Рішення № 30380052, 01.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2013 р. Справа № 902/353/13-г

Провадження № 2/902/17/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ "Торговий дім "Кейсинг" 01010, м.Київ, вул.Московська, 24, кв.21

до: ПП "Гайсин-м''ясокомбінат" 23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 26

про стягнення 13535,30 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Семенець Л.А. - за довіреністю;

відповідача : Шумілова О.А. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Торговий дім "Кейсинг" до ПП "Гайсин-м''ясокомбінат" про стягнення 13535,30 грн. заборгованості за отриманий товар, з яких: 13171,20 грн. основного боргу, 281,47 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання, 56,29 грн. - 3% річних та 26,34 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 12.03.13 р. порушено провадження у справі № 902/353/13-г та призначено засідання на 01.04.13 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовільнити.

Представник відповідача з наданих усних пояснень та направленого до суду письмового відзиву (вх.№ 08-46/4099/13 від 28.03.13 р.) просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 13171,20 грн., в зв''язку з проведенням останнім часткових розрахунків по сплаті виниклого боргу (платіжне доручення № 278 від 21.03.13 р.)

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01 серпня 2012 року між сторонами було укладено договір поставки № 48, згідно положень якого Постачальник (Позивач) зобов''язується поставляти Покупцеві (Відповідачу) штучні оболонки, натуральні оболонки, суміші для ковбас, делікатесів, а також кормові добавки у кількості, в асортименті та по цінам, що узгоджуються в накладних, що є невід''ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов''язується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість (п.1.1 договору).

Протягом всього дії Договору на замовлення відповідача позивач поставляв йому товари, про що свідчать підписані видаткові накладні, податкові накладні та рахунки - фактури.

Відповідно до п.7.1. Договору Покупець зобов''язаний оплатити вартість поставленого товару у строк, що не перевищує 24 днів від дати поставки у безготівковій формі, шляхом перерахування грошовоих коштів на р/р Постачальника.

В порушення умов Договору щодо своєчасного виконання зобов''язання по оплаті отриманого товару за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 13171,20 грн.

Добровільна відмова відповідача від сплати виниклого боргу спонукала позивача звернутись з даним позовом до суду.

Крім боргу позивачем заявлено 281,47 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання, 56,29 грн. - 3% річних та 26,34 грн. втрат від інфляції.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем після звернення позивача з позовом до суду було погашено суму основного боргу в розмірі 13171,20 грн., що вбачається із платіжного доручення № 278 від 21.03.13 р. на суму 13171,20 грн.

Таким чином відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем вже після звернення останнього з позовом до суду.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 13171,20 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 281,47 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання, 56,29 грн. - 3% річних та 26,34 грн. втрат від інфляції в результаті чого дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Сторони в умовах Договору (п.п.8.2.,8.5.) передбачили, що у разі порушення строків оплати товару Покупець зобов''язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством. Покупець, що прострочив зобов''язання щодо оплати товару зобов''язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити 30% річних від простроченої суми.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 281,47 грн. - пені за період з 05.01.13 р. по 25.02.13 р., річних в сумі 56,29 грн. та 26,34 грн. втрат від інфляції за цей же період заявлено правомірно та підлягають задоволенню в повному обсязі, так як нараховані згідно вимог чинного законодавства та умов укладеного договору.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 13171,20 грн. - основного боргу по п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гайсин-м''ясокомбінат" (23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 26, код ЄДРПОУ 34058430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кейсинг" (01010, м.Київ, вул.Московська, 24, кв.21, код ЄДРПОУ 35196835) 281,47 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання, 56,29 грн. - 3% річних, 26,34 грн. втрат від інфляції та 1720,50 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 13171,20 грн. основного боргу припинити згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 квітня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу 01010, м.Київ, вул.Московська, 24, кв.21; 02660, м.Київ, вул.Автопаркова, 7

4 - відповідачу 23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 26