Постанова № 30375146, 19.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року Справа № 2а-10046/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представників сторін:

від позивача - Семиренка П.Я., згідно довіреності,

від відповідача - Шокала В.С., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" до Львівської митниці про скасування рішень про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ "Тропік" звернулася до суду з позовом до Львівської митниці про скасування рішень про коригування митної вартості товарів:

- № 209000003/2012/201352/1 від 06.09.2012 року;

- № 209000003/2012/201353/1 від 06.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201354/1 від 06.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201355/1 від 06.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201356/1 від 07.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201357/1 від 08.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201358/1 від 08.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201364/1 від 11.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201365/1 від 11.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201366/1 від 11.09.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що ТзОВ "Тропік" здійснює господарську діяльність з імпорту та подальшої реалізації на території України фруктів та овочів. Відповідачем, за результатами розгляду поданих ТзОВ "Тропік" документів, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Із прийнятими рішеннями позивач не згідний, оскільки вважає, що митним органом порушено вимоги ч. 3 ст. 53 Митного кодексу в частині ненадання ТзОВ "Тропік" письмової вимоги на представлення необхідних для визначення митної вартості документів. Крім того, відповідачем порушено вимоги ч. 2, 4 ст. 57 Митного кодексу, оскільки основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості. Таких консультацій відповідачем з ТзОВ "Тропік" проведено не було, в зв'язку з чим оспорювані рішення Львівської митниці підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у запереченні, поданому до суду 13.12.2012 року, суть якого зводиться до наступного. На митний орган покладено обов'язок по здійсненню контролю за правильністю визначення митної вартості суб'єктами господарювання, що ввозять товари на митну територію України. При митному оформленні товарів за поданими ВМД самим декларантом - ТзОВ "Тропік" - не визнавалась митна вартість основного методу визначення митної вартості (за ціною договору). При цьому декларантом як обґрунтування обрання методу визначення митної вартості у гр. 7 декларації митної вартості зазначена причина незастосування основного методу: "Митна вартість товару не може бути визначена за ціною угоди у зв'язку з відсутністю достовірної інформації для її використання". Основні документи, які були подані до митного оформлення свідчили про іншу ціну, яка не відповідала ціні, задекларованій у ДМВ. Наявність письмових вимог митного органу до декларанта надати додаткові документи підтверджується самими деклараціями митної вартості з відмітками посадової особи відповідача про необхідність подання додаткових документів. Тобто, декларанта було ознайомлено про необхідність подання додаткових документів, однак, ним було вчинено запис про неможливість подання таких та про необхідність прийняття рішення на підставі поданих відомостей у зв'язку із швидкістю псування товару. Таким чином, митний орган не отримав документальних підтверджень задекларованої декларантом митної вартості. Про проведену посадовою особою митниці консультацію щодо необхідності застосування другого та наступних методів визначення митної вартості із декларантом свідчить сам факт вчинення посадовою особою митниці вимоги, ознайомлення з нею декларанта, вчинення відповідного запису представником ТзОВ "Тропік". Львівська митниця наголошує, що на вимогу декларанта, консультації можуть проводитись в письмовому вигляді, однак, цим правом декларант не скористався. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до поданих документів застосування першого методу було неможливим. Інші методи (2-5) теж не було змоги застосовувати за наслідками проведеної процедури консультацій. А, тому, митний орган правомірно застосував резервний метод - 6. З вищенаведеного вбачається підставність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості, джерелом визначення якої слугували відповідні ВМД та довідки розрахунки митної вартості. З урахуванням наведеного, посадові особи відповідача діяли в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Відтак, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, враховуючи наступне.

ТзОВ "Тропік" зареєстроване 03.09.1996 року виконкомом Львівської міської ради, ЄДРПОУ 20831737. Основними видами діяльності за КВЕД-2010 є оптова торгівля фруктами та овочами, згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.11.2012 року, а також довідки з ЄДРПОУ від 03.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Тропік" при здійсненні імпорту продукції (фруктів) звернувся до Львівської митниці з пакетом документів, необхідним, на його думку, для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів та пропуску таких товарів через митний кордон України.

За результатами подання позивачем відповідних документів Львівською митницею було прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- № 209000003/2012/201352/1 від 06.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/030323,

- № 209000003/2012/201353/1 від 06.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/030527,

- № 209000003/2012/201354/1 від 06.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/030324,

- № 209000003/2012/201355/1 від 06.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/030526,

- № 209000003/2012/201356/1 від 07.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/030635,

- № 209000003/2012/201357/1 від 08.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/030887,

- № 209000003/2012/201358/1 від 08.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/030914,

- № 209000003/2012/201364/1 від 11.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/031222,

- № 209000003/2012/201365/1 від 11.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/031218,

- № 209000003/2012/201366/1 від 11.09.2012 року - щодо ВМД № 209140000/2012/031219.

ТзОВ "Тропік" не погоджується з такими рішеннями відповідача з тих підстав, що Львівська митниця при коригуванні митної вартості товарів не проводила з декларантом процедури консультацій та не надавала декларанту письмових вимог щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Суд вважає, що такі твердження ТзОВ "Тропік" не відповідають дійсності і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Митним кодексом України, що складає основу діяльності митних органів (ст.ст. 49, 54) визначено, що митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме на митні органи покладено обов'язок по здійсненню контролю за правильністю визначення митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

При розгляді запитів, що надійшли з ПМО посадовими особами відділу митних платежів було встановлено, що декларантом - ТзОВ "Тропік" при декларуванні митної вартості (шляхом заповнення декларацій митної вартості) було самостійно засновано 6 (резервний) метод визначення митної вартості. Тобто, при митному оформленні товарів за ВМД самим декларантом не визнавалась митна вартість основного методу визначення митної вартості (за ціною договору). При цьому декларантом в обґрунтування обраного 6 (резервного) методу визначення митної вартості була зазначена причина: "Митна вартість товару не може бути визначена за ціною угоди у зв'язку з відсутністю достовірної інформації для її використання".

Основними документами, на підставі яких декларант просив визначити митну вартість товарів були контракти з іноземними контрагентами-постачальниками, рахунки-фактури, міжнародні автомобільні накладні, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, довідки про транспортні витрати.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та ін.

Пунктами 1, 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З урахуванням наведеного, оскільки подані до митного оформлення документи свідчили про іншу ціну, ніж та, що була задекларована у декларації митної вартості, на виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України, посадовими особами ВПМ було виставлено письмову вимогу (вчинено запис) на кожній ДМВ про необхідність підтвердження митної вартості шляхом надання додаткових документів згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI. Перелік документів, які пропонувалось подати, описаний на звороті ДМВ. Зокрема, на примірнику форм декларації митної вартості митним органом, у відповідності до п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, посадовими особами відповідача пропонувалось подати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; прейскуранти, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями тощо.

Письмові вимоги підписані уповноваженими особами Львівської митниці із зазначенням часу їх вчинення та дати. За умови надання декларантом зазначених додаткових документів, відповідачем митна вартість могла бути визнаною згідно зазначеної у ДМВ ціни.

Факт ознайомлення уповноваженої особи декларанта - СПД ОСОБА_4 - з вказаними письмовими вимогами підтверджується його власноручним підписом разом із датою вчинення такого.

Водночас, уповноваженою особою декларанта СПД ОСОБА_4 на кожному примірнику форми декларації митної вартості було вчинено напис, згідно якого ТзОВ "Тропік" не може представити витребовувані митним органом документи у повному обсязі у зв'язку з їх відсутністю або у зв'язку з тим, що такі містять комерційну таємницю. Додатково висловлено прохання в зв'язку з псуванням товару визначити митну вартість на підставі поданих документів.

У відповідності до ч. 5, 6 ст. 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Своїм правом на вимогу про проведення консультацій у письмовому вигляді декларант ФОП ОСОБА_4 не скористався.

З усього вищевикладеного випливає, що твердження позивача про непроведення Львівською митницею процедури консультацій спростовується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Суд зазначає, що консультації проводились в усні формі.

Крім того, не є підтвердженими доводи позивача про відсутність письмових вимог про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки кожен примірник ДМВ, заповнений уповноваженою особою декларанта СПД ОСОБА_4 містить посилання на витребувані посадовими особами Львівської митниці документи.

Судом не береться до уваги твердження представника позивача про те, що при оформленні ДМВ ТзОВ "Тропік" заявлявся 1-й метод визначення митної вартості товару (за ціною договору), оскільки таке суперечить матеріалам справи.

Слід зазначити, що при перевірці правомірності прийняття Львівською митницею спірних рішень про коригування митної вартості товарів судом було досліджено питання застосування відповідачем саме 6 (резервного) методу.

Так, ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вже було зазначено вище, Львівська митниця була об'єктивно позбавлена можливості визначення митної вартості товару за ціною договору, тобто за 1-им методом.

Водночас, з причини відсутності у митного органу та самого декларанта інформації про ідентичні чи подібні (аналогічні) товари, посадові особи відповідача не мали змоги застосувати послідовно 2-й та 3-й методи визначення митної вартості.

При цьому, відповідно до норм статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.

Проте, на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час, максимально наближений до моменту прийняття оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до норм ст. 60 Митного кодексу України, яка регламентує застосування 3-ого методу визначення митної вартості - у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Знову ж таки, на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення подібних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості товарів ТзОВ "Тропік".

Стосовно незастосування Львівською митницею при перевірці заявленої декларантом митної вартості методів 4-ого та 5-ого, суд зазначає, що відповідно до норм ст. 62 Митного кодексу України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, методу № 4 - у разі, якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, визначених Митним кодексом України компонентів.

У разі, якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

У разі відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на день ввезення в Україну, на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою зазначені товари продаються в Україні після подальшої обробки (переробки) найбільшою партією особам, не пов'язаним з особами, у яких вони купують такі товари. При цьому робляться відповідні поправки на вартість, додану такою обробкою (переробкою), та вирахування, передбачені пунктами 1-3 частини другої ст. 62 Митного кодексу України. Вирахування вартості, доданої подальшою обробкою (переробкою), повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи. За основу для обчислень беруться прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва та інша галузева практика.

Таким чином 4-й метод визначення митної вартості не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, З статті 62 Митного кодексу України.

Відповідно до норм статті 63 Митного кодексу України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (5-ого), для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; ,

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Однак, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні - виробнику товарів уповноваженими органами України лише за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.

Звідси, 5-ий метод визначення митної вартості не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів, відповідно до статті 63 Митного кодексу України.

Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1-5, посадові особи митниці, здійснюючи митне оформлення товарів ТзОВ "Тропік", відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (методу №6). Цей метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з перелічених підстав Львівською митницею застосована не була.

Отже, відповідачем послідовно застосовувались методи визначення митної вартості, що цілком відповідає вимогам Митного кодексу України.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ "Оцінка товару для митних цілей" та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Зазначений порядок послідовного застосування методів визначення митної вартості від 1 до 6 детально відображений посадовими особами Львівської митниці в кожному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність порушення Львівською митницею при прийнятті оскаржуваних актів вимог ст. 19 Конституції України. Відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність прийнятих ним рішень про коригування митної вартості товарів ТзОВ "Тропік":

- № 209000003/2012/201352/1 від 06.09.2012 року;

- № 209000003/2012/201353/1 від 06.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201354/1 від 06.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201355/1 від 06.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201356/1 від 07.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201357/1 від 08.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201358/1 від 08.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201364/1 від 11.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201365/1 від 11.09.2012 року,

- № 209000003/2012/201366/1 від 11.09.2012 року.

Звідси, у суду немає підстав для скасування таких рішень та, відповідно, підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу у даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24.03.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.