Постанова № 30375172, 28.03.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа № 821/383/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Кермача А.І.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Партнер Строй Група" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Партнер Строй Група" (далі - позивач, ПП "Партнер Строй Група") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 р. № 0004342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113375,22 грн., з яких за основним платежем на 90699,78 грн., за штрафними санкціями на 22675,11 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що підприємство мало фінансово-господарські відносини з ПП "Альянс-Строй" та ПП "Авірум" у вересні 2011 року. Операції між ПП "Партнер Строй Група" та зазначеними контрагентами є легітимними, вчинені без порушень чинного законодавства України, а факти, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності і є лише припущенням податкового органу. Крім того, відповідачем не взято до уваги всі первинні документи по взаємовідносинам між позивачем та вказаними підприємствами. Зазначає, що визнавати договори недійсними і визначати спрямовані вони на реальне настання правових наслідків може тільки суд, а не податковий орган.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що відповідно до Податкового кодексу України головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту позивачем виконані, реальність здійснення поставок товару та надання послуг підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а тому позивач правомірно включив ПДВ по відносинам з ПП "Альянс-Строй" та ПП "Авірум" до податкового кредиту вересня 2011 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками позапланової виїзної перевірки ПП "Партнер Строй Група", за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України щодо неправомірного включення у вересні 2011 року до складу податкового кредиту суму ПДВ по господарським операціям з ПП "Альянс-Строй" та ПП "Авірум". Вказані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а тому не могли поставити товар та надати послуги позивачу. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 20.02.2012 р. по 22.02.2012 р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Партнер Строй Група" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум", ПАТ "МЖК", ЗАТ "Санаторій профілакторій "Золоті піски" за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.02.2012 р. № 23/23-5/33511851.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1.ч.1, 3, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Партнер Строй Група" при придбанні послуг та товарів у ПП "Авірум" та ПП "Альянс-Строй" у вересні 2011 року;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2011 року на суму 132457,79 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 р. № 0002302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165602,23 грн., з яких за основним платежем на 132457,79 грн., за штрафними санкціями на 33144,44 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПП "Партнер Строй Група" оскаржило його до Державної податкової служби у Херсонській області. Рішенням ДПС у Херсонській області від 06.06.2012 р. № 3129/10/10-206 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 р. № 0002302201 в частині сплати ПДВ у сумі 41758,01 грн. та штрафної санкції на суму 10469 грн.

У зв"язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м.Херсоні прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 р. № 0004342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113375,22 грн., з яких за основним платежем на 90699,78 грн., за штрафними санкціями на 22675,11 грн.

Фактичною підставою для донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу щодо безтоварності операцій позивача з ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум" у вересні 2011 року.

Під час перевірки ДПІ у м.Херсоні використано акти перевірок від 22.10.2011 р. № 66/15-2/32809187 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб"єкта господарювання ПП "Альянс-Строй" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року" та від 27.01.2012 р. № 293/23-2/32809763 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Авірум" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Мидас Плюс" за вересень 2011 року, ПП "Альянс-Строй" за вересень 2011 року", якими встановлено, що вказані контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій із поставки товарів, надання послуг.

З метою надання правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 вищевказаного Закону, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки товару або надання послуг як підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, викладеній, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. у справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України в м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що ПП "Партнер Строй Група" згідно генерального договору підряду від 01.05.2011 р. № 4 у вересні 2011 року оприбутковано від ПП "Альянс-Строй" послуги на суму 368113,34 грн., у тому числі ПДВ- 73622,66 грн.

На підтвердження господарських відносин з ПП "Альянс-Строй", представником позивача надано копії генерального договору підряду № 4 від 01.05.2011 р., актів здачі-прийняття робіт № 1/9 від 08.09.2011 р., № 2/9 від 14.09.2011 р., № 3/9 від 20.09.2011 р., № 4/9 від 23.09.2011 р., № 5/9 від 26.09.2011 р., № 6/9 від 27.09.2011 р., № 7/9 від 29.09.2011 р., податкових накладних № 20 від 08.09.2011 р., № 50 від 14.09.2011 р., № 51 від 20.09.2011 р., № 52 від 23.09.2011 р., № 24 від 26.09.2011 р., № 25 від 27.09.2011 р., № 35 від 29.09.2011 р.

Також позивачем згідно договору від 02.10.2010 р. № 2/10-Х у вересні 2011 року оприбуткувало придбання від ПП "Авірум" товарів на загальну суму 294175,65 грн., в тому числі ПДВ - 58835,13 грн.

На підтвердження господарських відносин з цим контрагентом представником позивача надано видаткову накладну № 126 від 30.09.2011 р., податкову накладну № 17 від 30.09.2011 р.

Однак, суд вважає, що наявність у справі такого переліку документів недостатньо для спростування доводів ДПІ у м.Херсоні, викладених в акті перевірки.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи документи, які на його думку є вичерпними доказами щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПП "Партнер Строй Група" та ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум", суд вважає, що позивачем не спростовані доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наявних у справі документів суд позбавлений можливості дослідити облік зазначених операцій в бухгалтерському обліку, як підстави для ведення податкового обліку, та відповідно встановити зміну активів та зобов'язань позивача за наслідками виконання ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум" договорів, реальність здійснення яких не визнається відповідачем.

Крім того, згідно п.1.1 генерального договору підряду № 4 від 01.05.2011 р. Підрядник (ПП "Альянс-Строй") зобов"язується проводити будівельно-монтажні роботи у необхідний термін та належної якості на об"єктах, визначених Замовником (ПП "Партнер Строй Група") та узгоджених з Підрядником, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов"язується надати підряднику площі для роботи та при необхідності затверджене технічне завдання та проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти об"єкт та повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів Підрядника.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що забезпечення виконання робіт технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом покладається на Підрядника.

Відповідно до п.2.1 договору Замовник не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку робіт передає Підряднику замовлення на виконання будівельно-монтажних робіт на конкретному об"єкті і проектну документацію.

Згідно п.3.1 договору вартість робіт по кожному об"єкту визначається на основі кошторисної документації з урахуванням ПДВ в гривні.

Таким чином, основним документом, який визначає предмет договору та вартість виконаних робіт, є проектно-кошторисна документація. Між тим, як під час перевірки, так і в судовому засіданні позивачем не надано проектно-кошторисну документацію.

Акти здачі-прийняття робіт, які надані представником позивача, не підтверджують фактичне виконання робіт ПП "Альянс-Строй", оскільки в них не зазначено, які роботи виконано та на якому об"єкті, їх об"єм. За даними актів здачі-прийняття робіт не можливо ідентифікувати причетність таких електромонтажних та ремонтно-будівельних робіт до наданих ПП "Альянс-Строй" послуг.

Крім того, будівельно-монтажні роботи передбачають наявність відповідної техніки, кваліфікованого персоналу для їх виконання. Однак, як слідує з акту ДПІ у м.Херсоні від 22.10.2011 р. № 66/15-2/32809187, ПП "Альянс-Строй" не має основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, на підприємстві у 1 кварталі 2011 року працювала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг виконаних робіт, фізично не могла його здійснити.

Також суд зазначає, що позивач як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи не надав суду доказів переміщення та передачі товарів від ПП "Авірум", зокрема, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товарів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що ПП "Авірум" не могло поставити позивачу товар в об"ємах, зазначених у видатковій та податковій накладних, оскільки вказане підприємства не має основних фондів, виробничого та торгівельного обладнання, товарних запасів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Представником позивача на підтвердження перевезення товару від ПП "Авірум" надано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2/11-Х від 10.11.2010 р., укладений між ПП "Інвестюгагротранс" та ПП "Партнер Строй Група", акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000470 від 30.12.2010 р., № ОУ-0000133 від 28.02.2011 р., податкові накладні № 711 від 30.12.2010 р., № 605 від 17.12.2010 р., № 709 від 19.11.2010 р., № 708 від 17.11.2010 р., № 109 від 10.02.2011 р.

Між тим, дані документи не стосуються поставки товару від ПП "Авірум", оскільки господарські відносини між позивачем та ПП "Авірум" мали місце у вересні 2011 року, а надання ПП "Інвестюгагротранс" транспортних послуг позивачу мало місце у листопаді, грудні 2010 року, лютому 2011 року. Крім того, ПП "Інвестюгагротранс" надав позивачу послуги по вивозу ґрунту і сміття, доставки піску, а не перевезення товару.

Також позивачем не надано доказів оприбуткування отриманих від ПП "Авірум" товарів у складському обліку, їх використання в господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум" послуг та товарів, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка товару і надання послуг мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи подані сторонами докази суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги ПП "Партнер Строй Група" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Партнер Строй Група" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 квітня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1