Ухвала суду № 30368060, 20.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р.справа № 2а-7252/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Косаревська О.М. дов від 21.02.2012

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року

у справі № 2а-7252/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталевар ний завод»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталевар ний завод» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222305/2 від 19.08.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 226259,80 грн., в т.ч. 174046,00 грн. - основний платіж, 52213,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Як вбачається з акту перевірки, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями ТОВ "Люкс-Пром Компані" та ТОВ "Торговий Дім Форте-С". Нарахуванням податку відповідач покладає відповідальність за несплату податків "фіктивними підприємствами", які стоять 3-ми або 4-ми по ланцюгу постачальників, на позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010 адміністративний позов задоволено. Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000222305/0 від 19.08.2010.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 199), в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначає, що судом не враховано приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким надано поняття валових витрат підприємства. Купівля продукції та її подальша реалізація на експорт та формування при цьому вказаної ціни зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мало на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати доход лише в обраній позивачем спосіб - шляхом відшкодування податку на додану вартість з бюджету - не можна розглядати як самостійну ділову мету. Правочини, вчинені позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, тобто є нікчемними, визнання їх недійсним судом не вимагається.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце с удового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2010 року № 0000222305/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 226259,80 грн., в т.ч. 174046,00 грн. - основний платіж, 52213,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення - рішення стали результати проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року (акт перевірки від 28.07.2010 № 103/23-5/33920601 - а.с.12).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2010 року суму 1124 968,04 грн., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів з ТОВ "Люкс-Пром Компані" та ТОВ "Торговий Дім Форте-С"; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 950922,00 грн.; занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 174046,04 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на наступні обставини.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту в Декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року встановлено, що показники в рядку 10.1 Декларації відображені на підставі таких документів: господарські договори, податкові накладні, рахунки, накладні, реєстри отриманих податкових накладних, первинні банківські документи, виписки банку. У вказаному періоді підприємство згідно податкових накладних включило до складу податкового кредиту, зокрема, суми податку на додану вартість по операціях з придбання у ТОВ "Торговий Дім Форте-С", ТОВ "Люкс-Пром Компані" металопродукції відповідно до укладених договорів купівлі-продажу.

В ході проведення перевірки, при опрацюванні системи Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що означені підприємства є посередниками.

Посилаючись на відомості, отримані від органів державної податкової служби (листи, інформаційні довідки, пояснення контрагентів) по ланцюгу придбання по вказаним постачальникам в акті перевірки вчинено запис про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язаних з придбанням металопродукції, з тих підстав, що по ланцюгах постачання (2-й - 4-й ланцюги) виявлено підприємства, які не звітують податковому органу, не здійснюють господарської діяльності або не відображують своїх податкових зобов'язань, зокрема, ТОВ «Імпера Агро», яке знаходиться на обліку в Дніпропетровській МДПІ, місцезнаходження підприємства не встановлено, основні засоби на підприємстві відсутні, підприємство не подає звітність за формою 1-ДФ та з комунального податку, що свідчить про відсутність працівників. Таким чином, як зазначено в акті перевірки, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Імпера Агро» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Імпера Агро», фінансово-господарські правовідносини між ТОВ «Імпера Агро» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача, оскільки такий висновок базується на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Крім того, висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагентів постачальників позивача, та їх контрагентів не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його постачальниками, переліченими вище.

Факт отримання позивачем товару від вказаних постачальників в межах укладених договорів купівлі-продажу, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами.

Укладені позивачем договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідачем не врахована норма ст.234 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо укладення договорів купівлі-продажу без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, або нікчемних договорів відповідачем не зазначені, суду не подані.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договорів купіль-продажу, їх виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача або їх контрагентами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, зокрема, ТОВ «Імпера Агро», не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податковому органі як платники податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Проти факту реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним обумовленого відповідними договорами купівлі-продажу товару та оплати його вартості відповідач не заперечує.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товару виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі № 2а-7252/10/0870 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська