Рішення № 30384722, 26.03.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

Київський районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/1826/13-ц

Номер провадження 2/123/1487/2013

26.03.2013 рокуКиївський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради про визнання права власності на будівельні конструкції, споруди, мощення, будівлі у вигляді незакінченого будівництвом будинку з надвірними спорудами та будівлями,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що його брат ОСОБА_3 з 20 березня 1987 року перебував на квартирному обліку за місцем роботи та місцем проживання. З метою поліпшення житлових умов працівникам ПО «Кримстройматеріали» рішенням Сімферопольського міськвиконкому № 361/1 від 9 вересня 1988 року було дозволено проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва індивідуальних житлових будинків, для чого рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради. № 80/12 від 23 лютого 1990 року була відведена земельна ділянка площею 4,5 га.

ОСОБА_3 як працівник об'єднання отримав земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво, який йому був виділений в натурі, останній отримав будівельний паспорт, уклав договір про безстрокове користування ділянкою, замовив проектну документацію і отримав дозвіл на будівництво.

Наприкінці 1992 року ОСОБА_3 звів домоволодіння з господарськими будівлями, з приводу чого звернувся до Державної комісії для прийняття споруд в експлуатацію, проте правовстановлюючий документ їм так і не було отримано. Факт закінчення будівництва підтверджується Актом, результатами житлової інвентаризації, проведеної в 1993 році і технічним паспортом на домоволодіння.

У 2001 році ОСОБА_3 подав документи на приватизацію земельної ділянки, однак Державний акт на право власності на землю отримати не встиг.

У 2004 році останній одружився з ОСОБА_4.

11 січня 2007 ОСОБА_3 склав заповіт, у відповідності до якого усе майно, що буде належати йому на день смерті від заповідав ОСОБА_1.

20.11.2009 року ОСОБА_3 помер. Дружина останнього ОСОБА_4, яка померла 25.02.2010 року, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась. В зазначеному вище будинку залишилася мешкати дочка останньої ОСОБА_5.

Він, ОСОБА_1, 25.09.2009 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. До спадкової маси входило грошові внески до Ощадного банку та не здане до експлуатації домоволодіння № 97 по вул. Олега Кошевого в м. Сімферополі. Однак, юридично оформити домоволодіння неможливо, оскільки його не було введено в експлуатацію.

Уточнивши свої вимоги позивач просить визнати за ним право власності на будівельні матеріали, будівельні конструкції, споруди, мощення у вигляді незавершеного будівництва домоволодіння № 97 по вул. О. Кошевого у м. Сімферополі.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги в уточненому варіанті підтримали в повному обємі.

Відповідач в судове засідання не явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Представники позивача не заперечують проти такого вирішення справи.

Представники третіх осіб в судове засідання не явилися, надали на адресу суду заяви із проханням розглянути справу за їх відсутності.

Вислухав представників позивача, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач насамперед звернувся до суду із вимогами про визнання за ним права власності на будівельні матеріали, будівельні конструкції, споруди, мощення у вигляді незавершеного будівництва домоволодіння № 97 по вул. О. Кошевого у м. Сімферополі до ОСОБА_5.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 24 квітня 2012 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 04.07.2012 року, заявлені вимоги були задоволені.

Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.01.2013 року зазначені вище рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції були скасовані з тих підстав, що під час розгляду справи в Апеляційному суді АР Крим ОСОБА_5 померла, про що було повідомлено дочкою останньої ОСОБА_2. Крім того, судами не було взято до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив відмову від неї.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначала, що на час смерті ОСОБА_3 з ним постійно проживали та були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, його дружина, ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_5, та онука - ОСОБА_2 тобто суди визначилися з колом спадкоємців після смерті ОСОБА_3 з урахуванням вимог ст. 1276 України.

Також, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишився той факт, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України, ОСОБА_4, як непрацездатна вдова ОСОБА_3, мала право на обов'язкову частку у спадщині після його смерті, про що зазначала відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позову.

На сьогодні, до участі по справі, як відповідач залучена ОСОБА_2, а також, як третя особа - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, оскільки в спірному домоволодіння мешкають неповнолітні діти.

Так, судом було встановлено, що з метою поліпшення житлових умов працівникам ПО «Кримбудматеріали» відповідно до рішення Сімферопольського міськвиконкому №316/1 від 09 вересня 1988 року було дозволено виробництво проектно-дослідницьких робіт для будівництва індивідуальних житлових будинків в районі с. Марїно у м. Сімферополі.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №80/12 від 23 лютого 1990 року для цих цілей ПО «Кримбудматеріали» було відведено земельну ділянку площею 4,5 га.

ОСОБА_3, як працівник об'єднання, отримав земельну ділянку №53 за генеральним планом, під індивідуальне житлове будівництво, яку йому було виділено в натурі. У 1990 році отримав будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку, а також дозвіл управління архітектури і містобудування Сімферопольської міської ради про закріплення вищевказаної земельної ділянки, площею 691 кв.м. по вул. О. Кошового, 97, у приватну власність і дозвіл на будівництво, після чого приступив до будівництва.

15 грудня 2000 року будівельні роботи були завершені, що підтверджується технічним паспортом на домоволодіння і висновком судово-технічної експертизи № 03 від 10.02.2012 року.

03 вересня 2005 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 356 ( ас.132 т.1).

11 січня 2007 року ОСОБА_3 в Ленінській державній нотаріальній конторі склав заповіт, зареєстрований за №-29 від 11.01.2007 року, відповідно до якого, він все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належить на день смерті і на що він згідно із законом має право, заповідав своєму братові ОСОБА_1 ( ас. 7 т.1).

20 листопада 2009 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-АП № 196672, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АРК від 22.12.2010 року, актовий запис №4439 від 20.11.2009 року ( ас.5 т.1).

До спадкової маси, що лишилася після смерті останнього, входило грошові внески до Ощадного банку та не здане до експлуатації домоволодіння № 97 по вул. Олега Кошевого в м. Сімферополі.

Позивач у встановлені законом строки, 25 листопада 2009 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на спірне домоволодіння, проте йому в цьому було відмовлено з тих підстав, що померлий не встиг зареєструвати за собою право власності на це домоволодіння.

25 лютого 2010 року померла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка із заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору не зверталася.\

У відповідності до ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 на день смерті чоловіка, в силу свого віку, була непрацездатною, а отже у відповідності до положень ст.. 1241 ЦК України, мала право на обовязкову частку у спадщині.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", той із спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному Законом порядку не відмовився від неї. Якщо той із спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку у спадщині та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У відповідності до домової книги на домоволодіння № 108 по вул.. Нестерова в м. Сімферополі померлий ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований за вказаної адреси, але його дружина ОСОБА_6 за вказаної адреси зареєстрована не була, зворотного суду доведено не було, а отже остання повинна була звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, чого зроблено не було.

25.02.2010року ОСОБА_4 померла, а отже суд дійшов висновку, що остання фактично спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 не прийняла, тому обовязкова частка спадщини на яку мала право остання не може бути включена до спадкової маси, яка залишилася після її смерті.

В даний час в домоволодінні проживає онука ОСОБА_4 із дітьми, яка в установленому законом порядку будь-яких прав на домоволодіння не заявляла.

Відповідно до ст.331 ч.2 ЦК України право власності на домоволодіння виникає з моменту прийняття домоволодіння в експлуатацію, а оскільки померлий не прийняв його в експлуатацію, то на підставі ст.331 ч.3 ЦК України він на момент смерті був власником будівельних матеріалів використаних при будівництві домоволодіння.

Відповідно до ст.. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України встановлено перелік прав та обовязків, які не входять до складу спадщини. Цей перелік складають ті права та обовязки, які нерозривно повязані з особою.

В силу ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, у звязку з чим суд дійшов висновку, що будівельні матеріали та конструкції, на які позивач просить визнати право власності в порядку спадкування є певним майном (річчю), яке має економічну вартість, тобто є обєктом цивільних прав та обовязків, а отже можуть успадковуватися, бо вони не припиняються внаслідок смерті спадкодавця.

Пунктом № 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року розяснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

На підставі наведеного можна зазначити, що до ОСОБА_1 як до спадкоємця переходять права спадкодавця, зокрема забудовника і щодо володіння будівельними матеріалами та конструкціями, які були використані при будівництві домоволодіння № 97 по вул. О. Кошевого у м. Сімферополь, оскільки він своєчасно у встановленому законом порядку звернувся з заявою про прийняття спадщини.

На підставі ст..ст. 179, 331, 1216, 1218, 1219 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, будівельні конструкції, споруди, мощення, будівлі у вигляді незакінченого будівництва домоволодіння за адресою: м.Сімферополь, вул. О.Кошевого, 97.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 51 грн. та 1478,50 грн., а також витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 1649 (одна тисяча шістсот сорок девять) гривен 50 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем через Київський районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.

СуддяТонкоголосюк О. В.