Ухвала суду № 30377051, 29.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 р. Справа № 35075/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-4061/10/1770 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

28.03.2007 року ВАТ «Рівнеазот» звернулось в суд з позовом до ДПІ в м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000032344/0/23-318 від 16.03.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року на суму 1 318 839,00 гривень.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 11.05.2007 року в даній справі позов ВАТ «Рівнеазот» задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 року постанову Господарського суду Рівненської області від 11.05.2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2010 року в справі К-22872/07 постанову Господарського суду Рівненської області від 11 травня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2007 року вданій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.

Суд касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та апеляційної інстанцій дійшов висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надати належну юридичну оцінку всім обставинам справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 року зазначено, що докази, на які посилалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування в цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що за її результатами неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 7006734,00 гривень, що пов'язано з тим, що на момент підписання акту перевірки відсутні відповіді на направлені запити до інших податкових органів на проведення зустрічних перевірок на суму податку на додану вартість 7006734,00 грн. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо зазначеного питання.

Також для підтвердження правомірності включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за грудень 2006 року, контролюючим органом було направлено до відповідних податкових органів запити по основних постачальниках позивача. Відповідно до відповідей, отриманих відповідачем, до складу податкового кредиту за грудень 2006 року основними постачальниками позивача були включені суми податку на додану вартість, які були сплачені у листопаді-грудні 2006 року. Проте до матеріалів справи долучені копії платіжних доручень позивача по основних постачальниках лише за грудень 2006 року.

Крім цього Вищий адміністративний суд України вказав, що суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у контролюючого органу докази, які підтверджують доводи відносно того, що сума бюджетного відшкодування за січень 2007 року визначена позивачем невірно.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2010 року у справі № 2а-4061/10/1770 позов ВАТ «Рівнеазот» задоволено повністю та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Рівне № 000032344/0/23-318 від 16.03.2007 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ в м. Рівне її оскаржило, подавши апеляційну скаргу на вказану постанову та зазначивши, що така прийнята з порушенням норм матеріального права та не у відповідності до обставин справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що відхилення в сумі 1 318 839 грн. 00 коп., за даними перевірки виникло внаслідок порушення позивачем пп.. 7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме за рахунок неправомірного віднесення платником до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування «сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам» суми оплати постачальнику по заборгованості за попередні періоди, яка відсутня в залишку від'ємного значення, що виник у попередньому звітному періоді (грудень 2006 року).

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, з підстав, зазначених у апеляції, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ДПІ в м. Рівне в період з 27.02.2007р. по 12.03.2007р. проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Рівнеазот» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період січень 2007 року. За результатами перевірки податковим органом складено акт № 277/206/23/300/05607824 від 14.03.2007 року.

Зазначеною перевіркою було встановлено, зокрема, порушення ВАТ «Рівнеазот» п.п. 7.7.2 «а» п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 0304.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на 1 318 839 грн.. Крім цього, зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 7006734 грн., що пов'язано з тим, що на момент підписання акту відсутні відповіді на направлені запити до інших податкових органів на проведення зустрічних перевірок на суму ПДВ 7006734 грн. Також перевіркою підтверджено заявлену ВАТ «Рівнеазот» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року в сумі 1 820 314 грн.

З наявної в матеріалах справи податкової декларації ВАТ «Рівнеазот» з податку на додану вартість за грудень 2006 року (рядок 21 декларації) вбачається, що різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту має від'ємне значення - 8 173 445 грн.

Як вбачається з уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2006 року, поданого позивачем податковому органу 27.12.2006 року, таким відображено збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а саме в рядку 8.5 зазначено суму 1 972 442 грн. (яка переноситься до рядка 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року (рядок 21 декларації), різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту має від'ємне значення - 6 040 976 грн. В рядку 25 декларації «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» зазначена сума 10 145 887 грн.

Крім цього в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року задекларована сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (грудень 2006 року), фактично сплачена постачальникам у грудні 2006 року, в сумі 15 567 396 грн.. В рядку 4 розрахунку «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» зазначена сума становить 10 145 887 грн.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст.7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що реєстром платіжних доручень про оплату товарів (робіт, послуг) за грудень 2006 року та платіжними дорученнями за грудень 2006 року (т.2, т.3) стверджується, що в грудні 2006 року позивачем здійснено постачальникам оплату товарів (робіт, послуг) на суму 81 742 497,30 грн., в тому числі сплачено податку на додану вартість на загальну суму 15 596 191,27 грн. Разом з тим вказана сума більша, ніж сума податку на додану вартість, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у одержувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Разом з тим на підставі матеріалів справи судом першої інстанції правомірно доведено, що в попередньому податковому періоді, в грудні 2006 року позивач фактично оплатив постачальникам придбані товари (роботи, послуги), в тому числі й податок на додану вартість в сумі 15 567 396 грн. і зазначену сума задекларував до складу податкового періоду за звітний період. Бюджетному відшкодуванню за січень 2007 року позивачем заявлено суму податку на додану вартість в розмірі 10 145 887 грн.

Крім цього як вбачається з матеріалів справи в податкового органу не було зауважень до позивача при перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зокрема, щодо правильності та повноти нарахування суми податкового кредиту у грудні 2006 року. Так, в розділі 3.1.2 акту перевірки зазначено, що загальна сума податкового кредиту за грудень 2006 складає 14 513 279 грн. (розділ II рядок 17, колонка Б), за даними перевірки - 14 513 279 грн. (т.1 а.с.11-13).

Також в ході перевірки не було встановлено відхилень між даними платника та даними перевірки в частині перевірки правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за грудень 2006 року.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що матеріалами зустрічних перевірок (наявних в матеріалах справи) основних постачальників позивача, проведених податковими органами, порушень не встановлено та підтверджено правомірність сум, віднесених позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем фактично оплачено товари постачальникам, в тому числі ПДВ в грудні 2006 року, тобто в податковому періоді попередньому січню 2007року, а відтак позивачем правомірно подано сплачені суми до бюджетного відшкодування в податковій декларації за січень 2007 року.

За викладених обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок податкового органу про порушення ВАТ «Рівнеазот» п.п. 7.7.2 «а» п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, наслідком чого є завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року на 1 318 839 грн. не відповідає матеріалам та обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі № 2а-4061/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 02.04.2013 р.

Головуючий суддя І.І.Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський