Постанова № 30375252, 28.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 13/925/39/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників:

від позивача: Керкор Ю.О. - дов. № 5 від 02.01.2013 року

від відповідача: Шляпін О.Ю. - дов. № 187 від 05.03.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" на рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2013 року

у справі № 13/925/39/13-г (суддя Скиба Г.М.)

за позовом :ВАТ по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" (м. Черкаси)

до:Дочірнього підприємства ,,Теплокомуненерго" ПАТ ,,Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (м. Монастирище, Черкаської області)

про стягнення 234 314, 95 грн. заборгованості та санкцій

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулось ВАТ по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" з позовом до Дочірнього підприємства ,,Теплокомуненерго" ПАТ ,,Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" про стягнення боргу та санкцій за прострочення оплати використаного газу згідно договору від 03.01.2012 року № 11/1945/БО-12 - в розмірі 234 314, 95 грн.

05.02.2013 року позивачем було зменшено позовні вимоги, заявлено до стягнення 30 014, 50 грн. пені, 2 916, 97 грн. інфляційних втрат, 5 939,40 грн. - 3% річних з простроченої суми, а всього 38 870, 87 грн.

Рішенням від 08.02.2013 року господарський суд Черкаської області позовні вимоги задовольнив частково.

Стягнув з дочірнього підприємства „Теплокомуненерго" ПАТ ,,Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 122, код ЄДРПОУ 25584373, номер рахунку в банку невідомий на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз", м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 03361402, номер рахунку в банку невідомий 2 916,97 грн. інфляційних, 5 939,40 грн. - 3% річних, 8 935,30 грн. пені та 355,83 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2013 року у справі № 13/925/39/13-г в частині відмови у стягненні 21 079 грн. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ДП ,,Теплокомуненерго'' ПАТ ,,Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" пеню в сумі 30 014,50 грн., в решті залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 12/117-12/4 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 28.03.2013 року представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги, представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 03.01.2012р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Черкасигаз" (Постачальником), та Дочірнім підприємством ,,Теплокомуненерго" ПАТ ,,Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (Споживач), було укладено договір №11/1945/БО-12 поставки природного газу за регульованим тарифом (Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у 2012р. у власність Споживача, а Споживач прийняти і сплатити на умовах цього Договору природний газ в обсязі 1856000 куб.м.

Відповідно до п. 10.1 Договору, його дія в частині постачання газу - до 31.12.2012р.

Продавець зобов'язаний передати газ покупцеві щомісячними поставками протягом 2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня-листопада 2012р. поставив відповідачу 670000,45 куб.м. газ на загальну суму 2712970,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу. Претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманої продукції не заявлено. На момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідач основний борг сплатив повністю.

Відповідно до п. 4.8 Договору між сторонами було узгоджено строк сплати за отриманий товар, та визначено, що споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань невчасно здійснював оплату за поставлений газ та остаточно розрахувався лише 31.01.2013р., що й стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних з простроченої суми.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до с. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунки надані позивачем щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних вважає їх правильними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1,3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції при винесенні рішення послався на п. 6.4.2 договору №11/1945/БО-12, та вказав, що саме відповідно до цього пункту позивачем було нараховано відповідачу 30 014,50 грн. пені за рік прострочення.

Однак, як зазначено позивачем в доводах апеляційної скарги, та вбачається з матеріалів справи судом невірно визначено, що нарахування відповідачу пені за неналежне виконання умов договору передбачено п. 6.4.2 Договору, оскільки таке нарахування передбачається п. 6.2.2 Договору, відповідно до якого у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.4.2 Договору, у разі порушення Постачальником строків оплати, передбачених підпунктом 6.4.1 цього пункту, з постачальника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунки пені, зроблені судом першої інстанції дійшла висновку про їх правильність та обґрунтованість, та погоджується з висновком суду про те, що для позивача період стягнення неустойки має починатися з моменту порушення права позивача за шість місяців до звернення до суду - з липня 2012р.(ч. 6 ст. 232 ГК України), та сума пені за період липня-грудня 2012р. становить 8935,30 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунки надані позивачем щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних, розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції, загальною сумою 17 791,67 грн., вважає їх правильними та обґрунтованими, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 21 079, 20 грн., оскільки ця вимога не відповідає нормам чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" на рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2013 року по справі № 13/925/39/13-г - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2013 року по справі № 13/925/39/13-г - залишити без змін.

3. Справу № 13/925/39/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 29.03.2013р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Тарасенко К.В.