Ухвала суду № 30368890, 26.03.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2218/20797/2012

Провадження № 22-ц/792/769/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Баса О.Г.,

суддів: Матковської Л.О., Карпусь С.А.,

при секретарі: Щербань А.В.,

за участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, поділ майна подружжя і визнання права власності на 1/2 частку квартири.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, звертаючись в жовтні 2012 року до суду з вказаним позовом, зазначала, що з травня 1996 року проживає з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мають двох синів. За час спільного проживання за спільні кошти придбали трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Під час розгляду в суді справи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором позивачці стало відомо про укладення без її згоди вказаного договору з ПАТ «Державний ощадний банк України», а також договору іпотеки названої квартири. Посилаючись на те, що квартира є спільною сумісною власністю, на укладення договорів кредиту та іпотеки вона згоди не давала, позивачка просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з

ОСОБА_2 з травня 1996 року, визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1, розділити дану

___________

Головуючий у першій інстанції: Спірідонова Т.В. Провадження № 22-ц/792/769/13

Доповідач: Матковська Л.О. Категорія: 19,27,46,67

квартиру між нею та відповідачем, визнавши за нею право власності на 1/2 квартири, визнати недійсними укладені між відповідачем та ПАТ «Державний ощадний банк України» договори іпотеки №127 від 25.05.2007 року та кредитний договір від 25.05.2007 р. за №1183.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на неврахування судом показів свідків, які підтвердили факт її спільного проживання з відповідачем. Зазначає, що факт перебування відповідача на момент придбання квартири у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 не перешкоджає застосуванню до спірних правовідносин ст. 74 СК України, оскільки майно було набуте до набрання чинності змінами до вказаної статті щодо умови не перебування в іншому шлюбі. Стверджує, що спірна квартира є їх спільною сумісною власністю і згоди на укладення кредитного договору та договору іпотеки вона відповідачу не надавала.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 15.11.2004 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. 25 травня 2007 року зазначену квартиру ним було передано в іпотеку ПАТ «Державний ощадний банк України» в забезпечення виконання ним зобов'язань за кредитним договором від 25.05.2007 р. на суму 50000 доларів США.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, позивачка зазначала, що вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, і відповідно до ст. 74 СК України має право на половину квартири; оспорювані правочини відповідач уклав без її згоди, тому вони є недійсними.

За ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи з положень ст. 60 СК України існує презумпція права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте у шлюбі, тоді як проживання чоловіка та жінки разом без реєстрації шлюбу не породжує права спільної власності на майно, зареєстроване на одного з них, без відповідного документального підтвердження.

Відповідно до ст. 74 СК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За змістом даної норми сторони також повинні бути вільними від шлюбних обов'язків, встановлених державою і підтверджених фактом реєстрації шлюбу.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 з 11.06.1983 р. по 10.11.2009 р. перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів про те, що спірне майно було придбане також і за її кошти.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане у іпотеку лише за згодою усіх співвласників.

ОСОБА_2, звертаючись до банку з заявою про отримання кредиту та передачу спірної квартири в іпотеку, заявляв, що вона є його особистою власністю і відсутні права інших осіб на неї.

Оскільки факт спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірне майно на момент укладення договору іпотеки не був встановлений, майно передавалося в іпотеку за волевиявленням власника і підстав для визнання даного договору недійсним немає.

Що стосується кредитного договору ОСОБА_2, то він права позивачки не порушує.

Апеляційна скарга не містить посилань на докази того, що банку, при укладенні договору іпотеки з ОСОБА_2, було відомо про перебування його у фактичних шлюбних відносинах з позивачкою і що дана обставина ним не була врахована.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.О.Матковська