Ухвала суду № 30375454, 14.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. справа № 0870/5539/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Василівський завод технологічного обладнання» до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Василівський завод технологічного обладнання» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області Державної податкової служби про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.01.2012 року № 0000022300 на суму 968 436 грн. та від 15.03.2012 № 00000172300 на суму 592 372,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області Державної податкової служби від 06.01.2012 року № 0000022300 на суму 968 436 грн. та від 15.03.2012 № 00000172300 на суму 592 372,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, де відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічного акціонерного товариства «Василівський завод технологічного обладнання» зареєстроване Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області 12.04.1996 року.

У період з 03.11.2011 року по 30.12.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області Державної податкової служби проведена виїзна планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Василівський завод технологічного обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №156/23/14313872 від 21.12.2011року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення: ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ч. 1 ст. 655, ст. 656, ст. 662 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ПАТ "ВЗТО", що сформувало витрати за рахунок контрагента-постачальника ТОВ "ВК "Союз-Метал", ТОВ "Металонг-інвест", тобто взаємовідносини є недійсними та порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, ст. 4 Закону України "Про металобрухт", п. 2.1, п. 2.6, ст. 6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 за №1258/14525, наказ Мінтрансу України №363 від 14.10.1997, ПАТ "ВЗТО" безпідставно завищено валові витрати у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів по придбанню лому кольорових металів, загальна сума заниження податку на прибуток склала 820 342 грн.; ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ч. 1 ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ПАТ "ВЗТО" безпідставно включено до податкового кредиту та занижено податок на додану вартість всього на суму 473 898,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000022300, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 968 436 грн., в тому числі 820 342 грн. за основним платежем та 148 094 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000012300, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 710 847 грн., в тому числі 473 898 грн. за основним платежем та 236 949 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням відповідача від 12.03.2012 вих. № 648/10/10-420 ДПС у Запорізькій області скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000012300 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 118 474,50 грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000022300 залишено без змін. 15.03.2012 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000172300, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 592 372,50 грн., в тому числі 473 898 грн. за основним платежем та 118 474,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямим контрагентом, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків - позивача по справі.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2010 між ПАТ "ВЗТО" та ТОВ "ВК "Союз Метал" було укладено договір № 16/08-10 на поставку брухту та відходів кольорових металів; 29.10.2010 між ПАТ "ВЗТО" та ТОВ "Анєва" було укладено договір № 29/10-10 на поставку брухту та відходів кольорових металів; 05.10.2010 між ПАТ "ВЗТО" та ТОВ "Роун Ван" було укладено договір № 05/10-10 на поставу брухту та відходів кольорових металів; 01.11.2010 між ПАТ "ВЗТО" та ТОВ "Металонг - Інвест" було укладено договір № 01/11-10 на поставку брухту та відходів кольорових металів; 10.01.2011 між ПАТ "ВЗТО" та ТОВ "Торгметал - КД" було укладено договір № 10/01-11 на поставку брухту та відходів кольорових металів.

Позивачем надані договори, видаткові та податкові накладні, акти приймання брухту та відходів кольорових металів, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які підтверджують факт реального здійснення господарської операції з контрагентами та придбання товарів позивачем з метою їх використання у господарській діяльності.

Крім того, відповідач також посилається на кримінальну справу № 741102, порушену відносно директора ТОВ "ЗЗКС" ОСОБА_1, за фактом умисного ухилення від сплати податків за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яка знаходиться в провадженні СМ ПМ ДПІ у м. Енергодар.

Однак, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки у даній кримінальній справі відсутній обвинувальний вирок суду, то сам факт порушення кримінальної справи не є підставою для висновку про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 1, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: А.В. Суховаров