською Аліною Леонідівною було винесено постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження, і про стягнення з боржника виконавчого збору. 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було подану заяву про зупинення виконавчого провадження, і 14 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Уманською Аліною Леонідівною було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. Враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана за невірною адресою, повторно надіслана не була, а тому боржнику фактично не було надано строк для добровільного виконання рішення суду, а також те, що була ухвала про відстрочку виконання рішення, стало підставою для звернення заявника до суду зі скаргою на дії державного виконавця, а саме на його постанови про накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження та стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того, заявник до скарги додає клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги, у якій обґрунтовує причини пропущення визначеного законом строку, а тому суд, керуючись ст. 385 ЦПК України, вважає причини пропущення строку поважними і строк таким, що може бути поновлено.

Представник заявника в судове засідання з'явився, скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

В судове засідання з`явився державний виконавець, проти скарги заперечував, у задоволенні просив відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1181/11 від 09 лютого 2012 року. Ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику, проте з супровідного листа до постанови видно, що та була надіслана боржникові лише через 10 днів, а саме 27 серпня 2012 року. Крім того, постанову було направлено за адресою: АДРЕСА_1, хоча боржник ще з 21 листопада 1991 року мешкає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відміткою у паспорті.

Підпунктом 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій визначено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійсненні ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Проте вказаний документ не міг бути і не був отриманий боржником, адже мешкає він за іншою адресою, а тому вказана постанова повинна була бути направлена повторно.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження вказується про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з дня винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Враховуючи, що постанова не була отримана боржником, ОСОБА_1 фактично був позбавлений права на добровільне виконання судового рішення, оскільки не знав про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, та про стягнення з боржника виконавчого збору були винесені 21 грудня 2012 року, тоді як 17 грудня 2012 року набрала законної сили ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року про відстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2011 року.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову у задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст.10, 11, 13, 27, 38, 212-215, 223, 294, 383 - 388 ЦПК України, ст.ст. 11, 17, 19, 25, 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Уманської Аліни Леонідівни - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Уманської Аліни Леонідівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21 грудня 2012 року по виконавчому провадженню №33988218 (боржник - ОСОБА_1, ІПН - НОМЕР_1, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії», код ЄДРПОУ - 25959784).

Стягнути з відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: