Постанова № 30376608, 28.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 р. Справа № 804/1380/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Леонова Є.Є., Басової О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Пік-Трейд" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012р. за №0000092210 та за №0000082210, від 19.12.2012р. за №0000152210 та за №0000162210, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Пік-Трейд» звернулося до суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012р. за №0000092210 та за №0000082210, від 19.12.2012р. за №0000152210 та за №0000162210.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 28.08.2012р. за №106-22/2-34773315. Зокрема, за викладеними у акті висновками фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «БК Гліфада», ТОВ «Регламент-Тайм» визнано нікчемними відповідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, а реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження. У акті перевірки було встановлено порушення приватним підприємством «Пік-Трейд», зокрема, п.п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 837166,45 грн. за 2-4 квартали 2011р., за 1-2 квартали 2012 року, завищено суму податкового кредиту у розмірі 574741,44 грн. за квітень - грудень 2011 року. Проте, позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки були встановлені такі обставини: у ТОВ «БК Гліфада» і ТОВ «Регламент-Тайм» мають стан відмінний від «0» - внесено запиc про відсутність за місцезнаходженням та припинено, але не знято з обліку; при проведенні перевірки позивачем по вказаним контрагентам не надано документів, які б засвідчували факт приналежності придбаного вугілля та за умов його транспортування від виробника продукції до кінцевого споживача, факту передачі товарів від покупця до продавця. Крім того, до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, де міститься хибна інформація - номер свідоцтва платника ПДВ, який зазначено - анульовано. Також у наданих до перевірки видаткових накладних не розшифровано отримувача продукції та постачальника. Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі наказу від 10.08.2012 року за №585, уповноваженою особою Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно із п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1. ст.78, ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Пік-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2012р. за №106-22/2-34773315.

У ході перевірки відповідачем зазначено про порушення приватним підприємством «Пік-Трейд», зокрема:

-п.п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 837166,45 грн. за період з 2 кварталу 2011р. по 2 квартал 2012 року;

-п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого за 1-2 квартали 2012 року, завищено суму податкового кредиту у розмірі 574741,44 грн. за квітень - грудень 2011 року.

У акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п.п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у яких зазначено таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

-інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

-крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

-собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

-витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення (з урахуванням результатів адміністративного оскарження):

-від 13.09.2012р. за №0000092210, яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 570390 грн. та штрафні санкції у сумі 142597 грн.;

-від 13.09.2012р. за №№0000082210, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 837166 грн.;

-від 19.12.2012р. за №0000152210, яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 570390 грн. та штрафні санкції у сумі 102712 грн.;

-від 19.12.2012р. за №0000162210, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 836264,66 гривень.

За викладеними у акті висновками фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «БК Гліфада», ТОВ «Регламент-Тайм» визнано нікчемними відповідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, а реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «БК Гліфада», ТОВ «Регламент-Тайм» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними, адже, відповідно до акту перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у перевіряємому періоді, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 28.08.2012р. за №106-22/2-34773315 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу приватного підприємства «Пік-Трейд» на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину може ухвалюватись судове рішення.

Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Окремо, суд зазначає про таке. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011р.) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «КП «Втормет» та підприємцями-покупцями на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У той же час, як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової служби при складанні акту самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, нікчемними.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, зокрема, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочини укладені позивачем та ТОВ «БК Гліфада», ТОВ «Регламент-Тайм» здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «БК Гліфада», ТОВ «Регламент-Тайм». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Факт укладення таких правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

1) копіями договорів: від 01.09.2012р. (по ТОВ «Паливний склад Кірвський»); від 01.06.2012р. (по ФОП СПД ОСОБА_5); від 17.01.2011р. (по ЗАО «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат»); від 06.06.2011р. за № 060611 (по ТОВ «Ресурси»); від 01.02.2011р. за № 10/02-УП ТОВ «БК Гліфада»); від 07.06.2011р. за № 06/07-1 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 01.10.2012р. за № 1088/10 (по ПАТ «Перший Український міжнародний банк»);

2) копіями рахунків-фактур: від 10.10.2011р. за № СФ-1010/03 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 06.10.2011р. за № 2 (по ТОВ «Ресурси»); від 15.10.2011р. за № СФ-1015/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 13.10.2011р. за № 5 (по ТОВ «Ресурси»); від 28.09.2011р. за № СФ-0928/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 08.09.2011р. за № СФ-0908/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.08.2011р. за № СФ-0809/04 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.08.201рр. за № СФ-0809/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 26.08.2011р. за № СФ-0826/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 17.08.2011р. за № 5 (по ТОВ «Ресурси»); від 06.08.2011р. за № СФ-0806/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 03.08.2011р. за № 1 (по ТОВ «Ресурси»); від 20.07.2011р. за № СФ-0720/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 21.07.2011р. за № 3 (по ТОВ «Ресурси»); від 09.06.2011р. за № СФ-0609/06 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 15.06.2011р. за № СФ-0615/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 15.06.2011р. за № СФ-0615/03 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 21.06.2011р. за № СФ-0621/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 25.06.2011р. за № СФ-0625/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 29.06.2011р. за № СФ-0629/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 14.06.2011р. за № 3 (по ТОВ «Ресурси»); від 20.06.2011р. за № 4 (по ТОВ «Ресурси»); від 21.11.2011р. за № СФ-0000089 (ТОВ «БК Гліфада»); від 18.11.2011р. за № СФ-0000088 (ТОВ «БК Гліфада»); від 28.10.2011р. за № СФ-0000086 (ТОВ «БК Гліфада»); від 04.02.2011р. за № СФ-0000003 (ТОВ «БК Гліфада»); від 15.02.2011р. за № СФ-0000010 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.03.2011р. за № СФ-0000016 (ТОВ «БК Гліфада»); від 31.03.2011р. за № СФ-0000029 (ТОВ «БК Гліфада»); від 03.03.2011р. за № СФ-0000014 (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.10.2011р. за № СФ-0000084 (ТОВ «БК Гліфада»); від 05.10.2011р. за № СФ-000078 (ТОВ «БК Гліфада»); від 30.09.2011р. за № СФ-0000076 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.07.2011р. за № СФ-0000060 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.07.2011р. за № СФ-0000059 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.07.2011р. за № СФ-0000056 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.07.2011р. за № СФ-0000055 (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.06.2011р. за № СФ-0000048 (ТОВ «БК Гліфада»); від 22.06.2011р. за № СФ-0000047 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.06.2011р. за № СФ-000046 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.06.2011р. за № СФ-0000044 (ТОВ «БК Гліфада»); від 14.05.2011р. за № СФ-0000040 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.05.2011р. за № СФ-0000039 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.04.2011р. за № СФ-0000033 (ТОВ «БК Гліфада»);

3) копіями видаткових накладних: від 10.10.2011р. за № РН-1010/03 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 15.10.2011р. за № РН-1015/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 28.09.2011р. за № РН-0928/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 08.09.2011р. за № РН-0908/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.08.2011р. за № РН-0809/04 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.08.2011р. за № РН-0809/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 26.08.2011р. за № РН-0826/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 06.08.2011р. за № РН-0806/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 20.07.2011р. за № РН-0720/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.06.2011р. за № РН-0609/06 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 15.06.2011р. за № РН-0615/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 15.06.2011р. за № РН-0615/03 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 21.06.2011р. за № РН-0621/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 25.06.2011р. за № РН-0625/02 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 29.06.2011р. за № РН-0629/01 (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 21.11.2011р. за № РН-0000089 (ТОВ «БК Гліфада»); від 18.11.2011р. за № РН-0000088 (ТОВ «БК Гліфада»); від 28.10.2011р. за № РН-0000086 (ТОВ «БК Гліфада»); від 04.02.2011р. за № РН-0000003 (ТОВ «БК Гліфада»); від 15.02.2011р. за № РН-0000010 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.03.2011р. за № РН-0000016 (ТОВ «БК Гліфада»); від 31.03.2011р. за № РН-0000029 (ТОВ «БК Гліфада»); від 03.03.2011р. за № РН-0000014 (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.10.2011р. за № РН-0000084 (ТОВ «БК Гліфада»); від 05.10.2011р. за № РН-0000078 (ТОВ «БК Гліфада»); від 30.09.2011р. за № РН-0000076 (ТОВ «БК Гліфада»); від 18.07.2011р. за № РН-0000060 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.07.2011р. за № РН-0000059 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.07.2011р. а № РН-0000056 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.07.2011р. за № РН-0000055 (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.06.2011р. за № РН-0000048 (ТОВ «БК Гліфада»); від 22.06.2011р. за № РН-0000047 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.06.2011р. за № РН-0000046 (ТОВ «БК Гліфада»); від 22.06.2011р. за № РН-0000066 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.06.2011р. за № РН-0000044 (ТОВ «БК Гліфада»); від 14.05.2011р. за № РН-0000040 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.05.2011р. за № РН-0000039 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.05.2011р. за № РН-0000051 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.04.2011р. за № РН-0000033 (ТОВ «БК Гліфада»);

4) копіями податкових накладних: від 10.10.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 06.10.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 15.10.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 14.10.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 28.09.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 08.09.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.08.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.08.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 24.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 22.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 26.08.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 23.08.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 06.08.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 03.08.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 20.07.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 21.07.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 08.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 09.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 15.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 15.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 21.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 25.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 29.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 29.06.2011р. (по ТОВ «Регламент-Тайм»); від 06.06.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 21.11.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 18.11.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 28.10.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 04.02.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 15.02.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.03.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 31.03.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 03.03.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.10.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.10.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 30.09.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 18.07.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.07.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.07.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.07.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.06.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 22.06.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.06.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 22.06.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.06.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 14.05.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.05.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.04.2011р. (ТОВ «БК Гліфада»);

5) копіями актів про надання послуг: від 10.10.2011р. за № 2 (по ТОВ «Ресурси»); від 15.10.2011р. за № 5 (по ТОВ «Ресурси»); від 26.08.2011р. за № 5 (по ТОВ «Ресурси»); від 06.08.2011р. за № 1 (по ТОВ «Ресурси»); від 22.07.2011р. за № 3 (по ТОВ «Ресурси»); від 18.06.2011р. за № 3 (по ТОВ «Ресурси»); від 10.06.2011р. за № 2 (по ТОВ «Ресурси»); від 25.06.2011р. за № 4 (по ТОВ «Ресурси»); від 18.11.2011р. за № 58 (ТОВ «БК Гліфада»); від 28.10.2011р. за № 55 (ТОВ «БК Гліфада»); від 04.02.2011р. за № 7 (ТОВ «БК Гліфада»); від 15.02.2011р. за № 9 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.03.2011р. за № 16 (ТОВ «БК Гліфада»); від 31.03.2011р. за № 24 (ТОВ «БК Гліфада»); від 03.03.2011р. за № 15 (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.10.2011р. за № 54 (ТОВ «БК Гліфада»); від 05.10.2011р. за № 48 (ТОВ «БК Гліфада»); від 30.09.2011р. за № 43 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.06.2011р. за № 38 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.07.2011р. за № 36 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.07.2011р. за № 35 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.07.2011р. за № 34(ТОВ «БК Гліфада»); від 26.06.2011р. за № 33 (ТОВ «БК Гліфада»); від 22.06.2011р. за № 29 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.06.2011р. за № 30 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.06.2011р. за № 31 (ТОВ «БК Гліфада»); від 14.05.2011р. за № 28 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.05.2011р. за № 27 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.04.2011р. за № 26 (ТОВ «БК Гліфада»);

6) копіями товаро-транспортних накладних: від 10.10.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 15.10.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 28.09.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 13.09.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 26.08.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 06.08.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 22.07.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 10.06.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 20.06.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 25.06.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 29.06.2011р. (по ТОВ «Ресурси»); від 28.10.2011р. (по ТОВ «УПЦОФ Чумаковская») та ін. контрагентами;

7) копією квитанції про прийняття вантажу: від 18.06.2011р. за № 52644861 (по ТОВ «Ресурси»); від 18.06.2011р. за № 52644860 (по ТОВ «Ресурси»); від 10.06.2011р. за № 52422391 (по ТОВ «Ресурси»); від 25.06.2011р. за № 52855376 (по ТОВ «Ресурси»); від 25.06.2011р. за № 52855210 (по ТОВ «Ресурси»);

8) копією листів: від 21.11.2011р. за № 58 (ТОВ «БК Гліфада»); від 18.11.2011р. за № 57 (ТОВ «БК Гліфада»); від 04.02.2011р. за № 7 (ТОВ «БК Гліфада»); від 15.02.2011р. за № 9 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.03.2011р. за № 16 (ТОВ «БК Гліфада»); від 31.03.2011р. за № 23 (ТОВ «БК Гліфада»); від 03.03.2011р. за № 15 (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.10.2011р. за № 52 (ТОВ «БК Гліфада»); від 05.10.2011р. за № 45 (ТОВ «БК Гліфада»); від 22.09.2011р. за № 43 (ТОВ «БК Гліфада»); від 18.07.2011р. за № 38 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.07.2011р. за № 36 (ТОВ «БК Гліфада»); від 11.07.2011р. за № 35 (ТОВ «БК Гліфада»); від 06.07.2011р. за № 34 (ТОВ «БК Гліфада»); від 26.06.2011р. за № 33 (ТОВ «БК Гліфада»); від 16.06.2011р. за № 30 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.06.2011р. за № 31 (ТОВ «БК Гліфада»); від 14.05.2011р. за № 28 (ТОВ «БК Гліфада»); від 07.04.2011р. за № 25 (ТОВ «БК Гліфада»).

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що первинні документи - накладні, договори, рух коштів через банк здійснені згідно вимог чинного законодавства України, проте, судом встановлено наступне.

У акті перевірки є посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Згідно із п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встанолвеено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Тобто, виписувати податкові накладні, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, має право виключно особи, зареєстровані як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, у яких у графі «Номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ» зазначено номер 1 00006355, який анульовано 25.10.2009р. (ПП «Пік-Трейд»), а саме податкові накладні:

-виписані ТОВ «Ресурси» на адресу ПП «Пік-Трейд»: за № 5 від 14.10.2011р. на суму 17112,04 грн., в т.ч. ПДВ 2852,01 грн.; за № 3 від 21.07.2011р. на суму 16035,36 грн., в т.ч. ПДВ 2672,56 грн.; за № 1 від 05.09.2011р. на суму 26256,11 грн., в т.ч. ПДВ 4376,02 грн.; за № 2 від 09.09.2011р. на суму 16825,60 грн., в т.ч. ПДВ 2804,27 грн.; за № 5 від 22.09.2011р. на суму 25577,63 грн., в т.ч. ПДВ 4262,94 грн.; за № 2 від 06.10.2011р. на суму 16419,04 грн., в т.ч. ПДВ 2736,51 грн.; за № 5 від 23.08.2011р. на суму 24145,43 грн., в т.ч. ПДВ 4024,24 грн.; за № 1 від 03.08.2011р. на суму 24145,43 грн., в т.ч. ПДВ 4024,24 грн. (всього на загальну суму 166516,64 грн., в т.ч. ПДВ на загальну суму 27752,77 грн.);

-виписані ТОВ «БК «Гліфада» на адресу ПП «Пік-Трейд»: за № 3 від 21.11.2011р. на суму 93500,40 грн., в т.ч. ПДВ 15583,40 грн.; за № 4 від 21.11.2011р. на суму 35062,50 грн., в т.ч. ПДВ 5843,75 грн.; за № 2 від 18.11.2011р. на суму 38223,60 грн., в т.ч. ПДВ 6370,60 грн.; за № 9 від 28.10.2011р. на суму 35695,80 грн., в т.ч. ПДВ 5949,30 грн.; за № 7 від 26.10.2011р. на суму 69467,70 грн., в т.ч. ПДВ 11577,95 грн.; за № 1 від 05.10.2011р. на суму 37089,60 грн., в т.ч. ПДВ 6181,60 грн.; за № 4 від 30.09.2011р. на суму 255315,16 грн., в т.ч. ПДВ 42552,53 грн.; за № 3 від 11.07.2011р. на суму 76858,52 грн., в т.ч. ПДВ 1280,75 грн.; за № 2 від 06.07.2011р. на суму 78918,52 грн., в т.ч. ПДВ 13153,09 грн.; за № 6 від 26.06.2011р. на суму 127674,36 грн., в т.ч. ПДВ 21279,06 грн.; за № 5 від 22.06.2011р. на суму 37349,40 грн., в т.ч. ПДВ 6224,90 грн.; за № 4 від 16.06.2011р. на суму 37752,60 грн., в т.ч. ПДВ 6292,10 грн.; за № 3 від 07.04.2011р. на суму 37041,98 грн., в т.ч. ПДВ 6173,66 грн.; за № 7 від 11.05.2011р. на суму 34290,16 грн., в т.ч. ПДВ 5715,03 грн.; за № 8 від 14.05.2011р. на суму 64383,92 грн., в т.ч. ПДВ 10730,65 грн.; за № 2 від 07.06.2011р. на суму 64775,12 грн., в т.ч. ПДВ 10795,85 грн. (всього на загальну суму 1123399,34 грн., в т.ч. ПДВ на загальну суму 187233,22 грн.).

Отже, вищезазначені первинні документи - податкові накладні, виписані ТОВ «БК «Гліфада» та ТОВ «Ресурси» не відповідають вище переліченим вимогам, а містять не всі необхідні реквізити, як наслідок - вони є такими, які не підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

У той же час приватне підприємство «Пік-Трейд» мало вже інший номер свідоцтва платника ПДВ.

У процесі судового розгляду справи відповідачем не надно достатніх доказів того, що існує непідтвердженість наявності поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників позивачу у перевіряємому періоді.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї cтатті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, зазначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав не всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами - ТОВ «БК «Гліфада» та ТОВ «Ресурси».

Однак, суд зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2013р. ТОВ «Регламент Тайм» перебуває у стані банкрутства з 24.04.2012р.. проте, на момент здійснення господарських відносин із позивачем зазначене підприємство не перебувало у стані банкрутства. Крім того, відповідно до витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2013р. ТОВ «БК «Гліфада» є діючим підприємством.

Крім того, розглядаючи справу по суті суд врахував наступну обставину.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетрвоської обасті від 20.11.2012р. по справі № 429/10756/12 притягнено ОСОБА_6 - головного бухгалтера приватного підприємства «Пік-Трейд» до адміністраивнї відповідальності за ст.163-1 ч. 1 КУаП - за порушення порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2012р. - 3745,37 грн., за 2 квартал 2012р. - 90935,44 грн. по акту перевірки від 28.08.2012р. за №106-22/2-34773315. Зазначене рішення набрало законної сили 30.11.2012 року. Опис обставин порушення і об'єктивної сторони обставин порушення у рішенні відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було у повній мірі правомірно сформовано податкове зобов'язання із врахуванням господарських операцій із - ТОВ «БК «Гліфада» та ТОВ «Ресурси».

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України частково суперечить встановленим по справі обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012р. за №0000152210 та за №0000162210 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а податкові повідомлення-рішення від від 19.12.2012р. за №0000152210 та за №0000162210, прийняті за наслідками адміністративного оскарження, визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Пік-Трейд» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 1147грн. 00 копійок.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Пік-Трейд" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012р. за №0000092210 та за №0000082210, від 19.12.2012р. за №0000152210 та за №0000162210 задовольнити частково.

Визнити протиправними податкові повідомлення-рішення №0000152210 від 19.12.2012 року, №0000162210 від 19.12.2012 року.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000152210 від 19.12.2012 року, №0000162210 від 19.12.2012 року, винесені Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Пік-Трейд" судовий збір у розмірі 1147 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 01.04.2013р. В.В. Ільков