Рішення № 30375086, 26.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2013 р. Справа № 911/570/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО",

91047, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Гастелло, 39 Б

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ",

09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, 2

про стягнення 14 524,57 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Сломчинський А.М. (довіреність від 10.04.2013 № 4).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) про стягнення 14 524,57 грн., з яких: 13 300,00 грн. - основний борг, 975,70 грн. - пеня, 195,67 грн. - 3% річних та 53,20 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4372 від 12.03.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в розмірі 13 300,00 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року".

У судове засідання 12.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.03.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8006 від 21.03.2013) позивачем повторно подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, що підтверджується банківськими виписками від 11.03.2013 на суму 13 300,00 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 1 224,57 грн., з яких: 975,70 грн. пені, 195,67 грн. 3% річних та 53,20 грн. інфляційних втрат.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 1 224,57 грн., з яких: 975,70 грн. пені, 195,67 грн. 3% річних та 53,20 грн. інфляційних втрат, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8274 від 26.03.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю з підстав, вказаних у відзиві.

У судове засідання 26.03.2013 представник позивача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача відзив на позов підтримав та просив суд відмовити в позові повністю, з огляду на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору щодо заявленої до стягнення пені.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.03.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір постачання від 09.07.2012 № 61/125 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені Договором строки товар згідно із додатками, що є невід'ємними частинами Договору, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору постачання товару здійснюється постачальником на умовах, що вказані у Специфікаціях до Договору.

Датою постачання при перевезенні залізничним транспортом вважається дата на штемпелі станції призначення у залізничній накладній. При перевезенні автомобільним транспортом датою поставки вважається дата передачі товару перевізнику згідно товарно-транспортної накладної (пункт 3.4. Договору).

Згідно пункту 5.1. Договору розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, в порядку та строки, що вказані у специфікації до Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.

Сторони, відповідно до Специфікації від 09.07.2012, передбачили умови розрахунків: 50% передплати, 50% протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем товару та строки постачання: 30 днів з моменту отримання постачальником передплати.

Відповідно до умов Специфікації відповідачем 13.07.2012 за платіжним дорученням № 1327 здійснено передоплату у розмірі 50% вартості товару в розмірі 13 300,00 грн.

На виконання умов Договору та Специфікації, позивач за видатковою накладною від 10.08.2012 № 286 на суму 26 600,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, за довіреністю від 09.08.2012 № 541, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначеної накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи оригінали банківських довідок від 11.03.2013 № 061-642та від 07.03.2013 № 98/5/51-1 про те, що за період з 01.07.2012 по 07.03.2013 кошти від відповідача на рахунки позивача, за спірною видатковою накладною, не надходили.

У зв'язку з викладеним, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 300,00 грн. заборгованості - різницю між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на викладені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність на час звернення позивача з позовом до суду, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 13 300,00 грн., строк виконання якого настав.

Позивачем подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог, де зазначено про оплату відповідачем суми боргу в розмірі 13 300,00 грн., на підтвердження чого надано платіжне доручення від 11.03.2013 № 432 на суму 13 300,00 грн.

Зменшення розміру позовних вимог прийнято судом, а, відтак, ціну позову становить 1 224,57 грн., з яких: 975,70 грн. пені, 195,67 грн. 3% річних та 53,20 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

На підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України, при з'ясуванні обставин справи, судом враховано письмові пояснення уповноваженого представника позивача (а.с. № 206, том 1) про відсутність між сторонами інших правовідносин, крім тих, що виникли на підставі Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, що не заперечене відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в позові повністю, посилаючись на те, що вимога позивача щодо сплати штрафних санкцій на адресу відповідача не надходила, тому їх нарахування вважає безпідставним.

Дослідивши вказаний відзив, суд не приймає заперечення до уваги, як безпідставне та таке, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Позивач на підставі пункту 8.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 975,70 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 975,70 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 53,20 грн. та 3% річних в розмірі 195,67 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення з 18.08.2012 по 12.02.2013 та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 53,20 грн. та 3% річних у розмірі 195,67 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 975,70 грн., інфляційних втрат в розмірі 53,20 грн. та 3% річних в розмірі 195,67 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд, розглянувши клопотання позивача про повернення йому судового збору з Державного бюджету України, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

У зв'язку з вищевикладеним, відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ" (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00372536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО" (91047, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Гастелло, 39 Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32065179) 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 70 коп. пені, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 67 коп. 3% річних, 53 (п'ятдесят три) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук