Ухвала суду № 30380401, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02.04.13

№ 910/6225/13.

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безопеки карабінер"

до Концерну " Військторгсервіс"

про стягнення 156 330 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява (без номера та дати) і додані до неї документи повертаються позивачеві з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

У частині 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо змісту позовної заяви, з урахуванням яких позовна заява повинна містити, зокрема, найменування, (для юридичних осіб) сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження тощо.

Фактично у позовній заяві у якості повного найменування позивача вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба безопеки карабінер", адресою його місцезнаходження зазначено: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дор., 101, а ідентифікаційним кодом (ЄДРПОУ) - 31182022.

Проте зміст позовної заяви і доданих до неї документів свідчить, що вірним найменуванням позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки "Карабінер", ідентифікаційним кодом даного товариства є 32866360 (див. печатку позивача та реквізити спірних договорів). При цьому суд звертає увагу, що позивачем не вказано та до позовної заяви не додано належних доказів (відповідні довідка та/або виписка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України/ Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тощо) на підтвердження того, що вказана у позовній заяві адреса позивача (65114, м. Одеса, Люстдорфська дор., 101) є саме адресою місцезнаходження позивача.

Суд також звертає увагу, що позивачем не вказано та до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження того, що вказана у позовній заяві адреса відповідача, до того ж без вказання поштового індексу (м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) є саме адресою місцезнаходження відповідача.

За наведених обставин, у позовній заяві не вірно вказані повне найменування та ідентифікаційний код позивача, а також не доведено суду підставність зазначених у позовній заяві місцезнаходження позивача та відповідача.

Наведені обставини є підствами для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68820,00 грн.).

Фактично позивач на 1-й сторінці позовної заяви визначив ціну позову в сумі 156330,00 грн., хоча в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 53076,09 грн. Отже, за позовну заяву з ціною позову в сумі 156330,00 грн. позивач мав сплатити судовий збір в сумі 3126,60 грн., а за позовну заяву з ціною позову в сумі 53076,09 грн. позивач мав сплатити 1720,50 грн.

Проте, до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 2 від 11.02.2013 р., яке свідчить про сплату останнім судового збору лише в сумі 1828,00 грн.

За таких обставин, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, ч. 1 ст. 58 ГПК України визначає можливість, а не обов"язковість об"єднання кількох вимог в одній позовній заяві.

При цьому, під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Отже, об"єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких грунтується позов в цілому.

Доказами відповідно до ст. 32 ГПК України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обгрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони грунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Фактично у позовній заяві вимоги позивача грунтуються на:

Договорі № 14/12 про надання послуг по охороні об'єктів від 18.06.2012 р. (далі - Договір 1);

Договорі № 11/12 про надання послуг по охороні об'єктів від 01.07.2012 р. (далі - Договір 2), кожен з яких укладався на виконання різних, т.т. не пов'язаних між собою послуг, на територіально різних об'єктах (Договір № 1 - м. Одеса, вул. Промислова, 32); Договір № 2 - м. Одеса, вул. Армійська, 10-А) , що свідчить про наявність двох самостійних спорів. До того ж Договір № 1 укладений між позивачем та Філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", а Договір № 2 - між позивачем та Концерном "Військторгсервіс".

Об’єднання вищезазначених вимог в одній позовній заяві суперечить правилам статті 58 ГПК України, оскільки заявлені вимоги не пов’язані між собою а ні підставою виникнення, а ні поданими доказами, а саме:

- підстави виникнення вимог позивача різні - Договір № 1, Договір № 2, т.т. два самостійно існуючі правочини;

- обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на підставі Договору № 1, не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких грунтуються вимоги позивача на підставі Договору № 2, а рівно і навпаки.

За таких обставин, позивачем порушено правила поєднання вимог в одній позовній заяві, а тому такі вимоги належить роз’єднати.

При цьому суд враховує правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абзаці 3 п. 3.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

На підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив до позовної заяви фіскальний чек № 7672 від 29.03.2013 р. та опис вкладення у цінний лист від 29.03.2013 р.

Натомість, суд звертає увагу, що в наведеному описі вкладення у цінний лист відповідачу зазначено про вкладення копії позовної заяви з додатками на 16 арк., однак при цьому перелік додатків в описах вкладення у цінні листи не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 ГПК України стосовно його обов"язку надіслати відповідачам копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати фіскальний чек № 7672 від 29.03.2013 р. та опис вкладення у цінний лист від 29.03.2013 р. в якості виконання належних доказів виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Крім того, в абз. 7 п.п. 3.5 п. 3 наведеної постанови Пленуму ВГСУ визначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України.

За наведених обставин, дана позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення даної позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду міста Києва з окремими позовами, сплативши при цьому судовий збір в розмірі та порядку, встановленом у законом.

Також слід звернути увагу, що відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Додані ж позивачем до позовної заяви копії документів належним чином не засвідчені, оскільки містять тільки відмітку "Копія вірна" та підпис не відомої особи.

Керуючись ч. 1 ст. 58, п.п. 2, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя Гумега О.В.