Постанова № 30385819, 28.03.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/20701/12

пр. № 2-а/759/77/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості Лісобой Зінаїди Іванівни про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою про визнання неправомірною бездіяльність старшого інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості Лісобой Зінаїди Іванівни яка полягає у неналежному виконанні нею своїх функціональних обов'язків під час надання безробітному ОСОБА_1 соціальних послуг за період 22-27 червня 2012 року, що призвело до порушення його прав у сфері зайнятості та соціального захисту; стягнути зі старшого інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості Лісобой Зінаїди Іванівни моральну шкоду в розмірі 803 гривні, посилаючись на те, що він тривалий час перебуває на обліку центрі зайнятості, а відповідач до обов'язків, якої входить пошук роботи не належним чином виконує свої обов'язки, в зв'язку з чим він не може влаштуватись на роботу, що спричинює йому моральні страждання.

Позивач позов підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, а також вказував на те, що відповідачка не має належної освіти для здійснення функцій інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості та безпідставно займає дану посаду, оскільки не виконує покладені на неї функції, також вказав, що роботодавець повинен спочатку його прийняти на роботу, а потім перевіряти його рівень кваліфікації для даної роботи.

В судовому засіданні 26 лютого 2013 року відповідачка пояснила, що позивач тривалий час перебуває на обліку в центрі зайнятості, йому неодноразово надавались направлення для працевлаштування, також він проходив курси з підвищення кваліфікації. Разом з тим зазначала, що позивач вперше звернувся до центру зайнятості 16 грудня 1999 року і перебував на обліку до 21 січня 2001 року, отримав виплату допомоги по безробіттю, пройшов навчання та отримав допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності, вдруге, позивач зареєструвався в центрі зайнятості 18 липня 2007 року та перебував на обліку по 12 вересня 2007 року, за вказаний період отримав виплату допомоги по безробіттю, втретє, позивач зареєструвався в центрі зайнятості 26 січня 2009 року та отримує виплати з допомоги по безробіттю. Крім того, вказувала на безпідставність позовних вимог, оскільки права, свободи та інтереси позивача не порушені, направлення на працевлаштування надавались в установленому законом порядку, яких було більше 30 варіантів підходящої роботи, стосовно стягнення моральної шкоди, зазначила, що позивачем не наведено підстав в чому саме полягали його моральні страждання та не надано належних доказів, оскільки відсутня неправомірна бездіяльність зі сторони відповідача, тому відсутній причиний зв'язок між завданою моральною шкодою і діями відповідачки, в зв'язку з сим просила в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання 28 березня 2013 року не з'явилась, надіслала лист та просила розглянути справу в порядку письмового провадження, а в позові відмовити.

В судовому засіданні позивач заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідачки та проти розгляду справи в порядку письмового провадження, посилаючись на те, що йому необхідно задати відповідачці питання, стосовно того чи має вона освіту для роботи в центрі зайнятості.

Суд вважає, за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки, оскільки остання просить про це листом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Позивач з 02 лютого 2009 року отримав статус безробітного, згідно наказу №897-21, яким призначено допомогу по безробіттю (а.с. 54).

Згідно витягу з наказу Київського міського центру зайнятості від 17 листопада 2010 року № 188-к Лісобой З.І. переведена на посаду старшого інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості (а.с. 161).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа: направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства; забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частинами 1, 3-6 статті 7 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідній сфері економічної діяльності в регіоні за минулий місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховуються попередня діяльність громадянина, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, вік, досвід, а також стан ринку праці.

Для громадян, які працювали не за основною професією понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці у відповідних працівниках.

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією протягом шести місяців підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці у відповідних працівниках.

У разі зміни громадянином професії за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота і за новою, і за попередньою професією за останнім місцем роботи.

Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Згідно даних персональної картки позивача № 027502526010951357, останній має 8 років страхового стажу, має спеціальності: адміністратора, менеджера м/б, «Флориста», оператора ПК, які ним отримано після проходження курсів від Центру зайнятості (а.с. 50-53).

З додатку до персональної картки ОСОБА_1 про відвідування особою центру зайнятості, надані послуги та прийняті рішення, вбачається, що відповідачем належним чином заносились записи про відвідування особою центру зайнятості, надані послуги та прийняті рішення (а.с. 55-80).

Факт належного виконання відповідачкою своїх функцій з надання соціальних послуг у пошуку підходящої роботи підтверджується направленнями на працевлаштування позивача (а.с. 81-109, 117, 124), також професійною підготовкою, підвищенням кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях, згідно свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, реєстру змін та доповнень в КПО, наказами та договорами (а.с. 110-116, 118-123, 125-130, 138).

Згідно акту центру зайнятості від 02 лютого 2011 року, ОСОБА_1, повідомив інспектора - відповідача по справі, що шукає роботу де нічого робити не треба, а тільки гуляти на комп'ютері і отримувати заробітну плату (а.с. 141).

Так само, про неодноразові відмови позивача у здійсненні ним належних дій з належного документування особової справи позивача складено акти працівниками відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості (а.с. 139, 140, 143, 145-149).

Отже, посилання позивача на те, що відповідач давала йому направлення на працевлаштування на підприємства на які його не приймали на роботу з її вини, та на його думку коли вакансія на підприємстві була вже зайнята, або йому пропонували роботодавці пройти перевірку на рівень знань, суд вважає безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Враховуючи викладене, зважаючи, що відповідач діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на те, що позивач не надав належних доказів в підтвердження обставин викладених в позовній заяві, а в більшості направлень про працевлаштування роботодавцем зазначено, що останній не відповідає вимогам, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльність старшого інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості Лісобой Зінаїди Іванівни яка полягає у неналежному виконанні нею своїх функціональних обов'язків під час надання безробітному ОСОБА_1 соціальних послуг за період 22-27 червня 2012 року, що призвело до порушення його прав у сфері зайнятості та соціального захисту.

Разом з тим суд вказує на безпідставність позовної вимоги про стягнення з старшого інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості Лісобой З.І. моральної шкоди, оскільки інспектором належним чином виконувались функціональні обов'язки, а неправомірність дій відповідачки під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження належними доказами, а також позивачем не обґрунтовано в чому саме полягають його душевні та моральні страждання та не вказано причинево-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача і душевними переживаннями, які спричинено позивачу.

Крім того, суд роз'яснює позивачу, що до компетенції уповноваженого державного органу належить вирішення питання про те, чи відповідає особа тим вимогам закону, які встановлюються спеціальним законодавством для осіб, що претендують на зайняття посад в державній службі, а також суд вказує, що право прийму на роботу осіб належить роботодавцю, а не центрам зайнятості і роботодавець вправі перевіряти належний рівень знань, навичок та інші вимоги до працівника перед прийняттям його на роботу для належного виконання роботи останнім.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та нормативного обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтею 7 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, статтями 3, 7 Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу організації працевлаштування населення Святошинського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості Лісобой Зінаїди Іванівни про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ: