Рішення № 30380462, 03.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2862/13 03.04.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент»

про стягнення 709 605,74 грн

Cуддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Нестеренко Г.А. - за довіреністю №196-13749/КР/1 від 01.11.2012р.

відповідача: Аверкова М.М. - за довіреністю № 3/13 від 25.03.2013 р.;

В судовому засіданні 03.04.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення 709 605,74 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.12.2010 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" (відповідачем) було укладено договір № 165/767/10 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів. Відповідачем умови договору в частині здійснення оплати за користування майном належним чином не виконувались, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 709 605,74 грн, з яких: 653 581, 13 грн. - основного боргу; 320, 82 грн. - інфляційне збільшення; 29 296, 38 грн. - 15% річних та 26 407, 41 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2862/13 та призначено розгляд справи на 06.03.2013.

04.03.13 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні та неможливістю залучити до розгляду іншого представника.

У судове засідання 06.03.13 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду. Представник позивача проти задоволенні клопотання відповідача та відкладення розгляду справи не заперечував.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 27.03.13.

26.03.13 через загальний відділ діловодства суду відповідач надав документи для залучення до матеріалів справи, а також відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що станом на 22.03.13 його заборгованість перед позивачем складає 276 846,59 грн., оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення боргу в сумі 376 734,54 грн., на підтвердження чого надав копії виписок банку зі свого поточного рахунку. Відповідач визнав позовні вимоги частково в межах суми 332 871,20 грн., з яких 276 846,59 грн. - основний борг, 320,82 грн. - інфляційне збільшення боргу, 15 % річних - 29 296,38 грн., 26 407,41 грн. - пеня, а також просить розстрочити виконання судового рішення строком на 6 місяців з погашенням боргу за графіком в рівних частинах в розмірі 55 478,53 грн. щомісяця.

В судове засідання 27.03.13 представники сторін з'явились, представник позивача підтвердив факт часткової сплати відповідачем заборгованості, зазначив, що станом на 26.03.13 основна сума заборгованості становить 276 846,59 грн., на підтвердження чого надав довідку про стан розрахунків за підписом директора та головного бухгалтера. Представник відповідача позовні вимоги в межах суми 332 871,20 грн., з яких 276 846,59 грн. - основний борг, 320,82 грн. - інфляційне збільшення боргу, 15 % річних - 29 296,38 грн., 26 407,41 грн. - пеня визнав та підтримав своє клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців.

Представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку з необхідністю ознайомлення з відзивом відповідача.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 03.04.13.

У судовому засіданні 03.04.13, представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 6 місяців та просив суд позовні вимоги задольнити. Представник відповідача підтримав клопотання про розстрочку виконання рішення на 6 місяців, з підстав наведених у клопотанні.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

27 грудня 2010 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" (розповсюджувач) було укладено Договір № 165/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають ц комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Відповідно до п. 5.2.3 договору відповідач зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Пунктом 5.2.4 договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування.

Рахунок позивача із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим договором порядку (п.6.7 договору).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом дії пріоритету та/або дозволу.

31.08.12 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що сума за договором встановлюється підприємством відповідно до порядку та адресної програми викладеної у новій редакції, що додається та є невід'ємною частиною договору, а розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує виставлені підприємством рахунки згідно з новими тарифами, встановленими порядком.

Позивачем до матеріалів справи надані копії рахунків за період з червня 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 684 141,02 грн., з якої відповідачем сплачено 407 294,43 грн., таким чином станом на момент розгляду справи заборгованість складає 276846,59 грн. та визнається відповідачем.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В судових засіданнях відповідачем було надано копії банківських виписок за період з 26.02.13 по 07.03.13, з яких вбачається, що протягом вказаного періоду відповідач частково сплатив існуючу заборгованість в сумі 376734,54 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за період з червня 2012 по січень 2013 року в розмірі 376 734,54 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 276 846,59 грн. обґрунтовані, відповідачем визнаються та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 407,41 грн., 15 % річних у розмірі 29 296,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 320,82 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 6.6. Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасну та /або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.3 договору крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу та пені.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені та штрафу, який наданий в додатках до позовної заяви, тому вимоги про стягнення пені в розмірі 26 407,41 грн. та штрафу у розмірі 29 296,38 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення суми заборгованості наданий позивачем, суд встановив, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем - 320,82 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 276 846,59 грн., пені в розмірі 26 407,41 грн. та штрафу у розмірі 29 296,38 грн., інфляційного збільшення заборгованості в сумі 320,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може розстрочити або відстрочити виконання рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення на 6 місяці посилається на такі обставини як зниження попиту на рекламні послуги, наявністю високою дебіторською заборгованістю серед контрагентів відповідача та кредиторською заборгованістю відповідача.

Суд зазначає, що наведені відповідачем у клопотанні підстави для розстрочення виконання рішення на 6 місяців, не свідчить про наявність виняткових обставин, які перешкоджатимуть виконанню рішення у даній справі та не підтверджуються належними доказами.

За таких обставин клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 6 місяців не підлягає задоволенню.

Враховуючи ту обставину, що часткову сплату заборгованості було здійснено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Згідно ч. 2 статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 376 734,54 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» (01032 м. Київ, бульв. Т.Шевченка,буд. 38/40-А, ідентифікаційний код 34355861) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070 м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код 26199714) суму основного боргу у розмірі 276 846 (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 59 коп., пеню у розмірі 264 07 (двадцять шість тисяч чотириста сім) грн. 41 коп., 15 відсотків річних у розмірі 29 296 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яноста шість) грн. 38 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 320 (триста двадцять) грн. 82 коп., та судовий збір в сумі 14192 (чотирнадцять тисяч сто дев'яноста дві) грн. 11 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.