Постанова № 30370784, 20.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 березня 2013 року 15 год. 58 хв. № 826/1314/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 20 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 31 січня 2013 року надійшов позов ОСОБА_1 (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26 грудня 2012 року № 2336/17-20 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 250791,00 грн.

Ухвалою суду від 01 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 лютого 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку зі встановленням у ході перевірки позивача порушень нею чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 15 листопада 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 15 листопада 2012 року № 1934/17-20/НОМЕР_1 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ позивачем з питання фінансово-господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Айс-Вок" (також далі за текстом - ТОВ "Айс-Вок") за лютий-травень 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за 2012 рік у загальному розмірі 167194,00 грн., у тому числі за: лютий 2012 року - 67290,00 грн.; березень 2012 року - 43346,00 грн.; квітень 2012 року - 40416,40 грн.; травень 2012 року - 16141,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ у вказаному розмірі за вказаний період, чим порушено п. 198.1 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

Перевірку проведено на підставі наказу від 12 листопада 2012 року № 1672/17-20.

На підставі акту перевірки, 26 грудня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 167194,00 грн. за основним платежем та у розмірі 83597,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1 4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що факт реєстрації позивача як платника ПДВ підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва № НОМЕР_2 про реєстрацію платника ПДВ (НОМЕР_3), з якої вбачається, що позивач є платником ПДВ починаючи із 05 липня 2005 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем за лютий-травень 2012 року задекларовано податковий кредит з ПДВ у загальному розмірі 617054,00 грн. Однак, вказаний кредит позивачем завищено на суму ПДВ у розмірі 167194,00 грн.

Зокрема, як виявлено відповідачем та перевірено судом, суму ПДВ у розмірі 167194,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий-травень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Айс-Вок" позивачу як покупцю за договором поставки від 19 січня 2012 року № 01/12 (також далі за текстом - договір поставки).

Згідно з п. 1.1 розділу 1, п. 2.1 розділу 2 договору поставки, ТОВ "Айс-Вок" зобов'язалось поставити позивачу товар для використання у підприємницькій діяльності, а позивач - прийняти товар та оплатити його.

Ціни та товар вказуються у специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору поставки.

У матеріалах справи містяться копії відповідних видаткових, податкових та товарних накладних, специфікацій, банківських виписок по рахунку позивача, а також витягів з Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому, суду не надано реєстру отриманих податкових накладних покупця та квитанцій, які б підтверджували реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд погоджується з висновком відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за лютий-травень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Айс-Вок", та зазначає наступне.

Зі змісту акту від 27 червня 2012 року № 372/23-60/35660200 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Айс-Вок" за період діяльності із 24 листопада 2011 року по 27 червня 2012 року, копія якого наявна у матеріалах справи, вбачається, що податковим органом виявлено факт відсутності вказаного товариства за юридичною адресою, у зв'язку з чим неможливо провести зустрічну звірку. У вказаному акті зазначено, що у ТОВ "Айс-Вок" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, зокрема, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, а також зазначено про наявність ознак "фіктивності" вказаного товариства та відсутність факту реального здійснення ним господарської діяльності.

Слід зауважити, що на час судового розгляду справи ТОВ "Айс-Вок" перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, свідоцтво № 200010592 про реєстрацію платника ПДВ анульовано 08 серпня 2012 року.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності" та порушення кримінальної справи відносно засновників (директорів) таких підприємств.

У постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Аналогічна правова позиція міститься у рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, а також зважаючи на з'ясування у ході судового розгляду справи факту наявності суттєвої різниці між сумами, на які позивачем придбано товар та в подальшому реалізовано товариству з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (також далі за текстом - ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна"), суд прийшов до висновку про правильність висновків відповідача. До того ж, з наявних у матеріалах справи копій специфікацій (складених ТОВ "Айс-Вок" і позивачем) та транспортних накладних (складених позивачем і ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна") вбачається, що перелік товару, зазначений у специфікаціях, не відповідає переліку товарів, зазначеному у транспортних накладних.

Згідно з п. 198.1 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

З аналізу викладених положень вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ "Айс-Вок", від 21 лютого 2012 року № 137 на суму ПДВ 13517,60 грн., № 139 на суму ПДВ 23760,00 грн., від 23 лютого 2012 року № 140 на суму ПДВ 10015,60, № 141 на суму ПДВ 19996,80 грн., від 02 березня 2012 року № 11 на суму ПДВ 28616,80 грн., № 12 на суму ПДВ 11113,80 грн. та від 18 квітня 2012 року № 166 на суму ПДВ 12551,60 грн. підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально складених первинних документів.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все, такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим, навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 грудня 2012 року № 2336/17-20.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 березня 2013 року